Реперфузионный синдром: причини, симптоми, лікування та профілактика

Під визначенням реперфузионного синдрому розуміють стан, який настає після відновлення нормальної циркуляції крові на ураженому ішемією ділянці. Медикам часто доводиться на практиці стикатися з різноманітними проявами ішемії. Зниження кровотоку може бути обумовлено різними причинами.

Таке порушення буває короткочасним або тривалим, воно може охоплювати невелику ділянку або вражати значну частину тіла. Від цього фактора залежить, наскільки успішно буде проходити відновлення.

В принципі, реперфузионный синдром можна вважати своєрідною відповіддю організму на ішемію будь-якої природи походження. У медичних колах подібний стан ще називають «включенням». Тим не менше, поняття про реперфузійному кардіальним синдромі повинні знати і самі пацієнти. Для цього і була підготовлена стаття.

Механізм реперфузії

При інфарктних станах з-за порушення пропускної здатності судин спостерігається недолік постачання тканин серцевого м’яза.

Аналогічне явище відбувається при інсульті. Як правило, подібні порушення є наслідком стенозу або результатом утворення тромбу. Коли вдається розширити просвіт артерії, то відновлене кровопостачання не завжди здатне забезпечувати нормальний перебіг обмінних процесів. Навпаки, стан хворого може різко погіршитися, що пояснюється розвитком реперфузионного синдрому. Вивести пацієнта з такого важкого стану можна лише з допомогою негайно розпочатої комплексної інтенсивної терапії.

Схожа клініка простежуються після зняття швів, якщо хворому була проведена операція. Порівняно з тривалою ішемією короткочасне (не більше 3 годин) або часткове зниження кровотоку не супроводжується серйозними наслідками. У таких випадках зазвичай швидко нормалізується кровообіг, а разом з ним стабілізується протягом обмінних процесів.

Тривала ішемія небезпечна тим, що за час порушення накопичуються продукти неправильного обміну, а при відновленні нормального кровотоку вони переносяться на сусідні ділянки, викликаючи там руйнування тканин.

Клініка реперфузії

Симптоматика синдрому не завжди однакова, тому що ключову роль відіграє зона ураження ішемією. Необхідно розглянути особливості клініки в залежності від цього чинника.

Ішемія міокарда

Тяжкість клінічної картини реперфузионного синдрому при інфаркті міокарда багато в чому залежить від тривалості ішемії. Експерти орієнтуються за наступними показниками. Якщо такий період залишає до 20 хвилин, тоді реперфузионный синдром може взагалі бути відсутнім.

Але при 40-хвилинному стані, коли порушено нормальний кровообіг, нерідко після відновлення кровотоку, як наслідок, виявляються ушкодження серцевого м’яза. Тобто синдром ішемічного та реперфузионного пошкодження міокарда є небезпечним станом.

Інфаркти

Інфарктні стану характеризуються тим, що на етапі відновлення кровообігу часто наголошуються певні симптоми. Перерахуємо їх:

  • аритмія;
  • наростають ознаки СН (серцевої недостатності);
  • падає АТ;
  • розширюються межі серця;
  • є ризик утворення аневризми.

Травми головного мозку

Подібні явища нерідко спостерігаються після черепно-мозкових травм (ЧМТ). На тлі відносної стабілізації гемодинаміки при своєчасній розпочатої терапії стан хворого може раптово погіршитися. При цьому у пацієнтів різко наростають ознаки пригнічення свідомості.

Реаніматологи спільно з нейрохірургами давно займаються пошуками способів профілактики такого вторинного ушкодження мозку, але поки їх сподівання не увінчалися успіхом.

Інсульт

При інсульті за ішемічним типом спостерігаються наступні симптоми:

  • порушуються рефлекси;
  • порушується свідомість аж до повної його втрати;
  • погіршується мова;
  • з’являються розлади рухових функцій;
  • наростають ознаки набряку мозку;
  • можуть бути судоми.

