Під терміном «атеросклеротична дисциркуляторна енцефалопатія» розуміється патологічний процес, протягом якого характеризується ураженням судин головного мозку. Основна причина розвитку хвороби – поганий церебральний кровотік і, отже, кисневе голодування тканин. Дані порушення є наслідком відкладення на стінках судин атеросклеротичних бляшок, у зв’язку з чим захворювання найчастіше діагностується в осіб літнього віку.

Патогенез

Під впливом різних несприятливих факторів в рідкій сполучної тканини підвищується концентрація «поганого» холестерину. Він осідає на стінках кровоносних судин, за рахунок чого їх просвіт звужується. У результаті клітини головного мозку не отримують необхідної кількості кисню і життєво важливих компонентів. З плином часу у людини розвивається хронічна ішемія білого речовини. Наслідком цього є порушення роботи мозку і виникнення структурних змін в нервовій системі.

Крім атеросклеротичної енцефалопатії прийнято виділяти гіпертонічну і змішану. У першому випадку в основі патогенезу лежить стійка артеріальна гіпертензія. Змішаний тип поєднує клінічні прояви і гіпертонічною, і атеросклеротичної енцефалопатії. Останнім часом лікарі окремо виділяють венозну форму недуги. Вона розвивається на тлі порушення відтоку крові з порожнини черепа.

У Міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10) атеросклеротичної енцефалопатії присвоєно код I67.