Анатомія ворітної вени печінки, її притоки і норма при діагностиці

Кожен орган організму людини має своє призначення, виконуючи ті функції, які необхідні для забезпечення життєдіяльності. Абсолютна більшість органів – це складні структури, що складаються з безлічі взаємодіючих компонентів. Щоб розбиратися в їх функціоналі, вміти визначати можливі патології та хвороби, потрібно знати їх будову. Знання анатомії ворітної вени печінки – один з пунктів правильного розуміння роботи важливого органа кровотворення і очищення організму.

Печінка – навіщо і для чого?

Печінка – один з найважливіших органів, що забезпечує безліч процесів, що виконує цілий комплекс функцій, без яких організм не може не тільки правильно функціонувати, але і жити. Згідно з науковим визначенням, печінка – це найбільша залоза зовнішньої секреції, яка є тільки у людини і хребетних тварин. Одна з основних функцій цього органу – очищення крові, яке забезпечує і система комірних вен печінки, подає і відводить основну фізіологічну рідина. Цей процес повинен відбуватися без заминок, інакше страждає весь організм, адже відпрацьована кров, в якій відводяться продукти життєдіяльності, саме в організмі очищається від всіх непотрібних компонентів – токсинів, надсилається далі в легені, де віддає вуглекислий газ, насичується киснем і знову повертається в кругообіг по організму.

Будова венозної системи печінки

Так як печінка – значимий орган і кровоносної системи в тому числі, вона пронизана судинами, як великими, так і дрібними, що забезпечують підведення і відтік крові. Основна структура, що несе кров для очищення, – відень, носить назву ворітної. Вона розгалужується на безліч дрібних судин, що забезпечують надходження крові в спеціальні компоненти печінки – синусоїди, де і відбувається процес детоксикації. Потім кров знову потрапляє в кровотік через нижню порожнисту вену, вирушаючи далі по організму. Варіантна анатомія ворітної вени хоч і передбачає деяку відмінність її розташування, в 35% випадків зумовлені вродженими особливостями, але в абсолютній більшості вони ніяк не впливають на якість її функціоналу. Наукова назва цього кровоносного русла печінки буде таким: portae, що з латинської мови перекладається як “ворота” або “двері”. Вся система має назву “переддень печінки”, що характеризує її розташування і призначення.

Роль ворітної вени

Здоров’я такого органу, як печінка, безпосередньо впливає на загальний стан організму людини і можливий розвиток захворювань або патологій. У теж час анатомія ворітної вени відіграє свою особливу роль у виконанні інтервенційних процедур через шкірний покрив, в точному плануванні оперативного втручання, зокрема, при трансплантації печінки.

Роль цієї основної кровоносної структури печінки величезна, адже саме вона збирає і доставляє кров з судин поддиафрагмальной частині травного тракту, аж до розташування нижньої частини ректальної ампули, від підшлункової залози, очеревини, від селезінки і позапечінкової біліарної системи. Основне венозне русло печінки несе відпрацьовану кров у гілки ворітної вени. Анатомія цієї структури досить складна, адже здійснення процесів, що проходять у печінці, найбільш важливим у системі очищення крові.

Фізіологічні параметри

Обстеження печінки, наприклад, при проведенні ультразвукової діагностики, передбачає і дослідження такої структури, як система комірних вен печінки. Важливо не тільки розташування, стан, але і деякі фізіологічні параметри, за якими фахівець може судити про здоров’я або патологіях органу. Так, діаметр ворітної вени здорової людини становить від 11 до 20 мм при довжині самого русла від 5 до 8 сантиметрів. Варіативність цих архітектурних показників повинна визначатися перед значущими втручаннями – результат проведення операцій як порожнинних, так і лапароскопічних операцій на печінці або ж прилеглих органах безпосередньо залежить від попередньої діагностики розташування та особливостей анатомічної будови такого органу, як ворітна вена печінки. Норма буде не у всіх пацієнтів. Так, спостереження і дослідження показали, що в рідкісних випадках спостерігається повна відсутність цього відділу кровоносної системи. Адекватна діагностика особливостей розташування судин передодня печінки дозволяє уникнути хірургічних ускладнень, наприклад, при трансплантації органу.

Топографія основного кровоносного русла печінки

Подводящее кровоносне русло печінки постачає кров для очищення від токсинів, – ворітна вена. Топографічна анатомія цього органу важлива для розуміючи процесів, що протікають в цьому найважливішому органі. Великий кровоносну судину, складає і транспортує кров для детоксикації, носить свою назву із-за розташування напередодні печінки, так званої ворітної системі. Ворітна вена печінки, анатомія якій враховується спеціалістом при проведенні хірургічних втручань, розташована глибоко в печінково-дуоденальної зв’язки, перебуваючи позаду печінкової артерії і загального жовчного протоку. Там же знаходяться нерви, лімфатичні вузли і судини. Вона формується з вен наступних органів, розташованих в черевній порожнині:

  • шлунок;
  • підшлункова залоза;
  • селезінка;
  • товста кишка, крім кровоносних судин заднепроходного каналу;
  • тонка кишка.

