Проведення тестування на вірус імунодефіциту людини показує, інфікований пацієнт. При проведенні дослідження в сироватці крові шукають антитіла до ВІЛ. При проникненні ретровірусу всередину організму імунною системою починають вироблятися антитіла і білки-антигени. Для здорових, не інфікованих людей наявність таких антитіл у сироватці крові нехарактерно. Однак вони можуть з’являтися у новонароджених немовлят, матері яких заражена вірусом імунодефіциту. У таких дітей до півторарічного віку можуть зберігатися антитіла, які потрапили через гематоплацентарний бар’єр від матері до дитини.

Характеристика захворювання

ВІЛ-інфекція – патологічний стан, що являє собою захворювання, збудник якого тривалий час розвивається в організмі людини. На даний момент не існує ефективних засобів боротьби з хворобою. Крім неможливість вилікувати захворювання після інфікування, на даний момент можна тільки запобігти зараженню за рахунок ведення профілактичних заходів. Після потрапляння збудника патології в кров починається швидке руйнування клітин імунного захисту – лейкоцитів. Інфекція характеризується швидким поширенням і зниженням захисту організму до зовнішніх впливів. Мікроорганізми здатні проникати в порожнину тіла через клітинні мембрани і порожні простору міжклітинної рідини, перешкоджаючи виконанню її функцій. Внаслідок цього людське тіло з часом практично повністю втрачає бар’єрну функцію, що повністю виключає можливість перемоги над інфекційним захворюванням. Процес зараження і зниження імунітету дуже тривалий. Вірус здатний руйнувати тіло людини більш десяти років. При цьому в його крові з’являються антитіла до ВІЛ 1 та 2 групи.

Шляхи передачі

Джерелом зараження є людина. Однак носіями хвороби також можуть бути вищі примати. Особливо висока кількість мікроорганізмів мешкає у вологих середовищах організму: крові, спермі і серозному секреті частин матки. Тому шляхи передачі захворювання різноманітні.

Вірус імунодефіциту людини найчастіше передається статевим шляхом, особливо якщо не використовувати засоби індивідуального захисту. При цьому мікроорганізм проникає всередину тіла здорової людини через тріщини і подряпини на слизових оболонках статевих органів. Крім Сніду, незахищені статеві контакти призводять до появи різних ЗПСШ (захворювань, що передаються статевим шляхом).

Інфікування можливе при прямому контакті з кров’ю хворого. Так, передача можлива при використанні власних засобів гігієни: бритв і ножиць, медичного інструментарію, шприців. Крім того, передача може відбутися при ін’єкціях наркотиків у вену і в косметичних салонах при використанні нестерильних інструментів.

Можлива передача від хворої на ВІЛ-інфекцію матері дитині. При цьому під час виношування передача малоймовірна через гематоплацентарного бар’єру. Зараження найчастіше відбувається в момент народження.

Розвиток захворювання

Перебіг захворювання тривалий. В залежності від кількості мікроорганізмів в тілі людини і вражених Т-лімфоцитів ознаки можуть бути не виявлені тривалий період. Навіть якщо імунна система виділяє антитіла до ВІЛ, то симптоматика захворювання найчастіше також не проявляється. Фактично розвиток захворювання поділяють на такі періоди.

Інкубаційний період являє собою проміжок часу, який починається з часу інфікування і закінчується, коли у сироватці крові з’являються антитіла і антигени до ВІЛ.

Другий період характеризується первинної симптоматикою. Він починається після появи антигенів до ВІЛ і характеризується дуже високою швидкістю розмноження вірусів у сироватці крові. Кількість частинок, які відповідають на інфекцію, сильно зростає. У цей період можна діагностувати патологічний стан. У більшості хворих при цьому не виявляються симптоми захворювання. Однак може проявлятися гіпертермія, збільшення розмірів лімфовузлів, сильні болі в різних ділянках голови, слабкість м’язів. Можливі больові відчуття при русі і загальне нездужання.

Третього періоду притаманне відсутність симптоматики. Протягом дуже тривалий. У цей період поступово завдається величезної шкоди організму, знижується активність лімфоцитів Т-групи. Кількість патогенних мікроорганізмів в порожнинах тіла і сироватці крові значно зростає. Також період характеризується появою проявів супутніх захворювань, що передаються статевим шляхом. Можуть виникати новоутворення різної природи.

Остання стадія захворювання – синдром набутого імунодефіциту. Цей період супроводжується значною кількістю вторинних захворювань, що передаються статевим шляхом, діагностування яких не є складним. З часом починають хворіти інші системи організму: дихальна, нервова, гуморальна. Це призводить до летального результату.

Що робити, якщо антитіла були виявлені?

Після проведеної діагностики при виявленні антитіл і антигенів вірусу імунодефіциту людини необхідно стежити за загальним станом здоров’я людини. Потрібно регулярно проводити діагностичні заходи, спрямовані на встановлення супутніх захворювань. На даний момент фармакологами не були знайдені ліки проти вірусу імунодефіциту, тому необхідно підтримувати стан імунної системи людини на достатньому рівні. При цьому потрібно обстежитися на предмет захворювань, що передаються статевим шляхом, прояви яких дуже чітко виражені на тлі імунної депресії організму.

