Легкі з усіх боків оточені щільною сполучною тканиною, яка захищає органи дихання, забезпечує їх рух, а також розправлення під час вдиху. Це свого роду сумка, яка складається із двох листків, між якими завжди є невелика кількість рідини, завдяки чому листки постійно ковзають.

При деяких хворобах об’єм рідини збільшується, і утворюється випіт у плевральній порожнині. Зустрічається подібний стан досить часто. Воно не належить до самостійного захворювання, а тільки є ускладненням патологічного процесу. Тому обов’язково потрібна ретельна діагностика і лікування.

Анатомія плевральної порожнини

Плевральна порожнина представлена у вигляді вузької щілини в двох несиметричних мішках, що оточує кожну легеню. Вони ізольовані один від одного і ніяк між собою не стикаються. Складаються такі мішки з серозної тканини і являють собою сукупність внутрішнього та зовнішнього листків.

Плевра вистилає порожнину грудної клітки і повністю покриває кожне легке. Бічна частина плавно переходить в діафрагму. Місця переходу називаються синусами, і, в основному, саме в них відбувається скупчення рідини.

Негативний тиск, що створюється в плевральній порожнині, що дозволяє функціонувати легким, забезпечуючи їх положення у грудній клітці і нормальну роботу при вдиху і видиху. Якщо відбувається травма і зачіпається плевральна щілину, то тиск всередині і зовні вирівнюється, порушуючи функціонування легенів.

Рідкий вміст плевральної порожнини оновлюється шляхом її вироблення капілярами і видаляється через лімфатичну систему. Так як мішки плеври ізольовані, то рідина з однієї порожнини не надходить у сусідню.