Пієлонефрит — що це за хвороба? Причини, симптоми, діагностика і лікування пієлонефриту

Пієлонефрит — що це за хвороба? Зустрічається патологія досить часто: серед різноманіття захворювань нирок цю недугу на «почесному» другому місці після сечокам’яної хвороби. Від пієлонефриту частіше страждають жінки, середній вік захворюваності виділити складно. Хворіють як зовсім юні пацієнти, так і літні люди. Часто після отримання діагнозу пацієнти бажають знати, що це за хвороба. Пієлонефрит являє собою неспецифічну ниркову патологію, поява якої спровоковано діяльністю патогенних мікроорганізмів.

У статті описані різновиди захворювання, його форми (гострий, хронічний), причини виникнення, методи лікування, основні симптоми. Також дані поради, як запобігти рецидив пієлонефриту.

Гострий і хронічний пієлонефрит

В залежності від того, як протікає захворювання, відрізняється і симптоматика, і працездатність пацієнта. У медицині прийнято класифікувати пієлонефрит як гострий або хронічний, кожен з них, у свою чергу, може бути специфічних або неспецифічних (неускладненим).

  • Гострий пієлонефрит — що це за хвороба? Неускладнена форма характеризується наявністю таких явищ, як бактеріурія, незначна протеїнурія і мікрогематурія. Визначити їх можна після проведення лабораторних аналізів. Для загального аналізу крові характерний лейкоцитоз і підвищення ШОЕ. Приблизно в 30 % випадків у біохімічному аналізі крові відзначається підвищення азотистих шлаків. Гострий пієлонефрит при складному перебігу небезпечний для життя і вимагає негайного медичного втручання. Зустрічається як у чоловіків, так і у жінок. Стадії пієлонефриту при гострому перебігу складно виділити: часто бактеріурія сприяє розмноженню патогенної мікрофлори на сусідні органи (зокрема, сечовий міхур), і симптоматика стає все більш явною — пацієнт виявляється непрацездатний, і йому потрібна термінова професійна медична допомога.
  • Часто в ході профогляду у людей середнього віку діагностують хронічний пієлонефрит. Що це за хвороба і в чому її відмінність від гострого течії? Пієлонефрит може протікати без виражених симптомів, коли кількість патогенних бактерій не надмірно. Такий процес може тривати роками — це і є хронічний перебіг пієлонефриту. Нирки при цьому поступово втрачають свою працездатність: в більшості випадків рано чи пізно такому пацієнту буде діагностована хронічна ниркова недостатність. Часто пієлонефрит набуває хронічну форму у зв’язку з тим, що було неякісно проведено лікування гострого пієлонефриту. бактерії залишаються або в мисках, або в сечоводах — в результаті патогенні бактерії знову дислокуються в нирках.
  • За місцем дислокації може бути двосторонній пієлонефрит, або односторонній. Відповідно, бактерії зосереджені або в обох нирках відразу, або в одній з них. При призначенні лікування практично не має значення, чи є пієлонефрит двостороннім або одностороннім: принципи терапії у будь-якому випадку будуть однаковими.

    Симптоми пієлонефриту

    Як правило, і у чоловіків, і у жінок, незалежно від віку, спостерігається наступна симптоматика хронічного пієлонефриту:

    • Тягнуть болі в області попереку (можуть бути відсутніми, їх наявність залежить від типу збудника та індивідуальних особливостей пацієнта.
    • Хворобливе сечовипускання, при цьому найчастіше сеча виділяється нормальними порціями, але стає каламутною, змінюється її колір.
    • Субфебрильна температура близько 37 градусів.
    • У деяких випадках хронічний пієлонефрит призводить до підвищення температури тіла до 39-40 градусів: в цьому випадку слід терміново викликати швидку допомогу, обстеження пацієнта та купірування стану повинні здійснюватись у стаціонарі.
    • Набряклість кінцівок, рідше — особи (виникає внаслідок порушення виведення рідини з організму і порушення водно-сольового балансу).
    • Загальна слабкість, поганий апетит, блідість шкірних покривів, часті головні болі і схильність до перевтоми як фізичного, так і психологічного характеру.
    Дивіться також:  Що таке альтерація? Первинна і вторинна альтерація