Знайшовши своє правдиве русло, ворітна вена прямує вгору і вправо, проходячи позаду верхньої частини дванадцятипалої кишки і вступаючи в печінково-дуоденальную зв’язку, де проходить між її листками і доходить до воріт печінки.

Притоки головної вени

До того як пройти ворота печінки, ворітна вена доповнюється йде від жовчного міхура желчнопузырной віднем, що виходять від шлунка правої, лівої і прівратніковой венами шлунка. При цьому ліва шлункова вена за своїм струму з’єднується з пищеводными венами із системи верхньої порожнистої вени. Далі по своєму руслу вона анастомозуючих з околопупочными венами, які в області пупка з’єднуються з надчеревній венами, які є притоками внутрішніх грудних вен і стегнової і зовнішньої здухвинних вен. Анатомія ворітної вени та її приток дають зрозуміти, що проходить через печінку кров всього організму, і роль цього конгломерату кровоносних судин в системі кровообігу переоцінити неможливо.

Поділ русла ворітної вени

У медицині складно проводити паралелі з іншими областями знань і практики людини. Але все ж, як і русло будь річки, ворітна вена поєднує в собі кровоносні судини, а потім, досягнувши своєї мети – передодня печінки, поділяється на кілька кровотоку. Спочатку поділ йде на дві частини, кожна з яких несе кров у свою частку печінки:

  • Права гілка має назву r. dexter. Так як сама права частка печінки дещо ширше лівої, то і кровоносне русло, розташоване в ній, більше за розмірами відносного лівого. Воно у свою чергу поділяється на передню і задню гілки.
  • Ліва гілка ворітної вени більш довга порівняно з правою, називається вона r. sinister. Це русло кровотоку розгалужується на поперечну частину, від якої відходять судини до хвостатої долі, і пупкову частина, разветвляющуюся на бічні і медіальні гілки, що йдуть в паренхіму лівої частки печінки.
  • Дивіться також:  Трансвагінальний датчик: розміри (фото)

    І права, і ліва гілки ворітної вени, проходячи по тілу печінки, розгалужуються на безліч все більш дрібних судин, через які і відбувається процес дифузійного детоксикації крові. Потім кров збирає в себе нижня ворітна вена. Точніше, таку назву – не зовсім правильне. Цей великий посудину, що відводить кров після очищення, називається нижньою порожнистою веною.

    Особливості будови

    Наукою з’ясовано, що у кожної людини анатомія магістральних судин системи ворітної вени володіє деякою варіабельністю. Це стосується формування стовбура ворітної вени в частині архітектоніки та морфометричних характеристик і параметрів її коренів і приток. Це важлива частина дослідження портальної системи, особливо для діагностики патологій, передопераційної підготовки для зменшення ускладнень. Вченим-медиками встановлено той факт, що розташування самої ворітної вени, її приток, анастомозів, коренів залежить від віку людини та від наявних патологій внутрішніх органів. За деякими даними, лише у 30% людей архітектура портальної системи відповідає загальноприйнятим нормам. В інших випадках діагностується або виявляється в предопреационном або операційному періодах варіантна анатомія ворітної вени. Такі відхилення в більшості випадків не мають патологічного характеру і ніяк не відбиваються на функціоналі печінки та інших органів. Також особливістю портальної печінкової структури кровоносної системи організму є велика кількість анастомозів – з’єднань порожнистих вен.

    Відхилення від норми і патології

    При проведенні досліджень або операцій і збір отриманої інформації в єдине ціле вчені з’ясували, що в дуже рідкісних випадках, а їх зареєстровано всього лише близько 30 по всьому світу, у людини повністю відсутня ворітна вена. У більшості випадків (близько 70%) варіабельність цього кровоносного русла проявляється в різних комбінаціях анастомозів і в розмірах самого відня. Але крім генетично обумовлених особливостей портальної системи в ній можуть розвиватися патологічні зміни, що роблять вплив на стан всього організму.

    Тромбоз портальної системи страждають багато людей, адже згустки крові і холестерину утворюються в результаті багатьох причин, таких як неправильне харчування, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, видільної системи. Пилетромбоз може протікати в двох формах:

    • хронічний прогресуючий – кровотік частково перекритий рух крові утруднений, що позначається на стані всього організму;
    • повний тромбоз – просвіт ворітної вени перекритий повністю, що стає причиною різкого погіршення стану здоров’я аж до летального результату.

