Випіт в плевральній порожнині: причини, симптоми, діагностика і лікування

Легкі з усіх боків оточені щільною сполучною тканиною, яка захищає органи дихання, забезпечує їх рух, а також розправлення під час вдиху. Це свого роду сумка, яка складається із двох листків, між якими завжди є невелика кількість рідини, завдяки чому листки постійно ковзають.

При деяких хворобах об’єм рідини збільшується, і утворюється випіт у плевральній порожнині. Зустрічається подібний стан досить часто. Воно не належить до самостійного захворювання, а тільки є ускладненням патологічного процесу. Тому обов’язково потрібна ретельна діагностика і лікування.

Анатомія плевральної порожнини

Плевральна порожнина представлена у вигляді вузької щілини в двох несиметричних мішках, що оточує кожну легеню. Вони ізольовані один від одного і ніяк між собою не стикаються. Складаються такі мішки з серозної тканини і являють собою сукупність внутрішнього та зовнішнього листків.

Плевра вистилає порожнину грудної клітки і повністю покриває кожне легке. Бічна частина плавно переходить в діафрагму. Місця переходу називаються синусами, і, в основному, саме в них відбувається скупчення рідини.

Негативний тиск, що створюється в плевральній порожнині, що дозволяє функціонувати легким, забезпечуючи їх положення у грудній клітці і нормальну роботу при вдиху і видиху. Якщо відбувається травма і зачіпається плевральна щілину, то тиск всередині і зовні вирівнюється, порушуючи функціонування легенів.

Рідкий вміст плевральної порожнини оновлюється шляхом її вироблення капілярами і видаляється через лімфатичну систему. Так як мішки плеври ізольовані, то рідина з однієї порожнини не надходить у сусідню.

Можливі хвороби

Випіт в плевральній порожнині часто утворюється при протіканні запальних і незапальних хвороб. Серед вмісту, який може накопичуватися, лікарі виділяють:

  • кров;
  • транссудат;
  • хилус;
  • ексудат;
  • гній.

Кров утворюється в результаті травми грудної клітини, зокрема, судин оболонок плеври. При наявності крові лікарі говорять про гемотораксу. Цей стан часто виникає після проведення операцій в області грудини.

Хилус утворюється у разі хилоторакса. Він являє собою молочно-білу лімфу з високим вмістом ліпідів. Хилоторакс виникає в результаті закритої травми грудної клітини як ускладнення після операції, при протіканні туберкульозу, а також онкологічних процесів в легенях. Найчастіше він стає причиною плеврального випоту у новонароджених.

Транссудат являє собою набряклу рідина, що утворюється в результаті порушення лімфообігу і кровообігу. Це може бути у випадку травми, втрати крові, опіків, при нефротичному синдромі.

Ексудат являє собою рідину запального характеру, яка утворюється дрібними кровоносними судинами при протіканні запальних хвороб легенів.

Дивіться також:  Підковоподібна нирка у дітей: опис з фото, причини патології, діагностика і лікування

При запаленні плеври накопичується гній. Він також утворюється при протіканні інфекційних і пухлинних процесів, що у разі травми грудини.

Особливості плеврального випоту

Він являє собою скупчення рідкого вмісту в плевральній порожнині. Такий стан вимагає термінового втручання, так як несе пряму загрозу для здоров’я та життя людини.

Випіт в плевральній порожнині найчастіше діагностується у людей з хворобами легень та серцевою недостатністю. Причиною його може стати транссудат чи ексудат. Останній утворюється в результаті протікання запальних хвороб, вірусних та інфекційних уражень легенів, а також пухлин.

Основна класифікація

Дуже важливо точно знати, що таке плеврит, і якими ознаками він характеризується. Це скупчення рідини в плевральній області, і симптоми такого стану багато в чому залежать від її кількості. Якщо її більше норми, то лікарі кажуть про ексудативною формою хвороби, яка в основному виникає в самому початку перебігу патології. Поступово рідина розсмоктується, а на поверхні листків плеври утворюються накладення з білка, беруть участь у процесах згортання крові.

