Бінокулярний (стереоскопічний) зір дозволяє нам бачити навколишні предмети об’ємно. Завдяки цій функції людина здатна правильно оцінювати відстань між об’єктами. При різних патологіях очей і центральної нервової системи можуть виникати порушення бінокулярного зору. Як виявляються такі захворювання? І чи можна вилікувати розлади бінокулярності? На ці питання ми відповімо в статті.

Загальна характеристика

Що таке бінокулярний зір? У нормі людина сприймає всі навколишні предмети і об’єкти двома очима. Але при цьому він не бачить дві зорових картинки, а одну. Інформація, яка надходить у головний мозок з двох органів зору, зливається в єдиний об’ємний (стереоскопічний) образ. Таку здатність людського ока лікарі-офтальмологи й називають бінокулярний зір.

Спочатку кожне око окремо розпізнає об’єкти навколишнього світу з допомогою фоторецепторів сітківки (колбочок і паличок). Потім сигнали передаються в зоровий центр головного мозку, де відбувається їх обробка. Інформація, що надійшла з сітківок одного та іншого очі, зливається в єдине зображення. Це процес об’єднання двох зорових картинок лікарі називають фузией.

Для нормальної роботи бінокулярного зору необхідні наступні умови:

• гострота зору кожним оком не менше 0,3 діоптрій;
• здатність зорового аналізатора до фузии;
• скоординована робота м’язового і зв’язкового апарату очних яблук;
• відсутність відхилення зорових осей від точки фіксації погляду;
• відсутність патологій сітківки.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до розладів бінокулярного зору. При таких патологіях сприйняття навколишнього світу стає монокулярным. Порушується злагоджена робота двох органів зору. Людина сприймає всі об’єкти поперемінно: то одним, то іншим оком. Такий пацієнт може правильно сприймати форму й розмір предметів, але йому дуже складно визначити їх розташування в просторі. Виникають великі труднощі з оцінкою відстаней між об’єктами.

Етіологія

Розглянемо найбільш поширені причини порушення бінокулярного зору. До такого розладу можуть привести наступні патології очей і центральної нервової системи:

• хвороби і травми сітківки;
• катаракта;
• опіки рогівки;
• дефекти будови очної мускулатури;
• інтоксикація організму різними отрутами;
• хромосомні аномалії;
• неврологічні захворювання.

Порушення бінокулярності дуже рідко є окремою патологією. Найчастіше це лише один із симптомів офтальмологічних та неврологічних хвороб.

Найбільш поширені наступні форми порушення бінокулярного зору:

• косоокість;
• амбліопія;
• анізометропія.

Далі ми розглянемо перераховані вище види розладів більш докладно.

Косоокість: загальний опис

При косоокості (страбизме) відбувається відхилення зорової осі одного або двох очей від розглянутого об’єкта. Воно виникає внаслідок неузгодженої роботи м’язів органу зору. При цьому одне око людини фіксує погляд на певному об’єкті, а інший – відхиляється в яку-небудь сторону і сприймає зовсім інші предмети. У результаті єдиний зоровий образ не складається.

Виділяють наступні типи косоокості:

• співдружня;
• паралітична.

Ці види страбізм мають різну етіологію та симптоматику.

Співдружня форма страбізм

Співдружня косоокість – це найбільш поширений різновид порушення бінокулярного зору у дітей. Воно виникає внаслідок наступних причин:

• неврологічних порушень;
• несприятливих впливів на плід у внутрішньоутробний період;
• хромосомних аномалій;
• придбаної далекозорості або короткозорості;
• зниження гостроти зору одного ока;
• гетерофонії (різної сили м’язів лівого і правого ока);
• ускладнень після інфекційних патологій.

При співдружньої формі страбізм у пацієнта є зміни тільки в одному з органів зору. При цьому рухи очних м’язів не порушені, а кути відхилення зорової осі однакові. Це означає, що якщо одне око косить на 5 градусів, то й інший відхиляється на таку ж величину.

Співдружня косоокість нерідко виглядає як суто зовнішній дефект і не заподіює пацієнту особливих незручностей. Ця форма страбізм не супроводжується двоїнням в очах. Проте з часом косоокість може призвести до зниження гостроти зору. Щоб розгледіти який-небудь предмет, людині доводиться примружуватись і напружувати очі. Це призводить до стомлення органу зору і головним болям. Тому співдружня косоокість необхідно лікувати в дитячому віці. Порушення бінокулярного зору у дорослих набагато гірше піддаються корекції.

Паралітична косоокість

Паралітична форма косоокості зустрічається досить рідко. Ця патологія частіше виникає у дорослих людей. Його причиною стають травми очей, офтальмологічні операції, інтоксикації. Косоокість розвивається внаслідок паралічу м’язів, що відповідає за рух очного яблука.

Такий вид порушення бінокулярного зору характеризується повною неможливістю руху очного яблука в бік паралізованою м’язи. У пацієнтів часто виникає двоїння в очах. При паралітичної формі косоокості різко знижується гострота зору. Швидко розвивається короткозорість або далекозорість. Людині стає дуже важко фіксувати свій погляд на якому-небудь предметі. Ця форма косоокості досить складно піддається терапії.

