Основні принципи лікування
Якщо є ознаки хронічного бронхіту, загострення, лікування стає вкрай актуальним питанням. В основному його метою є уповільнення темпів дифузного пошкодження цього органу, зниження частоти загострень, подовження періодів ремісії і поліпшення якості життя пацієнта. Також у разі адекватної терапії вдається досягти підвищення толерантності до помірним фізичним навантаженням.
Основний напрямок терапії – усунення описаних вище екзогенних причин, тобто заборона куріння, відмова по можливості від пасивного куріння, зміна місця роботи, якщо мова йде про професійні ризики.
Що стосується конкретних методів лікування, то їх вибір повинен бути диференційованим в залежності від форми хвороби, від ознак загострення, від наявності ускладнень.
Терапевтичні методи можна розділити на дві великі групи – патогенетичне та етіотропне лікування. Останнє спрямоване на те, щоб ліквідувати запальний процес у бронхах.
Антибіотики при лікуванні ХБ
Якщо є ознаки хронічного бронхіту, лікування може проводитися із застосуванням антибіотиків. Їх призначають після виявлення збудника захворювання (для цього роблять аналіз мокротиння). Визначається його чутливість до тих чи інших діючих речовин, і з урахуванням цього призначається антибіотик. Як правило, це “Амоксицилін”, а якщо є його непереносимість, то кошти з групи макролідів.
Лікар найчастіше прописує пероральні засоби. Наприклад, таблетки, що диспергуються “Флемоксин Солютаб” – така лікарська форма сприяє тому, що міститься в препараті амоксицилін починає вивільнятися в кишечнику, тобто в зоні, де відбувається його максимальне всмоктування, що і дозволяє досягти високої ефективності.
При інфекційному загостренні ХБ, при наявності супутніх захворювань на кшталт цукрового діабету або серцевої недостатності, призначають так звані захищені аминопенициллин, зокрема, це амоксицилін/клавуланат (“Флемоклав Солютаб”, що володіє перевагою описаного вище препарату).
Якщо таке лікування не дає результату, застосовується такий підхід як парентеральне введення антибіотиків іншої групи цефалоспоринів третього покоління, які можуть вводитися як внутрішньовенно, так і внутрішньом’язово.
