Синдром Рейтера: прояви і симптоми у жінок, діагностика і лікування

У цій статті описаний синдром Рейтера: симптоми і лікування у жінок, його форми і причини цього порушення. Він може виникнути після кишкового інфекційного захворювання і однією з його особливостей є те, що ознаки з’являються не відразу, а в відстрочений період. Небезпека патології полягає в тому, що процес може набути системного характеру. Проте при своєчасній діагностиці та лікуванні сприятливий результат захворювання – прояви синдрому проходять у 80% пацієнтів.

Короткий опис

Синдром Рейтера являє собою запалення суглобів, яке має аутоімунний характер і супроводжується системними проявами. Пусковим фактором для розвитку цього порушення служить гостра кишкова інфекція. Поширеність хвороби серед чоловіків майже в 2 рази більше, ніж у жінок, але симптоми і прояви синдрому Рейтера в обох статей схожі. Найчастіше патологія діагностується у молодих людей 20-40 років.

На тлі інфекційної хвороби ураження суглобів відбувається по 2 сценаріями:

  • реактивний (стерильний) артрит – алергічне запалення внутрішнього шару суглобової сумки;
  • інфекційний артрит, коли мікроби проникають всередину суглоба.

У медицині також існує інше поняття – хвороба Рейтера. Від синдрому вона відрізняється тим, що основним фактором її розвитку є сечостатеві інфекції (найчастіше хламідіоз), а перебіг захворювання носить хронічний і прогресуючий характер. У багатьох пацієнтів хвороба призводить до формування множини запалення суглобів.

Причини

Причини синдрому Рейтера пов’язані з 2 факторами:

  • шлунково-кишкова інфекція (шигельоз, ієрсиніоз, сальмонельоз, кампілобактеріоз та інші);
  • генетична схильність.

Ця патологія розвивається протягом періоду від 1 тижня до 1 місяця після лікування від інфекційного захворювання. Якщо минуло більше часу, то цей діагноз малоймовірний, причина запалення суглобів криється в чомусь іншому. У гострий період інфекційного процесу синдром виникає рідко.

Поширеність даної патології, згідно з медичною статистикою, становить 1-4% пацієнтів, що перенесли кишкову інфекцію. Чим важче протікало це захворювання, тим вище ризик розвитку ускладнень у вигляді запалення суглобів. Однак приблизно у 10% хворих артрит виникає без будь-яких ознак кишкової інфекції.

Це пов’язано з тим, що такі пацієнти часто бувають носіями антигену HLA В27, що має велике значення в розвитку аутоімунних порушень. Він виявляється у 80% хворих. Крім артриту, можуть виникнути такі патології, як:

  • хвороба Бехтерева, при якій порушується рухливість суглобів і хребта за зарощення суглобових порожнин;
  • неспецифічний виразковий коліт, або запалення слизової оболонки товстої кишки;
  • хвороба Крона, або гранульоматозне запалення ШКТ, що супроводжується іншими, позакишкові ускладненнями;
  • запалення судинної оболонки органів зору, що часто стає причиною розвитку сліпоти.

Етапи хвороби

Прояви і симптоми синдрому Рейтера у жінок проходять 3 стадії:

  • На першому етапі в організм проникає бактеріальний агент, який призводить до розвитку кишкової інфекції і ентероколіту.
  • Потім з’являється гостре запалення в суглобах, яке у більшості пацієнток закінчується одужанням.
  • Якщо у хворого є генетична схильність чи порушений імунітет, то артрит може перейти в хронічну форму. Виникають системні прояви синдрому.
  • Дивіться також:  ЛФК при невриті лицьового нерва: комплекс оздоровчих вправ

    Ентероколіт, після якого розвивається синдром Рейтера у жінок, супроводжується наступними симптомами:

    • рідкий стілець;
    • втрата апетиту, нудота, блювання;
    • метеоризм;
    • підвищена температура;
    • біль у животі;
    • ознаки загальної інтоксикації – головний і м’язовий біль, слабкість.

    При хронічному ентероколіті приєднуються інші ознаки:

    • чергування проносу і запору;
    • зниження ваги;
    • бродіння їжі в кишечнику.

    Особливості

    Для синдрому Рейтера характерні наступні особливості:

    • суглоби найчастіше уражаються симетрично;
    • у процес втягується хребет і особливо його попереково-крижова частина;
    • запалюються фаланги пальців рук і ніг, з-за чого вони набувають «сосискообразный» вигляд;
    • ураження найбільш схильні суглоби нижніх кінцівок;
    • виникають болі в п’ятах через запалення місця прикріплення сухожилля і п’яткової кістки.

