Бульбарна дизартрія – порушення мовлення, що виникає внаслідок ураження черепних нервів. Захворювання супроводжується не тільки розладами вимови, але і труднощами ковтання. Ця патологія відноситься до найбільш поширеним логопедичного порушень. Якщо бульбарна форма дизартрії виникла в дорослому віці, то це не призводить до втрати навичок письма і читання. У дитячому віці наслідки такого порушення мови набагато серйозніше. Дитині, яка страждає дизартрією, стає дуже важко писати і читати, що негативно позначається на його розвитку.

Опис патології

Під терміном “дизартрія” лікарі розуміють будь-які порушення мовлення. Ці розлади можуть мати різне походження. При бульбарної дизартрії вогнище ураження утворюється в області IX, X і XII пар черепно-мозкових нервів. Саме вони іннервують мовний апарат. Їх також називають бульбарними нервами.

Цей відділ нервової системи поділяється на 3 частини:

Язикоглоткового нерв (IX пара). Іннервує область глотки.

Блукаючий нерв (X пара). Його відгалуження поширюються на м’язи глотки, неба і верхній частині дихальних шляхів.

Під’язиковий нерв (XII пара). Відповідає за іннервацію м’язів мови.

При бульбарної дизартрії виникає пошкодження цих структур. В результаті у хворого слабшають і атрофуються м’язи глотки, язика та гортані. Мова стає нечіткою, а голос втрачає звучність.

При пошкодженні блукаючого нерва м’яке небо обвисає, і повітря при артикуляції звуків виходить через ніс. Це призводить до появи гугнявості. Якщо порушена іннервація глоткової мускулатури, то пацієнт відчуває труднощі з проковтуванням їжі і рідини.

У хворої людини втрачаються зв’язки між відділами ЦНС і м’язами ротової порожнини. Рухи язика і губ стають нескоординованими, з-за цього хворому дуже важко розмовляти. При спілкуванні з пацієнтом можна помітити малу рухливість м’язів обличчя і підвищене виділення слини.

Різні форми дизартрії: схожість і відмінності

У логопедії та неврології виділяють різні форми розладів артикуляції. Дуже важливо диференціювати бульбарної і псевдобульбарную дизартрию. Симптоматика цих двох форм порушень мовлення може бути схожа. Обидві різновиди дизартрії супроводжуються нечітким і надмірно тихим вимовлянням звуків.

При псевдобульбарной дизартрії уражаються клітини головного мозку. При бульбарної формі патології ушкодження виникає тільки на периферичних нервах. Псевдобульбарная дизартрія супроводжується загальними неврологічними проявами:

• значним погіршенням пам’яті;
• труднощі з концентрацією уваги;
• зниженням рухової активності.

Крім цього, при бульбарної формі зазначається послаблення і атрофія м’язів мовного апарату. При псевдобульбарной дизартрії тонус мускулатури глотки і язика підвищений. Самостійно дуже важко відрізнити ці дві форми патології. Точну диференціальну діагностику може провести тільки лікар-невролог.

Етіологія

Ураження черепно-мозкових нервів та порушення мовлення зазвичай розвиваються на тлі інших захворювань. Фахівці виділяють наступні причини бульбарної дизартрії:

Травми голови. Бульбарні нерви можуть пошкоджуватися при ударах або здавленні. У маленьких дітей причиною патології можуть стати родові травми.

Порушення кровообігу. Дефіцит кровопостачання в області бульбарних нервів призводить до пошкодження нейронів. Причиною ішемії може стати інсульт, атеросклероз, гіпертонія, а також судинні порушення при цукровому діабеті.

Інфекції головного мозку. Бульбарні нерви можуть здавлюватися набряклими і запаленими тканинами мозку. Дизартрія нерідко розвивається як ускладнення менінгіту, енцефаліту, поліомієліту, а також запущеного нейросифілісу.

Новоутворення головного мозку. Бульбарні нерви можуть здавлюватися мозковими пухлинами.

Дегенеративні патології ЦНС. Це важкі генетичні патології, при яких в довгастому мозку відбувається атрофія і загибель клітин. Ці патологічні процеси зачіпають і бульбарні нерви. Адже їх ядра розташовані в довгастому мозку.

Аномалії краніовертебрального переходу. Ці патологічні процеси, що локалізуються в області переходу черепа в хребет. Захворювання краніовертебрального відділу досить рідко стають причиною дизартрії. Проте в деяких випадках при таких хворобах може здавлюватися довгастий мозок і ядра бульбарних нервів.

Симптоматика. Як розпізнати?

Основним симптомом бульбарної дизартрії є порушення артикуляції. У пацієнта спостерігаються такі порушення мови:

• невиразність артикуляції;
• заміна проривних і вібруючих приголосних звуків на щілинні;
• нечіткість вимови голосних;
• монотонність і уповільнення мови;
• спотворення ритміки слів і речень;
• втрата виразності мови.