    Особливості протікання захворювання

    Гострий пієлонефрит у дорослих протікає набагато більш помітно, ніж хронічний: порушується сечовипускання, при цьому обсяг виділюваної сечі може помітно зменшитися. При цьому пацієнт страждає від різкого підвищення температури тіла, лихоманки, ознобу, нудоти. Пропадає апетит. Болі при пієлонефриті є, але вони не вираженого характеру. Так як в нирках немає нервових закінчень, явної хворобливої симптоматики немає. Болі при пієлонефриті носять скоріше тягне, ниючий характер.

    Слід відзначити відмінність перебігу хвороби у жінок: у зв’язку з близькістю органів статевої та сечовидільної систем часто бактерії потрапляють також в тканини статевих органів. В результаті протягом пієлонефриту ускладнюється також наявністю жіночих проблем.

    Симптоматика запалення нирок бактеріальної природи у дітей така ж, як у дорослих. Якщо батько помітив, що частота сечовипускання і колір сечі у дитини змінилися, — це вже вагомий привід звернутися до лікаря.

    Причини появи пієлонефриту

    Багатьох пацієнтів застають зненацька симптоми пієлонефриту. Причини, за якими розвивається захворювання, за великим рахунком, можна виділити всього дві:

    • неможливість організму протистояти діяльності патогенних бактерій;
    • потрапляння в тканини нирок, мисок, сечоводів або сечового міхура патогенних бактерій.

    Як може статися зараження і чому вогнище дислокується саме в сечовидільній системі? Поширені такі причини:

    • аномалії розвитку нирок — як вроджені, так і набутого характеру;
    • ендокринні патології;
    • переохолодження ніг, стоп, попереку;
    • аутоімунні захворювання;
    • недотримання елементарних правил особистої гігієни;
    • мікротравми, отримані при статевому контакті;
    • травми поперекової області;
    • діагностичні маніпуляції або хірургічне втручання на сечовивідних шляхах;
    • часто поява пієлонефриту пов’язано з початком статевого життя, особливо за відсутності належного захисту;
    • дистанційна літотрипсія (дроблення сечових каменів);
    • використання постійного катетера для уретри;
    • вагітність (гіпотонія сечоводів у цьому стані — досить часте явище);
    • застосування внутрішньоматкових контрацептивів.

    Діагностика захворювання: до якого лікаря звернутися?

    Діагностика пієлонефриту досить проста. Як правило, після отримання результатів біохімічного аналізу крові вже стає ясно, що причина нездужання пацієнта — порушення функції нирок. Про це красномовно говорять підвищені показники сечовини і креатиніну. До речі, якщо показник креатиніну перевищує певний рівень, то можна зробити висновок про те, що у пацієнта розвивається хронічна ниркова недостатність. Також пацієнту необхідно здати аналізи сечі — треба виявити обсяг добового виділення, а також дізнатися, сліди яких бактерій присутні в сечі. Це потрібно для того, щоб лікар міг призначити адекватну антибактеріальну терапію.

    До якого лікаря звернутися, якщо пацієнт підозрює у себе пієлонефрит? Захворювання нирок діагностує і лікує лікар-спеціаліст — нефролог. Однак для початку можна взяти талон і до звичайного терапевта. У його компетенції — призначення стандартних аналізів, за результатами яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність пієлонефриту.

    Код пієлонефриту за МКХ-10 класифікується в залежності від перебігу:

    • гострий пієлонефрит — N10;
    • хронічний — N11;
    • калькульозний пієлонефрит — N20.9.

    Пацієнт має право на лікарняну відпустку. У більшості випадків (незалежно від типу хвороби) лікування має проходити в умовах стаціонару. Код пієлонефриту за МКХ-10 вказується у листку непрацездатності для пацієнта. Документ завіряється печаткою медичного закладу і згодом передається в бухгалтерію організації, де працює пацієнт.