    У деяких пацієнток розвивається плоскостопість у результаті поразки зв’язок стоп. Залучення суглобів у патологічний процес у багатьох випадках відбувається за схемою «знизу-вгору» або симптому спіралі – уражаються різнойменні суглоби по висхідній лінії хребта.

    Синдром Рейтера у жінок: прояви і симптоми

    У медицині відзначають класичну тріаду ознак синдрому, які виявляються у 30% хворих:

    • артрит;
    • цервіцит – запалення тканин шийки матки;
    • патології органів зору.

    Крім артриту, значний дискомфорт викликає цервіцит. Його симптоми при синдромі Рейтера у жінок полягають у наступному:

    • велика кількість виділень з піхви (слизових або гнійних);
    • свербіж, печіння в статевих органах;
    • тягне біль внизу живота і в попереку;
    • посилення неприємних відчуттів після сечовипускання і статевого акту.

    При приєднанні інших патологій малого таза (цистит, ерозія шийки матки, сальпінгоофорит, ендометрит) з’являються додаткові ознаки:

    • часте сечовипускання, що супроводжується болем;
    • підвищення температури тіла;
    • кров’янисті виділення після сексуального контакту;
    • сильні болі внизу живота.

    Артрит

    Запалення суглобів – це головна характерна риса синдрому Рейтера у жінок. Симптоми артриту полягають у наступному:

    • біль у суглобах;
    • їх припухлість з-за набряку;
    • багряно-синюшне забарвлення шкірного покриву в області запаленого суглоба;
    • зниження рухової активності, особливо в ранкові години.

    Зазвичай кількість уражених суглобів не перевищує шести. Найбільш часто запалюються суглоби наступної локалізації:

    • зчленування кістки гомілки і стопи;
    • коліна;
    • пальці стоп (особливо великі пальці);
    • попереково-крижовий суглоб;
    • зчленування крижів і куприка;
    • тазостегновий суглоб.

    В деяких випадках спостерігаються безсимптомні форми або стертий перебіг хвороби, при якому підвищується температура тіла до 37,9°С, відчувається слабкість, погіршується апетит.

    Дерматологічні ознаки

    Симптоми і прояви при синдромі Рейтера у жінок пов’язані не тільки з запаленням суглобів. У деяких пацієнток можуть виникнути наступні дерматологічні порушення:

    • Гіперкератоз – ороговіння шкіри, її безболісне потовщення. Патологічні вогнища найчастіше з’являються на підошвах стоп і долонях. Поодинокі папули або бляшки можуть утворитися на будь-якій ділянці тіла, за зовнішнім виглядом вони нагадують псоріаз.
    • Погіршення стану нігтьових пластин – їх фарбування в жовтий колір, потовщення і відшаровування від м’яких тканин пальців.
    • Лімфаденопатія – збільшення пахових лімфовузлів.
    • У поодиноких випадках розвиваються міокардит, гломерулонефрит, запалюються скелетні м’язи і периферичні нерви.
    Дивіться також:  Вірусний менінгіт: лікування, симптоми, причини та діагностика

    Ураження очей

    Прояви синдрому Рейтера з боку органів зору полягають у розвитку таких захворювань, як:

    • кон’юнктивіт;
    • запалення рогівки, що призводить до погіршення зору;
    • ураження сполучної тканини між склери і кон’юнктивою;
    • запалення оболонки ока, в якій розташовується мережа кровоносних судин.

    Кон’юнктивіт частіше всього буває малосимптомним і триває кілька днів. Запалення може розвинутися тільки в одному оці або одночасно в обох. При цьому пацієнтів турбують різь, рясне сльозотеча, світлобоязнь.

    Діагностика

    В цілях виявлення інфекції і змін в організмі призначають такі види аналізів при синдромі Рейтера:

    • ОАК – виявляється підвищення ШОЕ, кількості тромбоцитів, імуноглобуліну IgA і лейкоцитів;
    • біохімічний аналіз крові – зростання вмісту С-реактивного білка, ревмофактора, фібрину;
    • ОАМ – можуть виявитися лейкоцити, білок;
    • аналіз калу, копрограма.

    При розвитку синдромів цервіціта показана консультація гінеколога і взяття мазка з шийки матки для визначення культури клітин.

    Інструментальна діагностика синдрому Рейтера полягає в проведенні наступних видів медичних обстежень:

    • Рентгенографія суглобів, хребта та крижово-клубового зчленування. На знімках виявляється набряк суглобів, а при затяжному перебігу хвороби – ділянки руйнування кістки, звуження щілини між суглобами.
    • Паркан синовіальної рідини з порожнини суглоба. При цьому виявляються неспецифічні зміни, характерні і для інших видів артриту – зниження в’язкості, наявність згустків, велика концентрація лейкоцитів. Цей вид обстеження проводять головним чином для диференціальної діагностики подагри і септичного артриту.