    Ознаками тромбозу ворітної вени служать болісні відчуття у правому підребер’ї, нудота, блювотні позиви, підвищення температури, збільшення селезінки (спленомегалія) через посилення кровотоку в цьому органі. Ці симптоми проявляються одночасно, погіршуючи загальний стан здоров’я хворого. Повний тромбоз стає причиною інфаркту кишечника.

    Хронічне протягом пилетромбоза часто не має гострих симптомів. Це відбувається за рахунок активації компенсаторних механізмів, коли інші судини беруть на себе роботу ворітної вени. Коли можливості компенсаторів виснажуються, з’являються асцит, розширення підшкірних вен стравоходу і передньої стінки живота, неявні болі в животі і субфебрильна температура.

    Наслідками пилетромбоза хронічної форми є ішемія прогресуюча хронічна і цироз печінки (у випадках, якщо не це захворювання стало джерелом пилетромбоза).

    Печінка сама по собі не має нервових закінчень, здатних болем сигналізувати про наявні проблеми. Тому профілактичні обстеження повинні стати джерелом своєчасного виявлення потенційних проблем.

    Як проводиться діагностика?

    Будова організму людини, в тому числі й анатомія ворітної вени, з давніх часів вивчався шляхом поствитальных досліджень. Сучасні технології дозволяють обстежувати цю структуру організму неінвазивним шляхом у діагностичних цілях, а також для передопераційної підготовки з метою скорочення негативних ускладнень хірургічного втручання. Обстеження печінки і ворітної вени проводиться за допомогою наступних методик:

    • аналіз крові загальний;
    • аналіз крові біохімічний;
    • ангіографія;
    • доплерометрія;
    • магніто-резонансна та комп’ютерна томографія;
    • ультразвукова діагностика.

    Один з найпоширеніших методів дослідження – УЗД. З його допомогою встановлюється більшість патологій, а також необхідність у проведенні більш інформативних методів обстежень. Він досить дешевий і інформативний, не вимагає складного підготовчого періоду і абсолютно безболісний.

    Ангіографічні методи – це методи досліджень стану кровоносних судин за допомогою дослідницького обладнання, рентгенапарату, комп’ютерного томографа та контрастної речовини.

    Доплерометрія – додаткова методика ультразвукового дослідження, спрямована на оцінку інтенсивності кровотоку в кровоносній системі судин.

    Магнітнорезонансна комп’ютерна томографія – найбільш точний спосіб отримання зображення за зрізами досліджуваного органу або структури. Дозволяє виявити стан тканин, наявність новоутворення або патологій архітектури органу.

    Методики для обстеження ворітної вени вибираються з урахуванням скарг хворого, результатів попередніх досліджень.

    Можлива терапія порушень русла

    Лікування ворітної вени – це цілий комплекс медичних заходів, що залежить від стадії захворювання, виявлених супутніх патологій, загального стану здоров’я пацієнта, анамнезу, зібраного фахівцем. В цілому він складається з таких компонентів, як:

    • Прийом антикоагулянтів – препаратів, що сприяють реканалізації судини і інгібуючих злипанню тромбоцитів і холестерину в бляшки. Це такі препарати, як гепарин, пелентан.
    • Тромболітики – лікарські речовини, що розчиняють вже наявні тромби і службовці в якості профілактики їх повторного утворення, наприклад, стрептокіназа, урокіназа.
    • Хірургічне втручання шляхом проведення чрезпеченочной ангіопластики, тромболізису з запечінковими портосистемным шунтуванням. Призначається у разі неефективності медикаментозного лікування або гострої форми пилетромбоза.

    Багато пацієнтам, страждаючим порушеннями кровотоку ворітної вени печінки, необхідно лікування ускладнень, а це можуть бути кровотечі з вен-приток або ішемія кишечнику. Ці патології лікуються хірургічним шляхом з наступним періодом відновлення і довічної профілактикою рецидивів.

    Анатомія ворітної вени включає складний комплекс кровоносних судин, забезпечує доставку крові в печінку для детоксикації. Сучасні неінвазивні методи діагностики цього комплексу дозволяють максимально повно виключити можливі ускладнення під час проведення хірургічних втручань, а також вчасно виявити наявні відхилення, новоутворення, порушення просвіту кровотоку для попередження розвитку патологій та захворювань, які в певний момент можуть стати незворотними.

    Переоцінити роль ворітної вени в системі кровообігу неможливо – вона відповідальна за збір і подачу крові для проведення детоксикації в клітинах печінки. Без її нормального функціонування неможливо домогтися загального хорошого самопочуття людини.