Розглянемо, що це – нефротичний синдром. Це комплекс симптомів, який розвивається при ураженні нирок і включає масивну протеїнурію, набряклість і порушення білкового і ліпідного обміну. Патологічний процес супроводжується диспротеінемія, гіперліпідемією, гіпоальбумінемією, набряками різної локалізації (аж до водянки серозних порожнин), дистрофічними змінами слизових і шкірних покривів. При діагностиці найважливішу роль відіграють клінічна і лабораторна картина: экстраренальная та ренальна симптоматика, зміни в біохімічному аналізі крові і сечі, дані біопсії нирки. Терапія нефротичного синдрому, як правило, консервативна. Вона включає в себе призначення діуретиків, дієти, інфузійної терапії, кортикостероїдів, антибіотиків, цитостатиків.

Гострий нефротичний синдром часто виникає на фоні широкого спектра системних, урологічних, інфекційних, хронічних метаболічних, гнійних захворювань. У сучасній урології такий симптомокомплекс істотно ускладнює перебіг хвороб нирок, що спостерігається приблизно у 20 % випадків. Захворювання найчастіше розвивається у дорослих пацієнтів після 30, рідше літніх людей і у дітей. При цьому наголошується класична тетрада лабораторних ознак: протеїнурія (більше 3,5 г/добу), гіпопротеїнемія і гіпоальбумінемія (менше 60-50 г/л), гіперліпідемія (рівень холестерину більше 6,5 ммоль/л), набряклість. При відсутності деяких з таких проявів фахівці говорять про редукованому нефротичному синдромі (неповному). Причини нефротичного синдрому розглянемо далі.