Імунітет (лат. Immunitas “звільнення”) — це захист, до якої здатний організм при проникненні в нього антигенів (чужорідних по генах речовин). Вони можуть бути екзо – і ендогенного походження, від них захищається гомеостаз організму, біологічна індивідуальність кожного і виду в цілому.

Оптимальне і більш просте визначення імунітету – спосіб захисту генетичного сталості гомеостазу від речовин або тіл з чужорідною генетичною інформацією. Він визначає здатність організму до опору, відповідає за його генетичну цілісність.

Властивості імунної системи

Вона володіє здатністю відрізняти своє і чуже патогенна тіло, зберігає пам’ять про них після першого ж контакту з ними: вони стають для неї антигенами. Має окремі групи клітин, кожна з яких володіє властивостями реагувати тільки на окремий вид патогена.

Органи захисту

Система імунітету складається з органів центральних і периферичних. Що це означає? Він не виникає сам по собі, а стає результатом злагодженої роботи червоного кісткового мозку, лімфовузлів, тимуса і селезінки. У центральних органах імунної системи господарями є лімфоцити, так як вони можуть розпізнавати антигени будь-якого виду.

До центральних (первинним) органам імунітету відносять:

• попередника елементів крові – червоний кістковий мозок, у ньому містяться стовбурові клітини з Т – і В-лейкоцитами;
• у дітей тут спеціалізуються тимус-лімфоцити;
• периферичні органи, у них формуються Т – і В – лімфоцити.

Ці системи знаходяться на шляху проникнення патогенів, наприклад, мигдалини.

Периферичні органи:

• лімфовузли – знаходяться на шляху руху лімфи і фільтрують її, видаляючи сторонні антигени;
• лімфоїдні тканини в шкірі і слизових деяких органів також виконують роль бар’єрів;
• селезінка – формує відповідь на проникли в кров патогени.

І ще одне зауваження: не все вирішує тільки імунітет. Організм і сам налаштований на свою безпеку. Що це таке? Від зовнішнього впливу захищають себе і самі органи. Наприклад, слина містить лізоцим, сльози і сеча мають бактерицидні властивості, в носі є очищаючі миготливі війки, шкіра покрита антибактеріальними речовинами, при попаданні чужорідної пилку чи бактерії в дихальні шляхи виникає кашель і т. п.