Одночасно розвивається дисфонія. Це означає, що голос людини стає тихим і глухим. З’являється гугнявість і захриплість.

Характерним симптомом бульбарної дизартрії є розлади ковтання – дисфагія. На початковій стадії виникають часті поперхування, їжа потрапляє в дихальні шляхи. Потім пацієнтові стає важко ковтати тверду їжу. У запущених випадках з’являються проблеми з ковтанням рідин. Дисфагія нерідко поєднується з ураженням лицьового нерва. Це проявляється в збіднінні міміки і асиметрії особи, а також в підвищеному слюноотделении.

Головною характеристикою бульбарної дизартрії є тріада симптомів. Це розлади мови, дисфонія та дисфагія. У таких випадках лікар підозрює поразку бульбарних нервів.

Загальні неврологічні симптоми залежать від основного захворювання, яке стало причиною дизартрії. У пацієнта можуть виникати головні болі, запаморочення, нудота. Якщо розлади мови спровоковані нейроінфекцію, то з’являється лихоманка.

Бульбарна форма дизартрії досить часто виникає після травм голови. У цьому випадки розладу мови та ковтання можуть зникати на деякий час. Однак періоди ремісії дуже нетривалі. Незабаром настає нове загострення, при якому симптоматика хвороби прогресує і наростає.

Можливі ускладнення

Бульбарна дизартрія у дорослих нерідко призводить до соціальної ізоляції. Через труднощі з вимовою звуків людина починає уникати спілкування з людьми. Пацієнт усвідомлює свій дефект мови. Це може стати причиною депресії і невротичних розладів.

Однак психологічні проблеми – далеко не єдиний негативний наслідок бульбарної форми дизартрії. Ця патологія може вкрай негативно позначитися на фізичному здоров’ї і спровокувати такі ускладнення:

Аспіраційну пневмонію. Внаслідок дисфагії їжа часто потрапляє в дихальні шляхи. Це може призвести до запалення легенів.

Параліч м’язів гортані. Із-за порушення іннервації мускулатура гортані може виявитися повністю знерухомлена. Це призводить до серйозних розладів дихання і навіть до задухи.

Бульбарний параліч. Це найбільш небезпечне ускладнення. Воно виникає при ураженні ядер бульбарних нервів, які розташовані в довгастому мозку. Параліч може поширюватися на дихальний і серцево-судинний центр, що призводить до загибелі пацієнта.

Якщо дана патологія виникла у дитини дошкільного віку, то це може негативно позначитися на його психічному розвитку. Дисграфія і дислексія – досить часті наслідки дизартрії у дітей. Що це за порушення? При дисграфії дитина насилу опановує листом, а при дислексії виникають проблеми з читанням. Це пов’язано з тим, що у таких дітей утруднена дрібна моторика і сприйняття інформації.

Діагностика

На початку захворювання пацієнт помічає, що йому стало важко говорити і ковтати. Однак тільки фахівець може точно діагностувати бульбарної дизартрию. До якого лікаря звертатися при розладах мови? У більшості випадків порушення артикуляції пов’язані з патологічними процесами в ЦНС або периферичних нервах. Діагностикою і лікуванням таких захворювань займається невролог. При цьому потрібна додаткова консультація логопеда.

Дуже важливо диференціювати бульбарної дизартрию від інших видів порушень мовлення. З цією метою призначають наступні діагностичні обстеження:

Огляд лікаря-невролога. У пацієнта відзначається значне зниження піднебінних і глоткових рефлексів, складчастість і атрофія мови, обвисання фіранки неба.

Консультація логопеда. Фахівець визначає чіткість, ритміку і гучність мовлення.

МРТ або КТ голови. Це дослідження дозволяє визначити причину дизартрії. Для виявлення мозкових пухлин, нейродегенеративних патологій, наслідків інсульту і травм частіше використовують МРТ. При діагностиці кіст і гематом мозку більш інформативно КТ-обстеження.

УЗДГ або дуплексне сканування. Ці дослідження дозволяють оцінити кровообіг в області довгастого мозку і бульбарних нервів.

Біопсію. На мікроскопічне дослідження беруть мозкові тканини. Їх отримують в ході операції або ендоскопічного обстеження. Цей аналіз дозволяє визначити характер пухлини або наявність дегенеративних змін.

У рідкісних випадках призначають спинномозкову пункцію. Це дослідження необхідно при підозрі на інфекції головного мозку. Серологічний аналіз ліквору дозволяє виявити наявність хвороботворних мікроорганізмів

Медикаментозна терапія

Вибір методу лікування бульбарної дизартрії залежить від етіології даного розладу. Призначення медикаментів є лише частиною комплексної терапії. Застосування ліків обов’язково повинно поєднуватися з логопедичними заняттями.

