До ушкодженого розвитку у дітей відноситься порушення психіки. Зазвичай причина полягає в органічному ураженні центральних нервових структур. Найбільш характерна модель – органічна деменція. Вона розвивається внаслідок перенесених раніше інфекційних захворювань, травматичних ушкоджень нервового апарату, зміни спадково-дегенеративного характеру, порушення обмінних процесів в структурах головного мозку.

Характеристика пошкодженого розвитку у дітей

При деменції інтелектуальна діяльність слабшає. Явище, як правило, носить незворотний характер. Страждає пам’ять, емоційно-вольова сфера. Але її не слід ототожнювати з олігофренією. Вона хоч і пов’язана з аналогічним походженням, але виникає лише у дітей у віці 2-3 років або починає виражено прогресувати. У цей час якась частина психічних функцій вже закінчила своє формування, а інша продовжує своє активне формування.

Різні психічні функції неоднакові за тривалістю свого формування. Звідси стає зрозумілим значення віку в цьому процесі. Іншими словами, це визначається віком, коли мало місце пошкодження. Це є диференційно-діагностичною ознакою і являє собою головна відмінність недорозвинення від пошкодженого розвитку.

Види органічної деменції

Для органічної деменції характерно чотири типи:

При першому типі у дітей спостерігається низький рівень спілкування.

Для другого типу характерно стан, пов’язане з грубими нейродинамическими розладами. Розумові процеси уповільнені, з вираженим проявом поганий переключення. Дитина не може напружувати свої думки. У мисленні таких дітей відсутня логічна побудова.

Третій тип характеризується станом, яке пов’язано з недостатнім спонуканням до якої-небудь діяльності. Такі діти апатичні, у них різко знижена активність мислення.

У випадку четвертого типу пошкодженого розвитку у дітей недостатня або відсутня зовсім цілеспрямованість мислення. Даний тип пов’язаний з грубими розладами уваги. Дитина постійно на щось відволікається.

Мінімальна мозкова дисфункція

Часто зустрічається така патологія, як ММД (мінімальна мозкова дисфункція). При ній нервова система функціонує недостатньо. На те є біологічні причини. Спостерігаються легкі розлади в поведінці, знижена здатність до навчання, але виражені інтелектуальні відхилення відсутні.

Зазвичай причиною такого явища є дія шкідливих чинників в період внутрішньоутробного розвитку. Сюди можна віднести пристрасть матері до алкоголю, перенесені нею інфекції, пологову травму, деякі інші моменти. Дія цих факторів призводить до того, що локально уражаються коркові або підкіркові відділи мозку.

Як проявляє себе ММД?

Необхідно сказати, що подібні прояви можуть носити самий різний характер, що визначається локалізацією пошкоджень. На перший план виходять порушення, пов’язані з моторикою. У дитини незграбні рухи, він постійно будує різні гримаси. Відзначається прояв вираженою рухової розгальмованості. Порушується сон, дитина швидко збуджується, його поведінка стає некерованим.

З часом, у міру розвитку дитячого організму, наявні порушення поступово компенсуються. Якщо створити сприятливі умови навчально-виховного процесу, а також при грамотно проведеній лікувальної корекції всі прояви мають мінімальну ступінь вираженості. Часом це виявляється тільки при поглибленому спеціальному обстеженні.

Подібні стани безпосередньо залежать від обсягу пошкоджень. Тому вони можуть бути локального та дифузного характеру. Загальний стан дитини визначається обсягом пошкодження.

Локальне пошкодження

Причиною локальних ушкоджень, насамперед, є новоутворення. Але не тільки вони можуть викликати локальні пошкодження. Ушкоджувальними факторами розвитку може бути і кіста, і крововилив. Якщо приймаються адекватні лікувальні заходи, то прогноз носить сприятливий характер. Специфічність полягає і в віці пошкодження, і якими компенсаторними можливостями володіє організм конкретної дитини.