Якщо ішемія загострюється крововиливом, відновлювальний період навіть при інтенсивній терапії може тривати місяці, а нерідко і роки.

Синдром Лериша

Це рідко зустрічається захворювання, при якому частина аорти до нижньої черевної області втрачає пропускну здатність, відрізняється яскравою клінікою синдрому «включення».

Незважаючи на відновлення периферичного кровообігу, про що свідчать потепліли кінцівки, хворі скаржаться на сильні болі в поперековій області. Картина доповнюється порушенням серцевого ритму. Нерідко у таких пацієнтів стрімко наростають ознаки пошкодження легенів.

Відновлення кровотоку кінцівок

Реперфузионный синдром в цьому випадку зазвичай теж супроводжується яскравою симптоматикою. Особливо гостро ці явища дають про себе знати через добу після розпочатого лікування.

Якщо узагальнити зазначену інформацію, можна зробити висновок, що період відновлення кровообігу на ділянці з сильним ураженням тканин зазвичай супроводжується як місцевими, так і загальними порушеннями. Наприклад, при реперфузії мозку наростає набряк тканин, а після операції на нижній кінцівці збільшується інтенсивність болю, і спостерігаються трофічні розлади.

З системних проявів синдрому «включення» особливу увагу слід приділити розвитку поліорганної недостатності – це важка важка реакція організму. У більшості клінічних випадків спостерігається наростання симптоматики ГРДС (респіраторного дистрес – синдрому, енцефалопатії.

Інакше кажучи, синдром реперфузії розвивається там, де стався епізод ішемії. Причому чим більше площа ураження і триваліший період порушення кровотоку, тим яскравіше буде виражена клінічна симптоматика.

Причини реперфузії

У критичних ситуаціях, коли порушується нормальний кровотік, тканини недоотримують кисень, в результаті чого розвивається гіпоксія.

Дивіться також:  Інсулінотерапія цукрового діабету 1 типу: опис і принцип лікування

В основі патогенезу синдрому «включення» знаходиться так званий «кисневий парадокс». Його суть полягає в тому, що при налагодженні нормальної циркуляції крові після тимчасової гіпоксії, викликані недоліком кисню прояви, не лікуються, а, навпаки, виявляються максимально виражено. В цьому і полягає особливість даного феномена. Тобто при різкій активізації процесів окислення запускаються механізми утворення великої кількості вільних радикалів.

В результаті цих процесів порушується цілісність клітинних мембран, що призводить в кінцевому підсумку до масивним руйнуванням структури пошкоджених тканин.

Причини зниження прохідності русла судин найчастіше обумовлені формуванням тромбу, появою на стінках атеросклеротичних бляшок, спазму артерії. Все це призводить до порушень кровообігу в магістральних судинах та судинах головного мозку, що супроводжується характерною для ішемії симптоматикою.

Відновлення кровотоку в таких випадках може бути пов’язано з наступними факторами:

  • спонтанним розслабленням стінок посудини;
  • введенням спазмолітичних або знеболюючих засобів;
  • розчинення тромбу ферментативними продуктами;
  • видаленням кров’яного згустку хірургічним шляхом;
  • установкою стента (спеціального катетера);
  • шунтуванням просвіту судини (створенням обхідного маршруту для кровотоку);
  • мимовільне відновлення циркуляції крові після оперативного видалення тромбу або перенаправлення потоку крові по альтернативному шляху.

Як наслідок відновлення кровотоку – у тканинах головного мозку і серцевого м’яза, виникають окремі зони, які відрізняються рівнем фізіологічної активності і обмінних процесів. Причому одна частина таких локальних зон раніше недоотримує необхідні обсяги крові з-за порушень прохідності дрібних судин, а на інших ділянках спостерігається прискорене руйнування тканин.

Інакше кажучи, після відновлення кровообігу клітини тканин просто не здатні внаслідок попередньої ішемії засвоювати колишні об’єми кисню, рідини, поживних речовин. З цієї причини не відбувається вироблення енергетичного ресурсу. В результаті наростає набряк тканин, розвиваються запальні процеси.

