Млявий параліч – це небезпечне ускладнення після інфекційних хвороб. Патологія характеризується прогресуючим відмиранням клітин в периферичній нервовій системі. Це призводить до значного погіршення або повної неможливості рухів на ділянці поразки. Найчастіше паралізації піддаються м’язи рук, ніг і шиї. Як розвивається такий вид паралічу? І чи можна відновити рухову функцію? На ці питання можна знайти відповіді в статті.

Опис патології

В периферичних нервах розташовані рухові нейрони. Ці клітини забезпечені довгими відростками (аксонами), які передають сигнал з нервової системи в мускулатуру. Завдяки цим структурам людина має можливість здійснювати рухи.

При гострому млявому паралічі уражаються і поступово руйнуються рухові нейрони і аксони. Припиняється надходження сигналів нервової системи в м’язи. В результаті людина не може вчиняти руху ураженої частини тіла. З часом відбувається атрофія м’язів, втрачаються сухожильні рефлекси, погіршується тонус мускулатури. Наростає і прогресує слабкість кінцівок.

Якщо рухова функція ураженої ділянки повністю втрачена, то лікарі називають таку патологію паралічем. Якщо ж руху ослаблені і ускладнені, то фахівці говорять про парезі м’язів.

До млявих паралічів та парезів не відносяться такі патологічні стани:

• порушення рухів після травм та ушкоджень (у тому числі родових травм);
• парези і паралічі мімічної мускулатури лиця.

Дуже важливо також диференціювати дану патологію від паралічів, що виникли внаслідок ураження центральної нервової системи.

Етіологія

Периферичний млявий параліч не є самостійним захворюванням. Найчастіше він виникає як ускладнення інфекційних патологій, викликаних ентеровірусами. У більшості випадків такий вигляд рухових порушень розвивається після перенесеного поліомієліту.

У минулому це небезпечне вірусне захворювання було широко поширене. Воно нерідко призводило до смерті та інвалідності хворого. У наші дні завдяки масовій вакцинації спостерігаються лише поодинокі випадки патології. Однак повністю виключати небезпеку інфікування не можна. Нещеплена людина має високий ризик зараження. Періодично реєструються випадки завізних інфекцій. Отримати небезпечний вірус можна і під час подорожей в неблагополучні щодо поліомієліту регіони.

Вірус поліомієліту передається декількома шляхами: повітряно-крапельним, контактним, а також через посуд. Крім цього, мікроорганізм може кілька діб жити в навколишньому середовищі. Зараження особливо схильні діти у віці до 15 років.

Вірус потрапляє в рухові нейрони і викликає в них дистрофічні зміни. Нервова клітина гине і замінюється глиозной тканиною. У подальшому на її місці утворюється рубець. Чим більше рухових нейронів відмирає при поліомієліті, тим швидше розвивається гострий в’ялий параліч.

Поліомієліт – найпоширеніша, але не єдина причина даної патології. Млявий параліч може розвинутися і внаслідок інших захворювань:

Запального процесу у спинному мозку (мієліту). У половині випадків це захворювання спричинене інфекцією. Його збудниками можуть стати ентеровіруси, мікоплазми, цитомегаловіруси, а також збудник герпесу. Іноді запалення виникає після травми. Але і в цьому випадку причиною патології стають мікроорганізми, що проникли в спинний мозок через рану. При мієліті порушується подача імпульсів з ЦНС в периферичні нерви, що і стає причиною паралічів.

Полі – і мононейропатии. Ці хвороби теж викликаються різними вірусами. При полінейропатії уражається одночасно велику кількість периферичних нервів. Мононейропатія характеризується патологічними змінами у нейронах на окремій ділянці, найчастіше в однієї з верхніх кінцівок.

Синдрому Гійєна-Барре. Захворювання виникає як аутоімунне ускладнення після вірусних патологій: мононуклеозу, мікоплазмозу, цитомегалії, зараження гемофільної паличкою. Інфекційний процес призводить до збоїв в роботі імунітету. Захисні антитіла починають атакувати клітини периферичних нервів, що і призводить до млявих паралічів.

Інфікування вірусом Коксакі. В більшості випадків цей мікроорганізм викликає захворювання, що протікає з лихоманкою, висипом і запалення ротоглотки. Однак існує й інший штам вірусу, який стає причиною запалення скелетних м’язів. Наслідком такої патології може стати гострий в’ялий параліч у дітей. Дорослі інфікуються набагато рідше.

В даний час з’явився новий вид ентеровірусу (штам 70-го типу). Найчастіше він викликає важку форму кон’юнктивіту. Але існують і атипові форми захворювання, які по симптоматиці схожі на поліомієліт. Така патологія теж може стати причиною ураження периферичних нервів.

