Хронічний бронхіт – це запальний процес у бронхах, викликаний тим, що повітроносні шляху протягом тривалого часу були роздратовані якимись речовинами або пошкоджені в результаті вірусної або бактеріальної інфекції.

У результаті відбувається морфологічна перебудова слизової оболонки бронхів, починає активно вироблятися слиз, а очисна функція органу порушується. Проявами цього процесу є постійний кашель і виділення харкотиння.

Особливості діагностики і основні причини хвороби

Багато плутають хронічний бронхіт і хронічну обструктивну хворобу легенів (ХОЗЛ). В результаті навіть у пульмонологів часто немає чітких критеріїв, коли ставити діагноз ХОЗЛ, а коли – хронічний бронхіт.

В останні роки ВООЗ були вироблені певні критерії, коли навіть перші ознаки хронічного бронхіту дозволяють поставити діагноз.

Отже, бронхіт означає, що запалення відбувається в стінці бронхіального дерева, хоча може зачіпати різні його верстви. Це захворювання вважається хронічним, якщо спостерігається продуктивний (тобто з мокротою) кашель не менше трьох місяців протягом двох років поспіль.

При цьому хронічний бронхіт (ХБ) може бути як первинним, так і вторинним. Первинний бронхіт розглядається як самостійне захворювання, тобто він ніяк не пов’язаний з іншими процесами в органах дихання або з ураженням інших систем. Для нього характерно дифузне ураження бронхів.

Вторинний ХБ завжди пов’язаний з якимись захворюваннями. Не завжди це патології дихальної системи (наприклад, туберкульоз). Іноді мова йде про інші захворювання – наприклад, застійної серцевої недостатності. Вторинний бронхіт зазвичай проявляється локальними запаленнями.

Екзогенні причини ХБ

Мало знати ознаки хронічного обструктивного бронхіту. Потрібно розібратися в його причинах, щоб можна було їх усунути та попередити рецидив захворювання. А для цього потрібно зрозуміти, для чого потрібна слизова оболонка бронхів.

Справа в тому, що вона являє собою захисний бар’єр, який перешкоджає дії бактерій або інших шкідливих чинників зовнішнього походження. На слизовій оболонці знаходиться шар бронхіального секрету, який заважає чужорідним часткам і мікробів проникати далі. А війчастий епітелій дозволяє цю слиз разом з шкідливими елементами евакуювати.

Людина, у якого немає порушень захисної функції, практично не може захворіти на хронічний бронхіт.

До порушення цієї функції призводить тривалий вплив подразнюючих агентів:

• куріння тютюну;
• різні професійні поллютанти (пилу і газів на виробництві);
• забруднюючі речовини, що містяться в повітрі мегаполісів та великих індустріальних міст.

Іноді захворювання розвивається на тлі атипової бактеріальної інфекції. Вірус грипу, аденовірус, пневмококова інфекція, гемофільна паличка не стільки є причиною ХБ, скільки провокують його загострення.

Ендогенні причини ХБ

Основний внутрішньої (ендогенної) причиною захворювання є різні спадкові, вроджені або придбані чи не в дитячому віці патології.

В таких випадках проводиться комп’ютерна томографія органів грудної клітки – КТ. Ознаки хронічного бронхіту будуть проявлятися різними порушеннями розвитку бронхіального дерева і бронхоектазами (розширеннями окремих дихальних шляхів).

При цьому лікар часто призначає додаткове обстеження, оскільки схожу картину дає первинна циліарний недостатність або синдром Картагенера.

До ендогенних факторів, які призводять до розвитку цього захворювання, належать також різні патології носоглотки, повторні ГРВІ, порушення місцевого імунітету. І, як не парадоксально, ожиріння, пов’язане з порушенням обміну речовин, також може бути причиною патології.

Класифікація

Хоча загальноприйнятої класифікації, яка була б затверджена ВООЗ, в даний час немає, можна виділити наступні форми цього захворювання:

• катаральну;
• катарально-гнійну;
• гнійну;
• геморагічну;
• фибринозную.

Останні дві форми ХБ зустрічаються рідко. Ці форми різняться характером запального процесу. Іноді в літературі можна зустріти й іншу класифікацію, коли хронічний бронхіт протікає з обструкцією дихальних шляхів або без неї.

