Остеохондроз — це хронічне захворювання суглобових хрящів, при якому в них відбуваються дегенеративно-дистрофічні порушення. Патологія може розвинутися в будь-якому суглобі, але страждають найчастіше хребці. При таких дистрофічних змінах у диску зовнішнє фіброзне кільце слабшає і відбуваються ушкодження: протрузія (вибухання пульпи диска) і міжхребцева грижа (звисання пульпозного ядра диска в спинномозковий канал).

Цей діагноз вперше прозвучав 100 років тому. За такий короткий період патологія стала настільки поширеною, що вважається хворобою століття. Після 30 років хребетні проблеми виникають у кожної другої людини, і мова зовсім не йде тільки про старих. Остеохондроз «молодіє», він діагностується нерідко навіть у підлітків і юнаків — у 15-20 років. У цих випадках ускладнення виникають вже після 35-40 років. У 70 % випадків болю в хребті обумовлені саме остеохондрозом. Розвиток патології — поступове.

Анатомічні особливості хребта

Між тілами хребців знаходиться міжхребцевий диск. У його центрі розташований драглисте ядро, що володіє високою еластичністю. Оточене воно фіброзним кільцем (дуже щільним). Функція диска в тому, що він з’єднує тіла хребців. У них же, в свою чергу, є відростки верхні і нижні, формують суглоби між хребцями.

Руху хребців йдуть навколо дисків. Під час нахилів і выпрямлений диски злегка видавлюються вперед або назад. Дегенерація цей процес порушує.

Інша функція диска – ресорна. Він перерозподіляє навантаження, що надаються на хребет. Його можна порівняти з міцної і надійної гідростатичної системою, яка здатна до великих навантажень. При дегенерації висота диска і стійкість до навантажень помітно знижуються.

Крім того, міцність хребта забезпечується зв’язками. Вони утримують хребет у певному положенні.

М’язи забезпечують не лише рух, але й зберігають постійну нормальну конфігурацію хребетного стовпа. У нормі хребет має 4 вигину: шийний і поперековий лордоз (вигин вперед), грудний і крижовий кіфоз (вигин назад). Якщо постава порушена, остеохондроз розвивається швидше.