Склад рідини може бути різним. Його визначають при проведенні плевральної пункції. Саме тому випіт може бути:

  • серозний – прозора рідина;
  • серозно-фібринозний – з домішками фібрину;
  • гнійний – містить лейкоцити;
  • гнильний – з частинками розпалися тканин;
  • хілезний – містить жир;
  • геморагічний – з домішками крові.

Випіт в плевральній порожнині може переміщатися вільно чи бути обмеженим між листками. В залежності від розташування патологічного вогнища розрізняють:

  • верхівковий;
  • костальный;
  • діафрагмальний;
  • парамедиастинальный;
  • змішаний.

Крім того, випіт може бути одностороннім або уражаються відразу обидва легенів. Залежно від цього розрізняється симптоматика та лікування підбирається.

Причини виникнення

Причини випоту в плевральній порожнині в основному пов’язані з травмами грудної клітини або ураженням плеври інфекцією. Найчастіше накопичення великої кількості рідини відбувається при протіканні різних хвороб органів, розташованих в грудній клітці і очеревині або розвивається як ускладнення. Серед найпоширеніших причин слід виділити такі, як:

  • серцева недостатність;
  • туберкульоз, пневмонія, тромбоемболія;
  • холецистит, флегмона шиї, перитоніт, панкреатит;
  • метастазування злоякісних пухлин.

Вільний випіт у плевральній порожнині часто спостерігається при раку яєчників, легенів і молочної залози. Якщо в якості провокаторів утворення надмірної кількості рідини виступають транссудаты, то клінічне протікання патології не вимагає особливих методів діагностики і лікування.

Фактори ризику

Невеликий випіт в плевральній порожнині накопичується через протікання патологічних процесів в кровоносній і лімфатичній системах. До них потрібно віднести такі порушення, як підвищення вироблення певних речовин і недостатність їх виведення.

Дивіться також:  Запалення легенів без кашлю: симптоми, діагностика і методи лікування

Основним фактором ризику стає тривале перебування пацієнта в стаціонарі, що припускає постійний постільний режим. Більш ніж у 10 % пацієнтів спостерігається накопичення рідини в плевральній порожнині. Крім того, ризик утворення випоту проявляється в якості ускладнень при таких патологіях, як:

  • тривале порушення функціонування легенів;
  • запальні процеси;
  • лейкоз і мезотеліома;
  • злоякісні новоутворення;
  • післяопераційний стан;
  • ВІЛ-інфекція.

Своєчасне виявлення причини і правильно проведене лікування здатне спровокувати активізацію надмірного збільшення кількості рідини в плевральній порожнині.

Клінічні прояви

Симптоми плеврального випоту не завжди проявляються досить яскраво виражено. Нерідко ознаки патології визначаються при проведенні діагностичного обстеження. Серед перших ознак потрібно виділити такі, як:

  • задишка;
  • біль у грудині;
  • виявлення характерних звуків при простукуванні;
  • шуми під час дихання;
  • сухий кашель.

Дуже важливо також визначити ознаки туберкульозу легенів на ранніх стадіях, так як це захворювання часто призводить до накопичення надмірної кількості рідини. Першим симптомом вважається поява хворобливих проявів.

Проведення діагностики

Основним принципом діагностики випоту в плевральній порожнині є визначення типу накопичення речовини. Це стає основним критерієм вибору методу лікування. Спочатку пацієнта оглядає лікар, а потім призначає ряд лабораторних досліджень. Це аналіз крові, харкотиння і сечі.

Дослідження мокротиння дозволяє визначити наявність хвороботворних мікроорганізмів в плеврі і підібрати найбільш результативну методику терапії. Більш інформативними вважаються інструментальні методики. Серед них потрібно виділити такі, як:

  • рентгенографія грудної клітки;
  • спірографія;
  • КТ та МРТ.