Показання до проведення діагностичних заходів

Проведення обстеження на предмет інфікування вірусом імунодефіциту може здійснювати декількома різними способами. При цьому для уточнення діагнозу може знадобитися пройти поетапно кілька досліджень. Зазвичай першим дослідженням є імуноферментний аналіз вмісту сироватки крові. Проводиться дослідження для виявлення экзоферментов, які виділяються вірусом. При невизначеному результаті або у разі неточності після отримання результатів пацієнт може бути направлений на додаткове обстеження. Здача аналізів на антитіла до ВІЛ потрібно в наступних ситуаціях:

• Під час планування вагітності.
• При вагітності.
• Після статевого контакту з маловідомим партнером.
• При появі у пацієнта безпричинної лихоманки.
• Якщо вага обстежуваного різко знизився.
• При запальних процесах лімфатичних вузлів у кількох областях тіла.
• При підготовці до оперативного втручання.

Щодо дітей або новонароджених, матері яких інфікована, то діагностування, що проводиться для них, не є точним. Відсутність антитіл у дітей не може точно доводити відсутність зараження. Тому потрібно регулярно проводити діагностичні заходи в період зростання.

СНІД-індикаторні захворювання

З урахуванням зниженої імунної відповіді на інші захворювання Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я деякі захворювання були визначені як СНІД-маркерні або СНІД-індикаторні. Хвороби розбивають на дві групи. До першої відносять патології, які з’являються тільки при важкому імунодефіциті (рівень Т-лімфоцитів в крові не вище 200). До другої групи належать захворювання, які можуть виникнути без синдрому підвищеного імунодефіциту.

До першої групи належать:

Грибкові захворювання внутрішніх органів: кандидоз, криптококоз.

Інфекції, спричинені вірусом простого герпесу, з появою виразок, які тривалий час не загоюються.

Саркома Капоші у дорослих і молодих пацієнтів

Лімфома головного мозку у хворих до 60 років.

Токсоплазмоз ГМ у дітей.

Пневмоцистна пневмонія.

Друга група включає:

Інфекції, спровоковані бактеріальними мікробами, у дітей віком до 13 років при їх частому появі.

Кокцидіоз, пов’язаний з мікозом.

Мікози.

Сальмонеллезная септицемія.

Антитіла до ВІЛ 1 та ВІЛ 2

Таке явище може виникнути після зараження. Коли виявляються антитіла до ВІЛ, що це означає? Зазвичай білки антигенної природи з’являються після зараження. В нормальному стані білки-антигени в сироватці крові не виявляються. Визначення антитіл до ВІЛ є основним способом діагностики захворювання. Для її проведення використовують імуноферментний аналіз, який чутливий практично до всіх білків. Пошук індикаторних білків до ВІЛ відбувається на 4-му тижні після ймовірного зараження у більшості реципієнтів. Крім того, наявність антитіл до ВІЛ може виявлятися у 10 % обстежуваних через 6 місяців після зараження. На останній стадії захворювання кількість антитіл у крові практично нульове.

Результат

Обстеження крові на антитіла до ВІЛ проводиться за допомогою якісних реакцій. Тому результат визначається як позитивний чи негативний. При негативному результаті вважається, що антитіла до вірусу імунодефіциту в крові пацієнта відсутні. Такий результат аналізу на антитіла до вірусу ВІЛ видається на руки відразу після отримання.

При отриманні позитивного результату потрібно провести додаткові обстеження. На тому ж матеріалі проводяться додаткові два аналізу. Це відбувається для виключення помилкових результатів.

Подальші дії

При позитивному результаті необхідно буде відправити дані про пацієнта і проби крові в регіональний центр охорони здоров’я. Там підтверджується позитивний результат або виробляється уточнення недостовірного. За цих обставин відповідь на обстеження видається регіональним центром синдрому набутого імунодефіциту.

Додаткові обстеження

Якщо антитіла до ВІЛ не виявлені при проведенні методу імуноферментного аналізу, можуть бути призначені додаткові обстеження на антигени певної категорії. Обстеження на наявність білків, що протистоять ВІЛ, включають:

Діагностування на р24.

Діагностування методом полімеразної реакції.

Аналіз на р24

Білок являє собою протеїн стінки генетичного матеріалу вірусу. Його наявність в крові є свідченням початку поділу вірусів. Може з’явитися приблизно через 2 тижні після зараження. Перевірка за допомогою імуноферментного аналізу дасть результат в період від місяця до двох. Після 8 тижнів антиген повністю зникає з крові. Друга освіта антигену р24 припадає на останні етапи розвитку захворювання, перед формуванням синдрому імунодефіциту людини.

Аналіз на полімеразу

Реакція проводиться для уточнення неточних результатів попередніх обстежень або для раннього виявлення зараження. Крім того, можна проводити його для виявлення поточної стадії захворювання. Методика дозволяє знаходити генний матеріал вірусу в сироватці крові через 2 тижні після зараження. При цьому можна отримати якісний результат:

Позитивне значення обстеження показує наявність рибонуклеїнової кислоти, специфічної для вірусу імунодефіциту людини, в крові.

Від’ємний результат свідчить про відсутність генного матеріалу в сироватці крові реципієнта.

Таким чином, реально перевірити наявність зараження у хворого. Крім якісної реакції, виявлення антитіл до ВІЛ здійснюється за допомогою кількісної. Це використовується для визначення кількості Т-лімфоцитів в крові, потім можна зробити прогноз щодо подальшого розвитку хвороби та стану пацієнта. Зниження кількості клітин безпосередньо пов’язане із збільшенням кількості патогенних мікроорганізмів.