Амбліопія

При даному розладі у пацієнта різко порушується бінокулярний зір. Що таке амбліопія? Пацієнти часто плутають це захворювання з косоокістю. Однак це різні патології.

Амбліопія розвивається як ускладнення косоокості. З часом у косящем оці відбуваються функціональні зміни. Він перестає повноцінно брати участь у зоровому сприйнятті. Це захворювання також називають “синдромом ледачого ока”.

При цьому в ураженому органі зору відсутні анатомічні зміни. Всі порушення носять функціональний характер. Однак хворий очей дуже мало задіяний у процесі зорового сприйняття, що призводить до однобічного зниження гостроти зору.

При амбліопії людина по-різному бачить здоровим і хворим оком. Тому єдиний зоровий образ в головному мозку не складається. Уражений орган зору добре розрізняє кольори і обсяг предметів, але дуже погано розпізнає деталі.

Анізометропія

Око людини працює як лінза, переломлює промені світла. Таку функцію органу зору лікарі називають рефракцією. У нормою заломлююча сила лівого і правого ока однакова.

Якщо ж рефракційна здатність одного ока знижена, то офтальмологи називають таку патологію анизометропией. Це захворювання завжди супроводжується порушеннями бінокулярного зору. Якщо різниця в заломлюючої силі між двома очима становить понад 2 діоптрій, то це супроводжується вираженим дискомфортом.

Причиною анізометропії найчастіше є зміни форми кришталика або рогівки (астигматизм). Патологія може також розвинутися у хворих з катарактою і після офтальмологічних операцій.

При анізометропії людина бачить здоровим оком чітку і яскраву картинку, а хворим – розпливчасту. Тому в головному мозку не формується єдиний зоровий образ. Виникає двоїння в очах, пацієнти скаржаться на нечіткість зору. Якщо людина прикриває долонею хворий очей, то всі симптоми зникають.

Діагностика

Існує кілька домашніх тестів, з допомогою яких можна самостійно перевірити бінокулярний зір:

Метод Соколова. Потрібно звернути трубку з паперу (на зразок бінокля) і прикласти до одного з очей. Навпроти іншого ока потрібно помістити долоню і тримати її на рівні кінця труби. Якщо бінокулярний зір у нормі, то людина побачить отвір в долоні.

Метод з книгою. На відстані 2 – 3 см від кінчика носа потрібно помістити олівець і спробувати прочитати текст книги. При нормальному бінокулярному зорі людина зможе це зробити без праці.

Метод Кальфа. Потрібно тримати перед собою два олівця, один у вертикальному положенні, а інший – в горизонтальному. Потім треба спробувати з’єднати їх кінці між собою. Якщо у людини є проблеми з бинокулярностью, то йому буде складно виконати цей тест.

Ці тести допоможуть лише попередньо оцінити якість стереоскопічного зору. Точно виявити порушення бінокулярності може тільки фахівець. Якщо у пацієнта підвищена стомлюваність органу зору, зазначається двоїння в очах або видиме косоокість, то необхідно терміново відвідати офтальмолога.

Лікарі призначають наступні діагностичні процедури для перевірки бінокулярності:

Обстеження на апаратах “Монобиноскоп” і “Синоптофор”. Ці прилади не тільки допомагають з високою точністю діагностувати косоокість і амбліопія, але і нерідко застосовуються в лікувальних цілях.

Рефрактометрія. З допомогою спеціального приладу оцінюється і порівнюється заломлююча сила обох очей.

Крім цього, проводять офтальмоскопія і біомікроскопію. Це дозволяє оцінити стан тканин рогівки, кришталика і очного дна.

Методи терапії

Лікування порушень бінокулярного зору на ранньому етапі проводять консервативними методами. Використовують наступні способи терапії:

Оклюзію. Пацієнт носить спеціальні окуляри, у яких одне із стекол заклеєні пластиром. Наклейку наносять на здорову сторону. Це змушує пацієнта напружувати косить очей. Такий метод лікування запобігає розвиток амбліопії на тлі косоокості.

Апаратні методики. Для лікування використовують прилади “Монобиноскоп” або “Синоптофор”. З їх допомогою проводять вправи для очей поєднання декількох картинок в одне ціле. Також ці апарати дозволяють стимулювати очні м’язи світловими сигналами.

Медикаментозне лікування при розладах бінокулярності носить допоміжний характер. Призначають комплекси з бета-каротином, вітамінами А і С. Це сприяє збереженню гостроти зору. При паралітичної формі косоокості показаний прийом ноотропів, антиоксидантів і нейропротекторов.

Якщо протягом 1,5-2 років ефект від консервативної терапії відсутній, то це вважається показанням до операції. Під час хірургічного втручання лікар послаблює очний м’яз. Це призводить до нормалізації рухів очей і усунення зовнішніх ознак косоокості. Однак розлади бінокулярності можуть зберігатися. Тому після операції проводять повторний курс апаратного лікування за допомогою приладу “Синоптофор”.

Важливо пам’ятати, що лікування косоокості та амбліопії краще всього проводити в дитячому віці. У дорослих такі розлади зору вимагають тривалої і наполегливої терапії, а іноді і хірургічного втручання.