За допомогою рентгенографії можна визначити локалізацію ураження і рівень рідини в плеврі. МРТ і КТ дають можливість отримати більш точну картину протікання патології, а також є обов’язковою процедурою при проведенні операції. Спірографія виконується з метою обстеження бронхів, що дозволяє визначити особливість патології та ступінь її поширення. Істотну роль в діагностиці відводиться гістологічному та цитологічному дослідженню. Вони дозволяють:

  • диференціювати злоякісність патології;
  • визначити клітинний склад рідини;
  • виявити форму і вогнище ракової пухлини;
  • виявити метастази.

Проведення гістології та цитології дає найбільш повну характеристику патології, підтвердити або спростувати наявність онкології.

Особливості лікування

Важливо не тільки знати, що таке плеврит, чим саме характеризується подібне порушення і як проводиться лікування. Терапія багато в чому залежить від причини виникнення патології. При протіканні туберкульозу потрібно застосування протимікробних засобів, а при пухлини – опромінення або хіміотерапія.

Якщо у людини сухий плеврит, то полегшити симптоматику можна шляхом бинтування грудної клітини еластичним бинтом. На хвору сторону можна прикладати невелику подушечку, щоб знерухомити роздратовані листки плеври.

Дивіться також:  Септична пневмонія: ознаки, симптоми і лікування

При наявності випоту в плевральній порожнини, особливо при великій кількості, його видаляють шляхом плевральної пункції. При взятті рідини на аналіз всю процедуру проводять дуже повільно, щоб не спровокувати різке зниження тиску.

Медикаментозне лікування

При наявності випоту в лівій плевральній порожнині потрібне медикаментозне лікування. Це найрезультативніший спосіб терапевтичного впливу, що застосовується для купірування хворобливих проявів і стабілізації стану пацієнта. Для проведення терапії призначають антибактеріальні засоби, анальгетики.

При розростанні патогенних мікроорганізмів потрібна комбінована схема з застосуванням «Кабапенемы», «Метронідазолу» або «Клидамицина». З антибактеріальних препаратів, які вводяться в плевральну порожнину, застосовують «Метронідазол», «Пеніцилін», «Цефтріаксон». Обов’язковою умовою є спостереження за пацієнтом протягом усього курсу терапії та контроль за станом щодня протягом півроку.

Дренаж плевральної порожнини

При лікуванні хронічного випоту з частими рецидивами застосовується дренаж плевральної порожнини. Якщо скупчення рідини незначна, то потрібно 1-2 аспірації щодня. При наявності великої кількості гнійного випоту або його значної згущення застосовується трубчастий сифонний дренаж.

Після резекції ребра пацієнту показано відкрите дренування на кілька місяців для видалення накопиченого ексудату. Дренаж – один з найкращих способів лікування. Стійкий дренаж забезпечує повноцінне систематичне виведення рідини при постійному її нагромадженні.

Проведення операції

Якщо своєчасно розпізнати ознаки туберкульозу легенів на ранніх стадіях, то можна проводити лікування тільки медикаментозним шляхом. У разі виникнення ускладнень або при відсутності позитивної динаміки може знадобитися проведення операції.

В ході втручання накопичилася рідина відкачується з плеврального простору. Цей метод вважається найбільш результативним.

Можливі ускладнення

Ускладнення, що розвиваються на тлі протікання плеврального випоту, відрізняються різноманітністю. Їх прояв залежить від перебігу основної хвороби.

Якщо випіт у плевральній порожнині почав накопичуватися через запалення легенів або туберкульозу, то можуть виникати ускладнення у вигляді дихальної недостатності функції або виникнення емфіземи легенів. При порушенні серцевої діяльності може бути нестабільність серцевого ритму, тахікардія. Надмірне скупчення випоту і ускладнення можуть призвести до смерті хворого.

Проведення профілактики

Щоб запобігти утворенню випоту, важливо проводити профілактику. Вона виражається в:

  • своєчасному лікуванні запалення легенів, інфекційних захворювань органів дихання, а також патологій серця;
  • збалансованому харчуванні;
  • відмову від тютюнопаління та вживання спиртних напоїв;
  • повноцінному сні.

Це дозволить запобігти розвитку серйозних хвороб, а при потребі забезпечить швидке відновлення.