При здачі біохімічного аналізу крові можна побачити рядок “кон’югований білірубін”. Існують норми, згідно з якими вміст цієї речовини в крові вважається допустимим. При захворюваннях показники збільшуються, і лікар призначає лікування. Збільшення прямого і непрямого білірубіну вказує на патологічні процеси, які слід усунути.
Що таке білірубін?
Білірубін – речовина червоно-жовтого кольору, яке міститься в крові людини і входить до складу жовчі. Утворюється в результаті розщеплення білків гемоглобіну, міоглобіну і цитохромів. Речовина поділяється на кон’югований білірубін, який називають прямим, і некон’югований білірубін. Продукти розпаду потрапляють у жовч та виводяться з організму.
У здорової людини білірубін міститься в крові в певній кількості. Його підвищення вказує на надмірне руйнування еритроцитів. Причину цього з’ясовує лікар за результатами аналізів. Для точної діагностики в аналізах вказують кон’югований білірубін і некон’югований.
Будова білірубіну
За хімічними властивостями виділяють дві форми речовини:
- некон’югований утворюється у формі різних структур;
- кон’югований з’являється після зв’язку з глюкуроновою кислотою.
Білірубін здатний зв’язуватися з однією або двома молекулами кислоти. Різке підвищення білірубіну відбувається при гемолізі – руйнування еритроцитів.
Будова кон’югованого білірубіну нагадує кристал, який важко розчиняється у воді. Для транспортування гема в білірубін використовуються тканинні макрофаги. Щодня у людини руйнуються постарілі еритроцити, вивільняється до 8 г гемоглобіну, який перетворюється на 350 мкг білірубіну.