Також, в залежності від рівня ураження органу, виділяють дві форми:

• проксимальний ХБ, при якому порушені великі бронхи;
• дистальний ХБ, при якому вражаються дрібні бронхи.

Будь-який з цих діагнозів можна поставити тільки після повноцінного обстеження. Тобто, якщо є ознаки хронічного бронхіту у дорослих без температури, цього недостатньо для діагностики. Потрібно ще як мінімум пройти рентгенологічне обстеження.

Симптоми

Ознаки хронічного бронхіту у дорослих без температури цікавлять багатьох людей, які страждають від постійного кашлю. Дійсно, основним проявом захворювання якраз і є останній з виділенням мокротиння.

Однак існують ще симптоми загального характеру:

• слабкість;
• зниження працездатності;
• підвищена пітливість;
• хронічна втома або швидка стомлюваність.

Іноді можливо і невелике підвищення температури тіла. Ці ознаки можуть проявлятися іноді тільки при загостренні захворювання. Але в деяких випадках вони дають про себе знати практично постійно, оскільки є наслідком тривалої інтоксикації. Це буває при гнійній формі ХБ. А іноді слабкість і запаморочення часто з’являються з-за того, що ХБ призводить до розвитку дихальної недостатності, що викликає гіпоксію.

При легкій формі ХБ часто буває так, що пацієнти практично не стикаються з неприємними явищами, загострення у них трапляються не частіше двох разів у рік. Причому зазвичай відбувається або пізньою весною або ранньою осінню, оскільки для цього часу характерні температурні перепади, а зміни вологості повітря стають особливо вираженими.

Працездатність навіть в такі періоди зберігається на хорошому рівні, оскільки при легкій формі кашель малопродуктивний, практично сухий, мокротиння зазвичай відходить вранці під час умивання, і особливого погіршення самопочуття не відбувається. А ось при несприятливому розвитку хвороби можуть виникати серйозні ускладнення.

Кашель при хронічному бронхіті

На самому початку захворювання кашель може бути сухим, але потім його характер змінюється. За його особливостей можна навіть припустити форми ХБ. Наприклад, при катаральному бронхіті виділяється невелика кількість слизового мокротиння, переважно вранці або після фізичних навантажень. Спочатку кашель практично не турбує пацієнта, але потім він набуває нападоподібний характер, стає гавкаючим, виникають болісні відчуття.

При гнійній формі ХБ пацієнта більше турбує виділення мокротиння. У фазі загострення воно ще більше збільшується, а ще виникає інтоксикаційний синдром, що супроводжується сильним кашлем. Можуть виникати навіть болю при ковтанні, загострюються різні хронічні хвороби носоглотки. В період ремісії кашель може знову стати сухим.

Кровохаркання при кашлі часто говорить про те, що у людини – вразлива поверхню слизової оболонки. Але іноді це показник геморагічної форми бронхіту або навіть більш серйозної патології.

Методи діагностики ХБ

Якщо є ознаки хронічного бронхіту у дорослих, лікування можна розпочинати тільки після проведення діагностики.

Як правило, якщо вже з’явилися фізикальні симптоми, то первинний діагноз допоможе поставити аускультація. При прослуховуванні лікар відзначить жорстке дихання, наявність сухих хрипів розсіяного характеру. Тембр останніх багато в чому залежить від того, яку ділянку вражений.

Якщо в процес залучені середні і великі бронхи, то хрипи можна охарактеризувати як дзижчать, а якщо дрібні – як свистячі. Застосовуються при обстеженні та методи інструментальної діагностики.

Коли проводиться рентгенографія?

Рентгенографія органів грудної клітки проводиться, якщо лікар підозрює ХБ. Проте в даному випадку є свої нюанси.

Справа в тому, що в більшості випадків ознаки хронічного бронхіту на рентгені практично непомітні, іноді відсутні навіть зміни в легенях. Але буває ситуація, коли рентгенографія допомагає виявити сітчасту деформацію легеневого малюнка, що говорить про розвиток пневмосклерозу. А при тривалому перебігу ХБ можуть з’являтися симптоми емфіземи легенів.

В цілому важливі не рентгенологічні ознаки хронічного бронхіту, а можливість відрізнити захворювання від інших патологій, виявлення супутніх хвороб (наприклад, туберкульозу або пухлин), а також діагностика ускладнень, включаючи пневмонію і бронхоектази.

