Оперізувальний герпес має ще одну назву – оперізувальний лишай. Збудником даної інфекційної патології виступає вірус герпесу. Хвороба вражає шкірні покриви і нервову систему, а тому терапія проводиться як дерматологами, так і неврологами, в залежності від того, які клінічні симптоми найбільш виражені. Оперізувальний герпес і вітряна віспа володіють загальною етіологією і патогенезом. Це вторинна інфекція ендогенного походження у людей, що перенесли раніше вітряну віспу в латентній або клінічній формі. Після вітряної віспи віруси здатні довгий час персистувати в організмі. Вони локалізуються в гангліях черепних нервів і спінальних гангліях, а під впливом патогенних факторів відбувається реактивація, що найчастіше спостерігається при ослабленні клітинного імунітету.
Віруси varicella-zoster швидко поширюються через кров, цереброспінальну рідину і оболонки нервів при попаданні в організм людини. Якщо вони оселилися в нервових клітинах спинномозкових гангліїв, вони будуть персистувати там довічно. Оскільки вони мають тропність до клітин нервової системи, віруси varicella-zoster викликають захворювання, які часто протікають за типом інфекційного захворювання центральної та периферичної нервових систем.
Довічне приховане носійство варіцелла зостер встановлено приблизно у 20% жителів нашої країни, перехворіли в дитинстві вітряну віспу. Безсимптомне носійство “дрімає” вірусу може бути довічним. Головним притулком для нього служать нервові клітини організму. Під дією внутрішніх та/або зовнішніх агентів, відбувається активізація вірусу.
Травми, стресові стани, переохолодження, інфекційні та соматичні хвороби також можуть активізувати герпес. Патологічна анатомія хвороби в класичній формі являє собою запальний процес в спінальних гангліях і на ділянках шкірних покривів, прилеглих до них. Іноді в процес можуть залучатися передні і задні роги сірої речовини, корінці спинного мозку, м’які оболонки мозку.
Захворювання розвивається поступово, з загальних симптомів: диспепсичні розлади, головний біль, підвищення температури, нездужання і озноб. Надалі приєднуються і свербіж шкіри, висипання. Інтенсивність цих проявів у кожного хворого може змінюватись.
Після короткого продромального періоду спостерігається різкий підйом температури і симптоми інтоксикації (втрата апетиту, м’язові болі). Одночасно з цим з’являється хвороблива висип на шкірі у вигляді рожевих плям, діаметром 2-5 мм Дуже часто оперізувальний герпес на спині виникає. У дітей можливий розвиток катаральних запалень дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, риніт), що істотно ускладнює перебіг захворювання.
Чим небезпечний оперізувальний герпес?
Оперізувальний герпес, незважаючи на свою поширеність, вважається дуже небезпечною патологією. Крім невралгії, можливі й інші численні ускладнення. При розвитку висипань можуть утворюватися виразки, які залишають шрами і рубці на шкірі. Це відбувається внаслідок глибокого ураження шкірного покриву.
Але головна небезпека оперізувального герпесу полягає в розвитку менінгоенцефаліту, при якому виникають інтенсивні головні болі, блювання, світлобоязнь, можлива втрата свідомості. Таке захворювання часто призводить до інвалідизації пацієнта. Особливо небезпечний оперізувальний герпес у літніх людей.
При ураженнях очей і лицьового нерва у хворого можуть розвинутись серйозні наслідки у вигляді сліпоти або глаукоми. У певних випадках оперізувальний герпес може провокувати розвиток вірусного гепатиту і пневмонії.
Присутність вірусу в жіночому організмі часто призводить до виникнення ерозії шийки матки, проблем з виношуванням вагітності, розвитку безпліддя і онкологічних захворювань.
Рецидивуючий герпес в організмі чоловіка викликає ослаблення імунітету, що створює позитивні умови для розвитку багатьох хвороб. У чоловіків при цьому часто діагностують простатит, везикуліт, епідідімоорхит і бактеріальний уретрит.
Неонатальний герпес може закінчуватися виникненням серйозних неврологічних патологій і навіть викликати летальний результат. Часто наслідками такої вірусної інфекції у дітей стають менінгоенцефаліти та гідроцефалія, що вражають мозок. Отже, з’ясуємо, чим лікують оперізувальний герпес.
Терапія захворювання
Етіотропна терапія патологічного процесу заснована на використанні виборчих інгібіторів вироблення вірусної ДНК, наприклад, ацикловіру. Таке лікування ефективне в початкових стадіях хвороби. Препарат «Ацикловір» при цьому призначається внутрішньовенно краплинно, в добовій дозі 15-30 мг/кг, яку ділять на три введення з перервою у 8 годин. Одноразову дозу розводять в ізотонічному розчині. При призначенні таблетованих форм цього засобу разова доза становить 800 мг 5 разів на добу, протягом 5 днів.