Для ушкодженого психічного розвитку характерна мозаїчність картини. Для емоційно-особистісного плану характерний найширший спектр проявів. Може мати місце умовно-нормативне розвиток і виражені брутальні форми. Важко це сприймають підлітки. Відбиток накладає наявна психічна травма. Підлітки просто не хочуть вірити в те, що вони поправляться, тому прохолодно ставляться до свого здоров’я.

Психотерапевтична робота

Корекційні заходи психолога слід починати тільки після того, як знято гостре стан. Перш за їх погоджують з неврологом. Психотерапевтична робота проводиться не тільки з самою дитиною, але і з його батьками, і в цілому з сім’єю. Її ведуть за участю дефектолога та логопеда. Негативна ситуація (неадекватність лікування, пізно розпочата корекційна робота) обумовлює несприятливий прогноз.

Велика допомога надається педагогом-дефектологом, який допомагає дитині у навчанні. Спочатку проводяться індивідуальні заняття, і лише після того, як лікар дасть добро, дитина переходить до стандартного навчання. Зрозуміло, що навіть при таких умовах йому необхідний охоронний режим. При значних пошкодженнях, крім звичайного педагога, потрібна допомога корекційного спеціаліста.

Дифузні пошкодження

Їх виникнення обумовлено різними причинами. Ними може стати прогресуюча гідроцефалія, менінгококова інфекція, важкі травматичні ураження мозку. На перший план виступає зміна психіки різного ступеня вираженості. Психічна діяльність нерівномірна, з вираженими коливаннями. Працездатність дитини виражено знижена. Природно, знижена критика, адекватність та здатність до навчання.

У дітей має місце явна емоційна інертність, а з іншого боку, виражена лабільність. Може спостерігатися дисгармонія рис особистості. Для корекції потрібні грамотні заходи лікувального та режимно-відновного характеру. Визначальну роль має робота з психолого-коригувальним заходам. На перший план тут виходить психолог зі своєю координуючою функцією. Батькам необхідно тісно взаємодіяти з педагогом.

Зрозуміло, при дифузних ураженнях прогноз менш сприятливий, ніж у випадку з локальними ушкодженнями. Результат визначається різними факторами і обумовлений тим, якою мірою у дитячого організму розвинені компенсаторні можливості.

Психічна травма

Вона відноситься до особливого виду ушкоджень. Незважаючи на те що вона відсутня в психологічній типології, саме на неї спрямована робота психологів. Нею займаються виключно психологи. Дітям потрібні спеціальні освітні умови.

Такі травми зазвичай супроводжуються відхиленнями психічного розвитку. Воно може здійснюватися в умовах гострих травм і проходити при їх хронічному впливі.

Психічні травми умовно можна розділити на два типу:

Першим з них є фізичний тип. Це все те, що пов’язане з впливом на тіло людини, образно кажучи, з його фізичним світом.

Другим є нарцисичний тип. Такий вид пов’язаний з соціальними відносинами. Це відносини по напрямку до інших людей, суб’єктність.

Поділяються на такі травми і тимчасового характеру. Зазвичай вони пов’язані з якимись епізодами, пов’язаними з соціальним і фізичним насильством. Причиною може послужити стихійне лихо або різка зміна життєвого устрою.

Основним моментом у даному напрямку є активне виявлення тих дітей, у яких є органіка ураження мозкових структур. Такі діти підлягають комплексного спостереження. Крім педіатрів, за такими дітьми спостерігає невролог, психолог, логопед. Використовуються різні педагогічні програми, характер яких визначається станом інтелекту дитини. Велике значення надають розвитку образності мислення і наочного матеріалу. Поступово у дитини тренується можливість, при якій має місце перехід від одного заняття на інше.

Невеликий висновок

Під пошкодженим розвитком розуміють ситуацію, при якій психіка дитини розвивається на фоні органічних уражень центральних структур мозку. Стан обумовлено великою кількістю причин, вона непроста, вимагає істотних зусиль і терпіння у проведенні адекватних корекційних заходів.