Бронхоскопія як метод діагностики

Як вже було зазначено, КТ органів грудної клітки в основному допомагає виявити або аномалії будови органів, або бронхоектази. Іноді лікарі призначають додатково бронхоскопію. В цілому вона може грати важливу роль в діагностиці ХБ, оскільки виконує відразу кілька завдань:

• дозволяє підтвердити або спростувати наявність запальних процесів і навіть визначити ступінь їх активності;
• оцінює характер запалення, зокрема, згадані вище геморагічна і фибринозная форми ХБ можуть бути діагностовані тільки таким методом;
• допомагає виявити порушення функції бронхіального дерева та дискінезію трахеї;
• виявляє органічні ураження органу, включаючи пухлини і структури.

Крім того, за допомогою бронхоскопії отримують вміст бронхів для проведення подальших серологічних, мікробіологічних та цитологічних досліджень.

Основні принципи лікування

Якщо є ознаки хронічного бронхіту, загострення, лікування стає вкрай актуальним питанням. В основному його метою є уповільнення темпів дифузного пошкодження цього органу, зниження частоти загострень, подовження періодів ремісії і поліпшення якості життя пацієнта. Також у разі адекватної терапії вдається досягти підвищення толерантності до помірним фізичним навантаженням.

Основний напрямок терапії – усунення описаних вище екзогенних причин, тобто заборона куріння, відмова по можливості від пасивного куріння, зміна місця роботи, якщо мова йде про професійні ризики.

Що стосується конкретних методів лікування, то їх вибір повинен бути диференційованим в залежності від форми хвороби, від ознак загострення, від наявності ускладнень.

Терапевтичні методи можна розділити на дві великі групи – патогенетичне та етіотропне лікування. Останнє спрямоване на те, щоб ліквідувати запальний процес у бронхах.

Антибіотики при лікуванні ХБ

Якщо є ознаки хронічного бронхіту, лікування може проводитися із застосуванням антибіотиків. Їх призначають після виявлення збудника захворювання (для цього роблять аналіз мокротиння). Визначається його чутливість до тих чи інших діючих речовин, і з урахуванням цього призначається антибіотик. Як правило, це “Амоксицилін”, а якщо є його непереносимість, то кошти з групи макролідів.

Лікар найчастіше прописує пероральні засоби. Наприклад, таблетки, що диспергуються “Флемоксин Солютаб” – така лікарська форма сприяє тому, що міститься в препараті амоксицилін починає вивільнятися в кишечнику, тобто в зоні, де відбувається його максимальне всмоктування, що і дозволяє досягти високої ефективності.

При інфекційному загостренні ХБ, при наявності супутніх захворювань на кшталт цукрового діабету або серцевої недостатності, призначають так звані захищені аминопенициллин, зокрема, це амоксицилін/клавуланат (“Флемоклав Солютаб”, що володіє перевагою описаного вище препарату).

Якщо таке лікування не дає результату, застосовується такий підхід як парентеральне введення антибіотиків іншої групи цефалоспоринів третього покоління, які можуть вводитися як внутрішньовенно, так і внутрішньом’язово.

Патогенетичне лікування ХБ

Метою патогенетичного лікування є поліпшення легеневої вентиляції, нормалізація прохідності бронхів. Для цього проводиться оксигенотерапія, призначаються заняття з лікувальної фізкультури.

Для зняття бронхоспазму і поліпшення прохідності застосовують бронхорозширюючі препарати, муколітичні та відхаркувальні засоби. До числа перших відносяться “Еуфілін”, антихолінергічні засоби (наприклад, “Ипратропиум бромід”).

Як муколітиків приймають “Амброксол” і “Ацетилцистеїн”, іноді “Бромгексин”. Тривалість курсу терапії становить два тижні.

Рослинні препарати на зразок “Термопсису” і “Мукалтину” вважаються менш ефективними, але іноді призначають і їх.

Підтримуюча терапія і профілактика

Підтримуюча терапія в основному використовують фізіотерапевтичні методи. Масаж грудної клітки та лікувальна дихальна гімнастика поєднуються з електрофорезом хлориду кальцію і загартовуванням організму.

Причому спочатку займаються гімнастикою під контролем лікаря, але в цілому її потрібно робити самостійно не тільки в період загострення, але і під час ремісії, тобто постійно.

При важких формах показано також санаторно-курортне лікування. Важливу роль відіграють профілактика ОРЗ і вакцинація від грипу.