Методи лікування

Терапія при симптомах реперфузионного синдрому проводиться комплексно. При цьому лікар обов’язково враховує всі наріжні моменти, що провокують розвиток патології, а саме:

  • активне утворення вільних радикалів;
  • дефіцит магнію;
  • надмірна кількість солей кальцію;
  • розвиток аритмії (сприяє реперфузионному синдрому при інфаркті міокарда);
  • порушений синтез енергії.

З урахуванням перерахованих вище факторів, у лікувальний комплекс включаються наступні методи.

Корекція електролітних дисфункцій

Щоб нейтралізувати руйнівний вплив іонів кальцію, застосовуються препарати-антагоністи: «Норвакс», «Диакордин», «Изоптин».

При інсультних станах призначається «Цинаризин». Ці лікарські засоби знімають спазм і знижують ризик з’єднання тромбоцитів.

Антиоксидантна терапія

Спрямована на захист клітинних структур тканин. Високою ефективністю відрізняється препарат «Кверцетин». Він знижує активність тромбоцитів, і усуває асиметрію кров’яного потоку.

Позитивний результат дає застосування таких засобів, як «Кудесан», «Мексидол».

Стимуляція обмінних процесів

Здійснюється за рахунок застосування медикаментозних засобів:

  • при інфаркті – «Триметазидин»;
  • при інсульті – «Цераксон».

Ці лікарські засоби нормалізують надходження електролітів. Вони сприяють утворенню повноцінних енергетичних зв’язків.

Крім того, препарати прискорюють перебіг відновних процесів в ушкоджених ішемією тканинах.

Антиаритмічна терапія

Зводиться до застосування таких препаратів, як «Лідокаїн», «Кордарон». Подібні медикаменти знижують ризик розвитку фібриляції шлуночків серця при частих нападах тахікардії або появу серії екстрасистол.

Якщо терапія виявиться непродуктивною, може бути застосована дефібриляція. Щоб нормалізувати перебіг обмінних процесів у серцевому м’язі, призначаються «Курантил», «Магнію сульфат».

Загальнозміцнюючі засоби

Зазвичай теж включаються при лікуванні реперфузионного синдрому. Вони необхідні для відновлення захисних ресурсів організму пацієнта, а також для заповнення відсутніх тканин корисних мікроелементів. Як правило, застосовуються вітаміни групи «В», нікотинова кислота (вітамін РР), аскорбінка.

Безумовно, відновлювальна терапія повинна проводитися виключно в умовах стаціонару. Виконання всього комплексу лікувальних заходів обов’язково контролюється лікарем.

Профілактика синдрому реперфузионного

Як кажуть, хвороба простіше “задушити в зародку”, ніж потім лікувати. Тому варто задуматися про профілактичні заходи. Щоб виключити розвиток реперфузионного синдрому або згладити його негативні прояви, в сучасній практиці медики використовують засоби, які:

  • повністю можуть виключити формування АФК (активних форм кисню):
  • забезпечують надходження кисню безпосередньо в клітинні структури;
  • допомагають відновити нормальний перебіг обміну речовин по аеробному шляху;
  • дозволяють уберегти тканини від повторного ушкодження.

Застосовуючи на практиці ефективні профілактичні заходи, можна попередити руйнівні наслідки вторинних ушкоджень тканин після важких ЧМТ. Якщо мова йде про інфарктних станах, то при дотриманні певних заходів вдається попередити появу аритмій, які нерідко при неадекватній терапії закінчуються фатальним результатом.

Звичайно, не можна забувати, що багато чого залежить від самого хворого. Адже витоки всіх критичних, небезпечних для життя станів, беруть свій початок з повсякденного життя. Це неправильне харчування, шкідливі звички, недосипання і малоактивний спосіб життя. Саме подібні фактори стають винуватцями більшості випадків інсульту та інфаркту міокарда.