Антиаритмічна терапія

Зводиться до застосування таких препаратів, як «Лідокаїн», «Кордарон». Подібні медикаменти знижують ризик розвитку фібриляції шлуночків серця при частих нападах тахікардії або появу серії екстрасистол.

Якщо терапія виявиться непродуктивною, може бути застосована дефібриляція. Щоб нормалізувати перебіг обмінних процесів у серцевому м’язі, призначаються «Курантил», «Магнію сульфат».

Загальнозміцнюючі засоби

Зазвичай теж включаються при лікуванні реперфузионного синдрому. Вони необхідні для відновлення захисних ресурсів організму пацієнта, а також для заповнення відсутніх тканин корисних мікроелементів. Як правило, застосовуються вітаміни групи «В», нікотинова кислота (вітамін РР), аскорбінка.

Безумовно, відновлювальна терапія повинна проводитися виключно в умовах стаціонару. Виконання всього комплексу лікувальних заходів обов’язково контролюється лікарем.

Профілактика синдрому реперфузионного

Як кажуть, хвороба простіше “задушити в зародку”, ніж потім лікувати. Тому варто задуматися про профілактичні заходи. Щоб виключити розвиток реперфузионного синдрому або згладити його негативні прояви, в сучасній практиці медики використовують засоби, які:

• повністю можуть виключити формування АФК (активних форм кисню):
• забезпечують надходження кисню безпосередньо в клітинні структури;
• допомагають відновити нормальний перебіг обміну речовин по аеробному шляху;
• дозволяють уберегти тканини від повторного ушкодження.

Застосовуючи на практиці ефективні профілактичні заходи, можна попередити руйнівні наслідки вторинних ушкоджень тканин після важких ЧМТ. Якщо мова йде про інфарктних станах, то при дотриманні певних заходів вдається попередити появу аритмій, які нерідко при неадекватній терапії закінчуються фатальним результатом.

Звичайно, не можна забувати, що багато чого залежить від самого хворого. Адже витоки всіх критичних, небезпечних для життя станів, беруть свій початок з повсякденного життя. Це неправильне харчування, шкідливі звички, недосипання і малоактивний спосіб життя. Саме подібні фактори стають винуватцями більшості випадків інсульту та інфаркту міокарда.