    В якості додаткових досліджень лікуючий лікар може призначити:

    • ЕКГ;
    • ФГДС;
    • УЗД нирок і черевної порожнини;
    • консультацію окуліста і дерматолога.

    Медикаментозна терапія

    Основу лікування даного синдрому складають наступні медикаментозні препарати:

    • Антибактеріальні засоби. Їх вибирають залежно від виявленого патогена і його чутливості до антибіотиків. В якості ліків призначають препарати з групи тетрациклінів, «Ципрофлоксацин» та інші. Після лікування антибіотиками проводять контроль ефективності терапії через 4-5 тижнів.
    • Нестероїдні протизапальні засоби – «Диклофенак», «Ацеклофенак», «Напроксен», «Індометацин», «Німесулід» та інші. Вони знижують інтенсивність запалення в суглобах і хребті, а також володіють знеболюючою дією.
    • Полівітаміни – «Дуовіт», «Комплівіт», «Алфавіт», «Вітрум» та інші.
    • Гастропротекторы – «Омепразол», «Де-Нол», «Ескейп», «Біогастрон», «Дуогастрон» та інші.
    • Миоспазмолитики – «Толперизон», «Тизанідин», «Тізалуд».
    Дивіться також:  Як поліпшити мозковий кровообіг при шийному остеохондрозі: призначення лікаря, список аптечних препаратів і домашні методи лікування

    Місцеві засоби

    В якості місцевої терапії застосовують мазі, креми або гелі, у складі яких є НПЗЗ:

    • «Вольтарен».
    • «Найз».
    • «Фастум».
    • «Диклофенак».
    • «Ортофен» та інші.

    Вони надають терапевтичну дію безпосередньо на вогнище запалення. Місцеве застосування також знижує ризик побічних ефектів, що може виникнути при системному лікуванні НПЗЗ.

    Гормональні препарати

    При прогресуючому перебігу даної хвороби і її яскравих проявах лікар може призначити глюкокортикоїди – «Бетаметазон», «Преднізолон». Вони застосовуються локально – ін’єкція вводиться всередину порожнини суглоба і в прилеглі тканини. Тривалість терапії становить в середньому 3 тижні. Таке лікування дозволяє зменшити запалення.

    Якщо в патологічний процес залучено велику кількість суглобів, то гормональні препарати вводять пацієнту внутрішньовенно. При системних проявах хвороби, ураженні нирок або серця, глюкокортикоїди призначають короткими курсами. При запаленні кон’юнктиви застосовують очні краплі або мазі з дексаметазоном.

    Немедикаментозне лікування

    Лікувати синдром Рейтера можна також за допомогою фізіотерапії:

    • Фонорез з глюкокортикоїдами та НПЗЗ. Принцип цього методу полягає у впливі ультразвукових хвиль на уражене місце, що сприяє глибокому проникненню ліків і максимального терапевтичного ефекту.
    • Діадинамічні струми – це спосіб електролікування, при якому на суглоби і оточуючі впливають низькочастотними імпульсними струмами. Вони надають збудливу дію на нервову систему і м’язи. В результаті покращується місцеве кровопостачання, обмін речовин в тканинах, виявляється знеболюючий ефект.
    • Магнитолечение. Магнітне поле викликає у синовіальній рідині виникнення вихрових струмів і надає комплексне фізико-біологічний вплив. Ефект від магнітоліку-вання схожий з попереднім методом.
    • Лазеротерапія. Лазерний промінь виробляє теплову дію на тканини. Спадає набряк, покращується кровообіг і живлення тканин, що стимулює його регенерацію.
    • Масаж в області суглобів, що перешкоджає розвитку м’язової атрофії та сприяє прискоренню метаболічних процесів у тканинах.

    При затяжному перебігу хвороби необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

    • намагатися уникати факторів, які призводять до загострення (інфекційні хвороби, переохолодження, стреси, куріння і зловживання алкоголем);
    • дотримуватися дієти, в якій міститься велика кількість поліненасичених жирних кислот, а також фрукти та овочі;
    • виконувати вправи з помірним фізичним навантаженням, лікувальну фізкультуру 1-2 рази в тиждень.

    Ускладнення і прогноз

    Синдром Рейтера у жінок, прояви та симптоми якого описані вище, може призвести до розвитку таких видів ускладнень:

    • деформація суглобів та їх підвивих;
    • м’язова атрофія;
    • остеопороз;
    • порушення роботи серця і нирок.

    При відсутності системних проявів, описаних вище, і своєчасному лікуванні результат хвороби сприятливий. У хворих з антигеном HLA В27 прогноз менш сприятливий, так як часто спостерігаються порушення функцій внутрішніх органів.