Бінокулярний (стереоскопічний) зір дозволяє нам бачити навколишні предмети об’ємно. Завдяки цій функції людина здатна правильно оцінювати відстань між об’єктами. При різних патологіях очей і центральної нервової системи можуть виникати порушення бінокулярного зору. Як виявляються такі захворювання? І чи можна вилікувати розлади бінокулярності? На ці питання ми відповімо в статті.

Загальна характеристика

Що таке бінокулярний зір? У нормі людина сприймає всі навколишні предмети і об’єкти двома очима. Але при цьому він не бачить дві зорових картинки, а одну. Інформація, яка надходить у головний мозок з двох органів зору, зливається в єдиний об’ємний (стереоскопічний) образ. Таку здатність людського ока лікарі-офтальмологи й називають бінокулярний зір.

Спочатку кожне око окремо розпізнає об’єкти навколишнього світу з допомогою фоторецепторів сітківки (колбочок і паличок). Потім сигнали передаються в зоровий центр головного мозку, де відбувається їх обробка. Інформація, що надійшла з сітківок одного та іншого очі, зливається в єдине зображення. Це процес об’єднання двох зорових картинок лікарі називають фузией.

Для нормальної роботи бінокулярного зору необхідні наступні умови:

• гострота зору кожним оком не менше 0,3 діоптрій;
• здатність зорового аналізатора до фузии;
• скоординована робота м’язового і зв’язкового апарату очних яблук;
• відсутність відхилення зорових осей від точки фіксації погляду;
• відсутність патологій сітківки.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до розладів бінокулярного зору. При таких патологіях сприйняття навколишнього світу стає монокулярным. Порушується злагоджена робота двох органів зору. Людина сприймає всі об’єкти поперемінно: то одним, то іншим оком. Такий пацієнт може правильно сприймати форму й розмір предметів, але йому дуже складно визначити їх розташування в просторі. Виникають великі труднощі з оцінкою відстаней між об’єктами.