Відміну від паралічів центрального генезу

Необхідно розрізняти млявий і спастичний параліч. Ці два патологічні стани супроводжуються порушеннями рухової функції. Однак вони відрізняються щодо етіології, патогенезу та симптоматики:

Спастична форма патології виникає внаслідок ураження ЦНС. Гострий в’ялий параліч характеризується ураженням периферичних нервів або корінців спинного мозку.

При спастичному паралічі відсутнє ураження рухових нейронів.

При периферичній формі паралічу відсутні згинальні і розгинальні рефлекси, відзначається слабкість м’язів. При патології центрального генезу мускулатура напружена, відзначаються мимовільні м’язові скорочення, збережені рефлекторні рухи.

Центральний параліч може призвести до порушення рухів у всьому тілі. При периферичній формі відзначається погіршення моторної функції на певній ділянці.

Диференціювати ці дві форми паралічів може тільки лікар-невролог на підставі комплексного обстеження.

Симптоматика

Порушення рухової функції найчастіше з’являються раптово і стрімко наростають. Можна виділити наступні симптоми млявого паралічу:

• неможливість або утруднення рухів;
• сильна слабкість мускулатури на ураженій ділянці;
• відсутність реакції паралізованих м’язів на механічний вплив;
• асиметричність ураження;
• атрофія м’язів (паралізована нога або рука стає тонше, ніж здорова).

Якщо параліч розвивається на тлі поліомієліту, то у пацієнта зникають загальні ознаки інфекційної патології. Зазвичай незадовго до появи рухових порушень знижується температура, м’язові болі стихають і спазми.

Доволі частою формою патології є нижній млявий параліч. Він характеризується ураженням корінців спинного мозку. В результаті у пацієнта виникає параліч однієї з нижніх кінцівок. Найчастіше порушується іннервація м’язів ступнів. Людина не може здійснювати рухи стопою, йому стає дуже важко ходити. Появи паралічу передує сильний біль у попереку. У важких випадках ураження переходить на шийний відділ, і у пацієнта паралізує праву або ліву руку.

Особливості патології у дитини

Млявий параліч у дітей відзначається частіше, ніж у дорослих людей. Дитина набагато більше схильний до зараження ентеровірусами. Поліомієліт досить рідко зустрічається в наші дні. Основну небезпеку для дитини представляють інші види ентеровірусів, вражаючих периферичні нерви.

Прояви млявого паралічу у дітей такі ж, як і у дорослих людей. Проте у дитини частіше відзначається ураження нейронів, що відповідають за роботу дихальної і ковтальної мускулатури. Хворі діти дихають часто і неглибоко, що призводить до гіпоксії. Внаслідок цього виникають часті головні болі, млявість, труднощі з засипанням. Дитині стає важко ковтати, він часто давиться їжею. З-за нестачі харчування діти часто втрачають вагу.

Ускладнення

При відсутності терапії млявий параліч викликає важкі ускладнення. Ця патологія може привести до наступних небезпечних наслідків:

Анкілозу. Відсутність рухів у паралізованою кінцівки призводить до зрощення кісток в суглобових зчленуваннях.

Контрактура мускулатури. З часом м’язи на ураженій ділянці коротшають і тверднуть.

Стійкою слабкості м’язів. Периферичний параліч супроводжується різким зниженням тонусу мускулатури шиї та кінцівок. Без лікування атрофія м’язової тканини стає незворотною.

Якщо у пацієнта вже розвинулися такі ускладнення, то відновити рухову функцію консервативними методами вже неможливо. У більшості випадків доводиться вдаватися до хірургічних методів лікування.

Діагностика

Лікуванням і діагностикою цієї патології займається лікар-невролог. Так як параліч зазвичай буває спровокована вірусними патологіями, то може знадобитися консультація інфекціоніста.

Периферичний параліч необхідно диференціювати від інших видів порушень моторної функції. З метою уточнення діагнозу проводять такі види обстежень:

Неврологічний огляд. Лікар досліджує силу м’язів, сухожильні рефлекси і глотательную функцію пацієнта.

Клінічний і біохімічний аналізи крові. На наявність патології вказує підвищення ШОЕ і збільшена концентрація креатинкінази.

Вірусологічне дослідження калу. Цей аналіз проводиться при підозрі на поліомієліт.

Токсикологічний тест крові. Допомагає відрізнити периферичний параліч від порушень рухової функції, спровокованих хімічними отруєннями.

Електроміографію. Це дослідження допомагає оцінити електропровідність м’язів.

Пробу з прозерином. Тест дозволяє відрізнити параліч від міастенії.

Медикаментозна терапія

Лікування млявих паралічів вимагає комплексного підходу. Головним завданням терапії є відновлення нормальної роботи рухових нейронів. Пацієнтам призначають ноотропні та антиоксидантні препарати у високих дозах:

• “Пірацетам”.
• “Актовегін”.
• “Мексидол”.
• “Трентал”.
• “Церебролізин”.