Не завжди вдається провести швидко лікування оперізувального герпесу медикаментами. Патогенетична терапія грунтується на прийомі дипіридамолу, якої сповільнює процеси агрегації тромбоцитів. Курс лікування даним медикаментозним речовиною повинен становити не менше 5-7 днів. З метою дегідратації призначається фуросемід. Для активізації імуногенезу рекомендовано гомологичного застосування імуноглобуліну (за допомогою внутрішньом’язового введення).
Симптоматична терапія даного захворювання призначається індивідуально, і це залежить від тяжкості його перебігу. Для цього використовують анальгетики, знеболювальні та жарознижувальні препарати, при розладах сну – снодійні і седативні препарати, в деяких випадках – антидепресанти. Якщо ознаки інтоксикації виражені яскраво, проводиться дезінтоксикаційне лікування з форсованим діурезом.
Місцево висипання обробляються розчином брильянтової зелені, а в період утворення кірочок – дерматоловой маззю. При приєднанні вторинної бактеріальної інфекції призначається курс антибіотикотерапії. Чим лікують оперізувальний герпес, розповість лікар.
Огляд лікарських препаратів
Основними медикаментозними засобами при виникненні оперізувального герпесу є:
- «Ацикловір»;
- «Фамцикловір тева»;
- «Аміксин»;
- «Віферон» (засіб для посилення імунного захисту).
В комплексі застосовуються наступні види медикаментів:
- антигерпетические;
- знеболюючі;
- противірусні;
- імуномодулюючі;
- протизапальні;
- знімають свербіж.
«Ацикловір»
Даний медикамент є противірусним засобом для парентерального, внутрішнього, зовнішнього та місцевого застосування. При терапії даного виду герпесу його зазвичай використовують у вигляді таблеток «Ацикловір 200 мг». Це синтетичний аналог ациклічного пуринового нуклеозиду. Препарат володіє високою специфічністю відносно вірусів Herpes simplex (HSV), вірусу Епштейна – Барр (EBV), цитомегаловірусу (CMV) та вірусу Varicella zoster (VZV). Найбільша активність основного речовини зазначається щодо HSV-1.
Механізм дії «Ацикловіру» при оперізувальному герпесі обумовлений проникненням активного елемента безпосередньо в клітини, інфіковані вірусом і продукують вірусну тимідинкіназу, внаслідок чого він фосфорилюється до ацикловіру монофосфату. Функціональність тимідинкінази вірусу по відношенню до ацикловіру значно вище, ніж вплив на нього внутрішньоклітинних ферментів (обсяг ацикловіру монофосфату в клітинах у 40-100 разів вище). В подальшому відбувається формування ацикловір-трифосфату, який являє собою селективний і надзвичайно активний інгібітор ДНК-полімерази вірусів.
Згідно інструкції, парентерально і всередину «Ацикловір 200 мг» призначають при терапії наступних патологій: рецидивуючий і первинний генітальний герпес важких форм, оперізувальний герпес (Varicella zoster), герпес простий з ураженням шкірних і слизових покривів (вірус Herpes simplex 1 і 2 типів), оперізувальний герпес з ураженням очей.
Протипоказання
Чим лікують оперізувальний герпес, краще з’ясувати заздалегідь, оскільки в ліків досить багато протипоказань. Медикамент «Ацикловір» не призначають, якщо є:
- гіперчутливість до елементів складу;
- недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- вік менше 3 років;
- лактаційний період.
«Фамцикловір тева»
Це медикамент, який проводиться на основі однойменного речовини фамцикловира. Є противірусним засобом. Після перорального прийому фамцикловір швидко трансформується в пенцикловир, що володіє активністю до вірусів герпесу людини, а також до цитомегаловірусу та вірусу Епштейна-Барр.
Пенцикловир проникає в інфіковані клітини, де під впливом вірусної тимідинкінази швидко перетворюється на монофосфат, який, за участю клітинних ферментів, перетворюється в трифосфат. Пенцикловира трифосфат в інфікованих клітинах знаходиться більше 12 годин, придушуючи в них синтез вірусної ДНК. Концентрація даної речовини в неінфікованих клітинах – не вище мінімальної визначається, тому в терапевтичних дозах пенцикловир не впливає на неінфіковані клітини.
Ліки «Фамцикловір» значно знижує тривалість і інтенсивність постгерпетичній невралгії у людей з оперізувальним герпесом.
Для лікування оперізувального герпесу рекомендується прийом даного препарату в дозі – 250-500 мг. Тривалість і частота прийому залежать від показань, функції нирок, стану імунітету, ефективності терапії.
Ліки слід приймати якомога раніше після появи патологічних симптомів, оскільки в цьому випадку терапія буде більш ефективною.
«Аміксин»
Даний препарат для лікування оперізувального герпесу у дорослих і дітей відноситься до категорії противірусних медикаментів. Він являє собою досить ефективний синтетичний індуктор, що стимулює природний синтез в організмі інтерферонів, що належать до типів альфа, бета і гамма. Головним діючим елементом кошти «Аміксину» є типорон. На його надходження в організм реагують гепатоцити (печінкові клітини), гранулоцити (білі кров’яні клітини), Т-лімфоцити (клітини вилочкової залози) і епітеліальні клітини кишечника.
