Патогенез захворювання

Перший тип є, по суті, аутоімунним процесом, коли свій імунітет починає вироблення антитіл проти клітин підшлункової. Він приймає їх за чужорідні, але може розвиватися і з нез’ясованих причин.

При СД1 гіперглікемія не може зніматися своїм інсуліном, тому що його немає. Компенсаторна реакція організму у цьому випадку – виведення надлишку цукру допомогою урини, і сечовипускання частішає. Паралельно йому розвивається зневоднення в організмі. Починається розщеплення жирів із-за браку води і харчування, і людина худне.

Картина при діабеті 2 типу зовсім інша: у крові багато і інсуліну і цукру, але клітини до інсуліну резистентні. Цукор проникнути не може. Інсулін перестає грати роль ключика в клітинах, який раніше допомагав цукру в клітини проходити.

Інсулін зашкалює – виникає гіперінсулінемія. Печінка все ж намагається нагодувати глюкозою клітини і виробляє її з будь-яких джерел. Але такі продукти негативні для підшлункової, вони б’ють по ній, і її робота порушується.

В кінцевому підсумку вироблення інсуліну припиняється. Далі в стадії діабету цукор в крові переносить свою дію на стінки судин, роз’їдаючи їх. Пошкоджені місця заповнює холестерин – запускається атеросклероз. Уражаються в першу чергу капіляри, нервові закінчення, і починаються ускладнення діабету.