Ці ліки допомагають нормалізувати обмін речовин в пошкоджених нервах і захистити нейрони від шкідливої дії.

Показаний курс ін’єкцій препарату “Прозерин”. Це засіб покращує передачу сигналу від нейронів до м’язів і сприяє підвищенню тонусу мускулатури.

Обов’язково призначають курс вітамінотерапії. Необхідний прийом високих доз препаратів, найчастіше ліки вводять внутрішньом’язово. Для лікування використовують вітаміни В1 і В12, які позитивно впливають на стан нервової тканини.

Фізіопроцедури і реабілітація

Відновлення рухів неможливе без фізіопроцедур. Це основна частина лікування периферичних паралічів. Позбутися від порушень моторної функції неможливо тільки медикаментозними методами. Необхідно розробляти пошкоджені групи м’язів, щоб уникнути їх повної атрофії.

Пацієнтам призначають сеанси гальванізації. На уражені ділянки накладають електроди і подають постійний електричний струм малої напруги. Це сприяє поліпшенню метаболізму в тканинах і відновлення пошкоджених нейронів, а також підвищенню м’язового тонусу. Показано також ванни з мінеральними водами. Це дозволяє впливати на периферичні нерви через рецептори шкіри.

Такі процедури допускається проводити тільки після купірування гострих симптомів інфекційного захворювання. Гальванізація та водні процедури досить ефективні, однак процес відновлення рухів займає тривалий період часу.

Масаж при млявих паралічах допомагає відновити тонус м’язів і не допустити їх атрофії. Вплив на уражені ділянки має бути достатньо інтенсивним, використовується розминання та розтирання пошкоджену мускулатури. Але при цьому дуже важливо не допускати травмування м’язової тканини. Тому таку процедуру слід довіряти тільки кваліфікованим спеціалістам. Корисно поєднувати класичний і точковий масаж.

ЛФК при млявих паралічах є обов’язковою частиною лікування. Однак необхідно враховувати, що у пацієнтів ослаблені м’язи і суглоби. Тому на початковому етапі показані пасивні руху з використанням опори. Наприклад, пацієнт спирається ураженої стопою на спеціальний ящик і намагається зігнути ногу. Корисно також повзання рачки. Спочатку пацієнт переміщує хвору кінцівку за рахунок мускулатури тулуба, спираючись на руки. По мірі розвитку рухів вправи виконуються стоячи на колінах.

Дуже корисна гімнастика у воді. Вправи для кінцівок можна поєднувати з лечеными ваннами.

При порушенні рухів рук пацієнта необхідно навчати простим побутовим навичкам. Для цього в фізіотерапевтичних кабінетах використовуються столи зі спеціальними стендами. Хворий навчається самостійно застібати ґудзики, натискати на кнопку вимикача повертати ключ у замку. Відновити дрібну моторику кистей допомагають заняття ліпленням з пластиліну.

Під час реабілітації рекомендується носити ортези. Це допоможе підтримувати пошкоджену кінцівку в оптимальному положенні.

Хірургічні методи

У важких випадках і при наявності ускладнень показане хірургічне лікування. Найчастіше застосовуються наступні види операцій:

• пересадка здорових м’язів на атрофований ділянку;
• усунення деформації суглоба при анкілозі (остеотомія);
• пластичні операції по потовщення гомілки (при важкій атрофії м’язів).

Після операцій руху відновлюються значно швидше, ніж при консервативному лікуванні.

Прогноз

Прогноз захворювання залежить від ступеня ураження нейронів. Якщо діагностика і лікування було проведено своєчасно, то відновити руху цілком можливо. Однак це вимагатиме тривалої комплексної терапії і реабілітації. Зазвичай процес відновлення моторної функції займає близько 2 років. Після хірургічного лікування руху нормалізуються приблизно через 1 рік.

У запущених випадках відновити руху вже неможливо навіть хірургічним шляхом. Якщо у пацієнта загинуло понад 70 % нейронів, то такі зміни вважаються необоротними.

Профілактика

Як запобігти загибель рухових нейронів і виникнення паралічів? Найчастіше до таких ускладнень призводять ентеровірусні захворювання. Щоб уникнути інфікування, необхідно дотримувати наступні рекомендації:

• вчасно робити щеплення від поліомієліту;
• уникати контакту з хворими энтеровирусными інфекціями;
• зміцнювати імунну систему;
• своєчасно і до кінця виліковувати інфекційні хвороби;
• після перенесеного поліомієліту протягом 6-12 місяців регулярно відвідувати невролога.

Ці заходи допоможуть уникнути небезпечних ускладнень інфекційних патологій і зберегти рухову функцію.