Кон’югований білірубін – опис, будова, розшифровка та особливості

При здачі біохімічного аналізу крові можна побачити рядок “кон’югований білірубін”. Існують норми, згідно з якими вміст цієї речовини в крові вважається допустимим. При захворюваннях показники збільшуються, і лікар призначає лікування. Збільшення прямого і непрямого білірубіну вказує на патологічні процеси, які слід усунути.

Що таке білірубін?

Білірубін – речовина червоно-жовтого кольору, яке міститься в крові людини і входить до складу жовчі. Утворюється в результаті розщеплення білків гемоглобіну, міоглобіну і цитохромів. Речовина поділяється на кон’югований білірубін, який називають прямим, і некон’югований білірубін. Продукти розпаду потрапляють у жовч та виводяться з організму.

У здорової людини білірубін міститься в крові в певній кількості. Його підвищення вказує на надмірне руйнування еритроцитів. Причину цього з’ясовує лікар за результатами аналізів. Для точної діагностики в аналізах вказують кон’югований білірубін і некон’югований.

Дивіться також:  Платна диспансеризація: де і як пройти? Диспансеризація в платній клініці

Будова білірубіну

За хімічними властивостями виділяють дві форми речовини:

  • некон’югований утворюється у формі різних структур;
  • кон’югований з’являється після зв’язку з глюкуроновою кислотою.

Білірубін здатний зв’язуватися з однією або двома молекулами кислоти. Різке підвищення білірубіну відбувається при гемолізі – руйнування еритроцитів.

Будова кон’югованого білірубіну нагадує кристал, який важко розчиняється у воді. Для транспортування гема в білірубін використовуються тканинні макрофаги. Щодня у людини руйнуються постарілі еритроцити, вивільняється до 8 г гемоглобіну, який перетворюється на 350 мкг білірубіну.