“Преднізолон” внутрішньовенно: показання, інструкція із застосування, дозування, побічні ефекти

Як використовувати препарат

Розчин призначений для парентерального введення, він може вводитися внутрішньом’язово або внутрішньовенно крапельно з дотриманням правил антисептики, які спрямовані на усунення інфікування. Режим дозування ліків залежить від показань.

Як вводити “Преднізолон” внутрішньовенно? При шокових станах медикамент вводиться струминно до нормалізації рівня системного кров’яного тиску. Потім застосовується підтримуюча концентрація внутрішньовенно краплинно.

При відсутності позитивної динаміки розчин може використовуватися струминно повторно. Разова концентрація коливається від 40 до 400 міліграмів.

При гострій недостатності активності надниркових залоз призначають по 100-200 мг, тривалість лікування може становити 15 днів.

При гострому тиреотоксикозі рекомендують до прийому від 200 до 300 мг ліки на 2-3 застосування, тривалість лікування близько 6 днів.

При астматичному статусі у перший день застосовують до 1000 мг “Преднізолону”, потім дозування регулярно знижується до підтримуючої.

При гострому захворюванні печінки і нирок – денний дозування становить 25-75 мг. Максимальна дозування “Преднізолону” внутрішньовенно може досягати 1000 мг на день.

Дивіться також:  Антибіотик в суспензії для дітей: список препаратів

При гострому гепатиті, хімічних опіках після вживання агресивних сполук перорально денна концентрація залежить від тяжкості патології, вона варіюється від 75 до 100 міліграмів препарату, тривалість лікування варіюється від 15 до 18 днів.

Крім цього, відомо, що при бронхіальній астмі призначають “Преднізолон” внутрішньовенно від 60 мг, з фізрозчином не змішувати, тривалість терапії від 3 до 16 діб.

Після закінчення курсу екстреного лікування при можливості переходять на пероральне застосування препарату у формі таблеток. Виключається різка відміна використання ліків, дозування знижують поступово.

“Еуфілін” і “Преднізолон” внутрішньовенно крапельно застосовують при астмі. Пропорції препаратів, об’єм фізіологічного розчину та дозування визначає лікар.

У багатьох ситуаціях концентрація та режим використання визначає лікар індивідуально.