Найчастіше пацієнтам призначають ноотропні препарати:

• “Пірацетам”;
• “Кавінтон”;
• “Фезам”;
• “Вінпоцетин”.

Ці ліки покращують церебральний кровообіг і стимулюють роботу мозку.

Щоб призупинити патологічні зміни в бульбарних нервів, призначають нейропротекторну засоби:

• “Мексидол”;
• “Семакс”
• “Церебролізин”;
• “Глутамінову кислоту”.

Ці ліки захищають нейрони від пошкоджень і шкідливих впливів.

Хворі з бульбарними порушеннями часто страждають підвищеним слиновиділенням. Це робить їх ще більш невизначеною і ускладнює спілкування з оточуючими. Пацієнтам призначають антидепресант “Амітриптилін”. Він зменшує активність слинних залоз. Крім цього, препарат усуває невротичні розлади, пов’язані з порушеннями мовлення.

Етіотропне лікування повністю залежить від різновиду основного захворювання. При нейроінфекціях проводять курс антибактеріальної терапії. Якщо у пацієнта виявлені новоутворення в головному мозку, то може знадобитися хірургічна операція.

Порушення мозкового кровообігу та нейродегенеративні патології потребують тривалого лікування ноотропними засобами. Після закінчення медикаментозної терапії необхідна реабілітація, спрямована на відновлення рухів і мови.

Логопедичні заняття

Якщо розлади мовлення пов’язані з ураженням нервів і м’язів, то для нормалізації артикуляції потрібні тривалі логопедичні заняття. Корекційна робота при бульбарної дизартрії необхідна для вирішення наступних завдань:

• тренування чіткості і виразності мови;
• розробки мускулатури рота;
• відновлення нормальної гучності голосу;
• корекції помилок при артикуляції звуків і слів;
• постановки правильного дихання під час розмови.

Логопедичні заняття проводяться поетапно. Під час підготовчого періоду лікар проводить масаж язика, щоб частково відновити рухливість м’язів органу. Пацієнту призначають комплекс вправ для розвитку артикуляційної мускулатури, а також регулювання висоти і сили голосу.

Подальша логопедична робота при бульбарної дизартрії проводиться в кілька етапів:

Вироблення нових мовних навичок. Логопед проводить з пацієнтом ті ж вправи, що і в підготовчий період, але в більш ускладненому варіанті.

Вироблення комунікативних умінь. Дуже часто пацієнти в кабінеті логопеда демонструють нормальну і правильну мову. Однак при зміні обстановки і спілкуванні з іншими людьми вони знову повертаються до неправильного вимови. На даному етапі може знадобитися додаткова консультація психолога. Це допоможе виробити у пацієнта мотивацію до правильної мови та навички самоконтролю.

Робота над модуляцією голосу. Проводяться вправи для формування виразності мови, правильної інтонації і розстановки наголоси.

З пацієнтами дитячого віку також проводять роботу щодо попередження розладів навичок письма і читання.

Прогноз

Можна повністю позбавитися від бульбарної дизартрії? Прогноз даного порушення мовлення повністю залежить від його етіології. При своєчасної медикаментозної терапії і регулярних логопедичних заняттях можлива повна нормалізація мови і ковтальної функції. Однак при цьому дуже важливо пройти курс етіотропного лікування і усунути причину дизартрії.

Якщо лікування було розпочато надто пізно, то навіть після медикаментозної терапії та логопедичної роботи у пацієнта зберігаються невеликі порушення мовлення. У запущених випадках відновити нормальну артикуляцію не завжди можливо.

При бульбарній паралічі прогноз значно погіршується. Пацієнт може загинути від зупинки дихання або серцевої діяльності. Несприятливий результат нерідко відзначається при пухлинах мозку і дегенеративних ураженнях ЦНС.

Профілактика

Специфічна профілактика бульбарних розладів в даний час не розроблена. Такі патології зазвичай розвиваються на тлі інших неврологічних захворювань. Лікарі радять дотримувати наступні рекомендації:

Своєчасно і до кінця виліковувати травми голови та інфекції головного мозку.

Стежити за своїм кров’яним тиском і рівнем холестерину. Гіпертонія і атеросклероз є досить частими причинами ішемії бульбарних нервів.

Регулярно відвідувати лікаря-невропатолога і при необхідності робити МРТ голови.

При утрудненні вимови звуків і ковтання негайно звертатися за медичною допомогою.

Всім пацієнтам, що перенесли інсульт та інші неврологічні патології, слід залишатися деякий час під диспансерним наглядом.

Ці заходи допоможуть знизити ризик появи бульбарних порушень.