Нирки в організмі людини виконують функцію очищувачів, так як займаються безперервної фільтрацією крові. Такі фільтри називаються клубочками, завдяки їм виділені токсини потрапляють в сечу і з неї виводяться назовні. Такий креатинін можна визначити, зробивши пробу Реберга-Тареєва.
Трохи історії
У 1926 році лікарем фізіологом з Данії Паулем Ребергом (Poul Kristian Brandt Rehberg) (1895-1989 рр.) вперше був проведений метод виявлення швидкості клубочкової фільтрації за кліренсом екзогенного креатиніну нирками. Однак спочатку з’явилися труднощі з результатами дослідження. Так як була необхідність введення внутрішньовенно креатиніну ззовні. Правда, пізніше було встановлено, що креатинін у плазмі крові практично не змінюється і не піддається значним коливанням.
Таким чином, радянський лікар Е. М. Тареєв (1895-1986 рр.) зайнявся удосконаленням методу Реберга, і став визначати швидкість клубочкової фільтрації за кліренсом ендогенного («власного») креатиніну. Тобто, речовина стала визначатися в плазмі крові, а не вводитися внутрішньовенно, як раніше. З цього часу дане дослідження отримало назву проби Реберга-Тареєва.
Медичні показання до забору проби
Лікар може призначити пробу Реберга-Тареєва при підозрі на хвороби сечовидільної системи. Так показанням до проведення дослідження можуть стати такі порушення:
Також проводиться така проба, щоб відстежити динаміку лікування вже відомих захворювань, таких як:
- діабетична нефропатія;
- нефротичний синдром;
- діабет нецукрової спрямованості;
- хвороби серця та судин;
- гломерулонефрит;
- пієлонефрит і ін
Якщо аналіз буде проведено правильно, то це дозволить підібрати потрібне лікування при таких поширених захворюваннях нирок, пієлонефрит, нефропатія діабетичного типу, амілоїдоз, ниркова недостатність та ін Крім того, вдається відстежити роботу нирок при ендокринних і серцево-судинних порушеннях. Застосовується аналіз Реберга-Тареєва в якості диференціальної діагностики при ракових пухлинах.
