“Аміодарон”: побічні дії, показання, дозування та інструкція по прийому

“Аміодарон” відноситься до групи антиаритмічних лікарських засобів. У сучасній медицині він вважається одним з найбільш ефективних препаратів для лікування аритмії. Ліки ефективно не тільки в профілактичних цілях, але і в випадках, коли потрібна екстрена допомога при гострій серцевій недостатності, інфаркті міокарда і при порушенні ритму у хворих у відділеннях реанімації. Однак, як і в інших антиаритмічних препаратів, у нього є побічні дії. “Аміодарон” все частіше призначається терапевтами і кардіологами. Разом з цим зростає і кількість пацієнтів з ускладненнями, які обумовлені прийомом даного засобу. Перед використанням ліки рекомендується вжити профілактичні заходи, які знижують ймовірність розвитку негативних проявів.

Фармакологічна дія

За своїми фармакологічними ефектами “Аміодарон” 200 мг є одним із препаратів, які застосовуються для переривання і попередження нападів стенокардії, яка є найбільш поширеною формою ішемічної хвороби серця. Ліки також призначають при інших патологічних станах, коли порушується коронарний кровотік.

Дивіться також:  Мозольний пластир "Салипод": принцип дії та інструкція по застосуванню

Терапевтичний ефект пов’язаний зі здатністю активної речовини збільшувати тривалість коливань мембранного потенціалу м’язових клітин серця, а також змінювати інші параметри цього органу:

  • тривалість серцевого циклу, в якому міокард не порушується (без цього періоду неможлива нагнітальна діяльність серця);
  • швидкість проводить сигналу в атриовентрикулярном вузлі, що є вторинним центром стимуляції серця;
  • порушення пучка Гіса – провідної системи, що відповідає за передачу нервового імпульсу по міокарду.

У результаті знижується автоматизм синусового вузла, який лежить в основі аритмії. Даний механізм при застосуванні Аміодарону” пов’язаний з наступними ефектами:

  • блокада калієвих каналів (зменшення інтенсивності виведення іонів калію з м’язових клітин серця);
  • коронорасширяющий ефект, зменшення тонусу коронарних судин;
  • зниження потреби міокарда в кисні, підвищення енергетичних резервів;
  • пригнічення передачі нервових імпульсів, зменшення чутливості до стимуляції симпатичної нервової системи;
  • зниження артеріального тиску (при внутрішньовенному введенні).