    Дивіться також:  Кишковий коліт: симптоми, лікування, причини захворювання, профілактика

    Лікування пієлонефриту в умовах стаціонару

    Перша задача, яка стоїть перед медиками при надходженні пацієнта, — збити високу температуру. Якомога швидше слід взяти всі необхідні аналізи для точної оцінки клінічного стану. Як правило, лікування хронічного пієлонефриту займає більше часу. Купірувати симптоматику гострого пієлонефриту набагато простіше, однак у багатьох пацієнтів згодом розвивається форма хронічного перебігу. Це відбувається тому, що бактерії були знищені не до кінця. Основна небезпека переходу в хронічну форму — поступовий розвиток (воно може тривати до 10 років) ниркової недостатності.

    При наявності перешкод виведення рідини з організму лікарю необхідно відновити нормальний пасаж сечі. Відновлення відтоку сечі проводиться оперативно (нефропексия при нефроптозі, видалення каменів з нирок сечовивідних шляхів і тому подібні необхідні процедури і оперативні втручання). Усунення перешкод, що заважають пасажу сечі, у багатьох випадках дозволяє досягти полегшення стану — разом з сечею виходять і бактерії. На цьому етапі важливий сестринський догляд при пієлонефриті — перевірка постановки катетерів, своєчасна їх обробка і т. д.

    Лікарський лікування повинен призначати лікар-нефролог або уролог. Дуже важливо правильно і своєчасно призначити антибактеріальну терапію, як при гострому, так і при хронічному перебігу хвороби. Антибактеріальні препарати призначаються з урахуванням даних антибіотикограми. До визначення чутливості мікроорганізмів (для цієї мети треба дочекатися отримання результатів аналізів) проводиться терапія антибактеріальними препаратами широкого спектра дії.

    Особливості протікання захворювання та його лікування у дітей

    Причини пієлонефриту у дітей такі ж, як і у дорослих: внаслідок нездатності організму опиратися і протистояти патогенним бактеріям розвивається запалення. У дітей частіше зустрічається гострий пієлонефрит, який при неправильному або занадто короткому лікуванні може перетікати в хронічну форму.

    Діти частіше страждають від гіпертермії (підвищення температури до критичних значень), при цьому самолікування неприпустимо: батьки повинні викликати кваліфікованого лікаря. Швидше за все, буде потрібна госпіталізація і лікування в стаціонарі. При лікуванні дітей з пієлонефритом слід обов’язково повторно здати аналізи після курсу медикаментів, щоб переконатися напевно в тому, що одужання відбулося і в аналізах сечі не залишилося ні білка, ні лейкоцитів, ні осаду. Також слід регулярно контролювати рівень креатиніну та сечовини у біохімічному аналізі крові.

    Багато антибактеріальні препарати протипоказані до прийому дітей, тому самостійно вибирати антибіотик не можна. Тільки досвідчений нефролог, виходячи з клінічної картини стану і після отримання даних антибіотикограми, може призначити препарат. Спроби батьків вибрати антибіотик самостійно часто не тільки марні, але й шкідливі: дитині стає все гірше, а невірно підібраний антибіотик порушує і без того слабкі захисні сили організму.

    Препарати для лікування пієлонефриту

    Які препарати приймати при пієлонефриті? Є ряд ліків, які діють патогенетично, тобто зменшують вираженість симптоматики захворювання та зменшують чинники, які сприяють розвитку патології:

  • «Канефрон» — безпечний препарат, до складу якого входять екстракти трав. Досягає максимальної концентрації в видільної системі нирок, де чинить місцеву протизапальну, легку знеболювальну, антимікробну та антисептичну дію. Він знімає спазм сечовивідних шляхів (саме за рахунок цього досягається зниження больового синдрому) завдяки впливу на гладку мускулатуру нирок. «Канефрон» має сечогінну дію, сприяє зменшенню набряклості у пацієнта.
  • «Бісептол» є комбінованим протизапальним засобом. Регулярний прийом сприяє зменшенню концентрації патогенних бактерій в тканинах нирок. Як правило, «Бісептол» призначають у зв’язці з іншими препаратами, так як дії однієї тільки «Бисептола» недостатньо для позбавлення від хронічної форми пієлонефриту.
  • «Фитолизин» являє собою густу пасту темно-зеленого кольору зі специфічним трав’яним запахом. Препарат має протизапальну, антисептичну і легку протимікробну дію. При тривалому прийомі сприяє дробленню і виведенню каменів з нирок. Призначається при хронічному пієлонефриті, часто в зв’язці з антибіотичними препаратами.
  • «Фурамаг» являє собою популярне для лікування пієлонефриту протимікробний засіб із групи нітрофуранів. Форма випуску ліки – капсули (25, 50 мг). Призначається лікарем. Незважаючи на те, що препарат активний відносно більшості бактерій, діяльність яких може спровокувати запалення нирок, у деяких випадках при пієлонефриті «Фурамаг» може виявитися даремним. Тому перед початком прийому слід проконсультуватися з лікарем.
  • «Фурадонін» являє собою таблетованій синтетичний протимікробний засіб. Безумовно, на сьогоднішній день існує безліч більш безпечних препаратів з меншим числом побічних ефектів. При прийомі «Фурадонина» може спостерігатися розлад травлення, висип, дерматологічні проблеми різного характеру. Проте низька вартість — основний аргумент на користь саме «Фурадонина» при терапії пієлонефриту.
  • Дивіться також:  Остеохондропатії у дітей: причини, діагностика, методи лікування

    Можливо позбутися пієлонефриту за допомогою народних методів лікування?

    Часто пацієнти відмовляються від госпіталізації і намагаються проводити лікування в домашніх умовах. Важливо розуміти: якщо ви вже наважилися відмовитися від лікування в умовах стаціонару, все одно доведеться здати аналізи перед вибором ліки. Це необхідно для постановки точного діагнозу.

    Багато пацієнтів налаштовані з недовірою до методів сучасної медицини і фармакології і воліють лікувати нирки народними методами. На жаль, при пієлонефриті це небезпечно: при відсутності антимікробного ефекту всі способи терапії приречені на провал. Наприклад, пшоно для лікування нирок — популярний метод очищення даного парного органу. Слід запарити пшоно, дати йому настоятися і їсти натщесерце по кілька столових ложок. Пшоно для лікування нирок дійсно корисно, однак від симптомів пієлонефриту воно ніяк не подіє. Більш того, поки пацієнт пробує ті чи інші народні методи лікування, бактерії розмножуються і хвороба прогресує.

    Виняток — лікувальні трави. Настої ведмежих вушок, календули, листя огірка мають сечогінну та протизапальну дію. Однак по ефективності настої трав все одно не зрівняються з фармакологічними препаратами, так що вибір на користь аптечних ліків очевидний.

    Як не допустити рецидиву захворювання

    Профілактика ускладнень пієлонефриту — одна з основних завдань, що стоять як перед пацієнтом, так і перед лікарем. Після того як закінчився терапевтичний курс, треба здати аналізи сечі і біохімічний аналіз крові. Якщо якийсь із показників підвищений, необхідно продовжувати приймати ліки.

    Дуже важлива дієта. При пієлонефриті слід дотримуватися правил харчування, описаних у медичній дієті № 7. Вона передбачає обмеження споживання білкових продуктів і деяких видів жирів, вуглеводів. Пацієнт повинен відмовитися від вживання спиртних напоїв, дотримуватися особливого питного режиму. Якщо після одужання від пієлонефриту не дотримуватися режиму харчування та пиття, то великий ризик ускладнень або того, що непомітно знову розвинеться хронічний пієлонефрит.

    Слід тепло одягатися, виключити можливість переохолодження стоп і попереку. Заборонено купання у водоймах з холодною або брудною водою. Вдома не можна ходити босоніж по холодній підлозі. Взуття не повинна протікати, ноги завжди повинні знаходитися в теплі і сухості.