Розрив колінних зв’язок – вельми поширена травма, яка характеризується повним або частковим поділом зв’язкових волокон, які утримують кістки гомілки і стегна в стабільному положенні. Згідно зі статистичними даними, такі травми становлять близько 85% від усіх травматичних суглобових пошкоджень. А на пошкодження колін припадає приблизно 50% всіх розривів.

Дане патологічне явище саме по собі не представляє загрози для життя, але викликані їй сильний біль і неможливість ходьби провокують короткочасну, але стійку втрату працездатності. При складних розривах колінних зв’язок деякі пацієнти ніколи не зможуть повернутися до звичної діяльності, якщо вона пов’язана з високими навантаженнями на ушкоджене коліно.

Завдяки величезній різноманітності сучасних лікарських препаратів і медичних технологій будь проблему можна вилікувати. При часткових розривах застосовується консервативне лікування, а при повних – хірургічне. Терапією даної патології займаються ортопеди-травматологи.

Механізм отримання травми та причини її виникнення

Єдиним чинником виникнення розриву колінної зв’язки є травма. Тому початковий критерій, на якому ґрунтується постановка діагнозу, – це обставини, при яких вона була отримана.

При травмі, яка сприяє до розривів, виконувану людиною рух і навантаження на суглоб, як правило, не відповідають максимально можливою амплітудою, які може здійснювати конкретний суглоб. При цьому виникає надмірне напруження в певній ділянці коліна, яке провокує пошкодження волокон зв’язкових структур. Часто подібна ситуація спостерігається при:

• прямих і бічних ударах в зону суглоба коліна;
• стрибки з висоти на неправильно зігнуту або випрямлену кінцівку;
• падінні з упором на кінцівку, зігнуту в коліні;
• подворачиваниях гомілки в бік;
• надмірному повороті тіла, щодо зафіксованої в певному положенні гомілки.

Від механізму травми залежить те, яка саме колінна зв’язка буде пошкоджена. Від міцності зв’язкового апарату і сили травми залежить, яким буде розрив зв’язки – повним або частковим.