При надходженні медикаменту в організм, вони починають активно продукувати інтерферони, максимальна кількість якого виробляється протягом 24 годин. Препарат має імуномодулюючу та противірусну властивостями. Його застосування ефективно на тлі терапії багатьох інфекціях вірусного походження, включаючи віруси герпесу, грипу, респіраторні інфекції, а віруси гепатиту. Противірусна дія ліків обумовлено його здатністю пригнічувати репродукцію патогенів допомогою гальмування трансляції вірус-білків в інфікованих клітинах.
Засіб «Аміксин» при оперізувальному герпесі призначається за наступною схемою: перші 2 дні – по 1 таблетці, далі – 1 таблетка один раз у дві доби. Всього за курс терапії пацієнт повинен прийняти 10-20 таблеток, в залежності від тяжкості перебігу патологічного процесу.
«Віферон»
Оскільки при ослабленому імунітеті з’являється оперізувальний герпес, “Віферон” допомагає вилікуватися від недуги за короткі терміни. Даний медикамент дозволено використовувати в педіатрії, при вагітності. Однак, незважаючи на високу ефективність засобу, самолікування їм протипоказано.
Основним елементів у складі препарату виступає інтерферон – білкові клітини, які не дозволяють вірусам розмножуватися. Крім інтерферону, в лікарському засобі присутні аскорбінова кислота і токоферол-альфа. «Віферон» проводиться у формі мазей, гелів і ректальних супозиторіїв.
Взагалі, те, чим мазати оперізувальний герпес, і схему лікувальних заходів необхідно погоджувати з лікарем. Свічки вважаються більш ефективними, ніж мазь та гель. Вони застосовуються ректально, дозування залежить від ваги і віку хворого. Дорослим медикамент призначається вранці і ввечері по одному супозиторію в дозі 500 тис. МО. Дуже важливо застосовувати цей засіб, протягом 5 днів. Зовнішньо застосовується мазь «Віферон», нею рекомендується змащувати висипання на шкірі.
Щоб лікування даної патології було максимально ефективним, рекомендується починати прийом як можна раніше. Крім того, важлива комплексна терапія – комбінація «Виферон» та противірусних засобів.
Дане ліки практично не має протипоказань і не має побічних ефектів. У рідкісних випадках може виникнути незначне печіння у місці нанесення мазі.
Знеболюючі препарати
З’ясуємо, навіщо потрібні знеболювальні при оперізувальному герпесі. Крім медикаментозних засобів, безпосередньо що усувають вірус, що часто призначаються ліки, купирующие больовий синдром. В якості них найчастіше призначаються:
- «Анальгін»;
- «Парацетамол»;
- «Нурофен»;
- «Індометацин»;
- «Бутадіон».
Якщо хворобливість проявляється дуже виразно і не усувається протягом тривалого часу, можуть застосовуватися деякі протисудомні препарати, наприклад, Габапентин» або «Діазепам». У поєднанні з таблетками використовують мазі на основі капсациина і гелі з лідокаїном.
У важких випадках лікар може рекомендувати сильні знеболюючі медикаменти категорії наркотичних засобів або антидепресантів. Ними є «Промедол», «Фортрал», «Трамал» і т. п. Такі ліки повинні застосовуватися строго під контролем спеціаліста і виключно за наявності відповідної симптоматики. Які ще препарати для лікування оперізувального герпесу у дорослих використовуються?
Імуномодулюючі речовини
Оперізувальний герпес необхідно лікувати також за допомогою імуномодулюючих ліків. Вони призначаються додатково до противірусного лікування, а їх дія спрямована пригнічення життєдіяльності вірусу-зостер.
Оскільки завдання подібних медикаментів – штучна стимуляція імунних клітин хворого, то вони їх необхідно призначати тільки за показаннями, і використовувати за вказаною схемою.
Препарати цієї групи можуть бути натуральними і синтетичними. І ті, і інші активно застосовують при хворобі оперізувальний герпес. При лікуванні патологій, спровокованих вірусами сімейства герпесу, хорошим ефектом володіють:
Медикаменти для місцевого застосування
Чим лікують оперізувальний герпес ще? Люди часто страждають не тільки від больового синдрому, але і від вираженого свербежу, який виникає в зоні висипань. Терапія даної патології вимагає використання відповідних медичних препаратів.
Як правило, ними стають гелі, мазі і креми на основі ацикловіру:
- «Зовиракс»;
- «Герпевір»;
- «Виролекс»;
- «Герперакс» та ін.
До категорії засобів проти свербіння при оперізувальному герпесі входять також ліки, що містять і інші активні речовини. Це, наприклад, «Виру-Мерц Серол», основою якого виступає гідрохлориду тромантадин, «Панавир» з рослинними екстрактами, «Фенистил Пенцивир» на основі пенцикловира та інші.
