Під терміном «мононуклеозоподібний синдром» розуміється комплекс симптомів, характерних для певних захворювань. Він супроводжує протягом патологій як інфекційної, так і неінфекційної природи. Це значно утруднює проведення диференційної діагностики. Лікування мононуклеозного синдрому у дорослих і дітей безпосередньо залежить від причини виникнення комплексу ознак. Як правило, воно симптоматичне.

Причини

Мононуклеозоподібний синдром не є самостійним захворюванням. Це цілий комплекс симптомів, характерний для певних хвороб.

Захворювання, дебют перебігу яких супроводжується виникненням мононуклеозоподобного синдрому:

• Герпесвірусна інфекція.
• ВІЛ.
• Інфекційний мононуклеоз. Симптомокомплекс, характерний для патології, викликаної як цитомегаловірусом, так і активною життєдіяльністю вірусу Епштейн-Барра.
• Токсоплазмоз.
• Хламідіоз.
• Аденовірусна інфекція.
• Мікоплазмоз.
• Туляремія. Мононуклеозоподібний синдром зустрічається тільки у осіб, які страждають від ангінозний-бубонної форми.
• Лістеріоз. Симптомокомплекс, характерний для ангінозний-септичної форми.
• Бруцельоз.
• Псевдотуберкульоз.
• Лімфобластний лейкоз у гострій формі.
• Лімфогранулематоз.
• Системний червоний вовчак.

У списку представлені патології, які діагностуються частіше всього. Захворювань, для перебігу яких характерне виникнення мононуклеозоподобного синдрому, набагато більше. Саме тому диференціальна діагностика значно утруднена, вона вимагає проведення комплексного обстеження, яке часто займає тривалий час. Але причину мононуклеозного синдрому може встановити тільки лікар, самолікуванням займатися неприпустимо.

Клінічні прояви

Як було згадано вище, даний синдром – це цілий комплекс тривожних ознак. У нього входять наступні симптоми:

• Лихоманка (температура 39 і у дорослої людини, і у дитини зберігається протягом 1-3 тижнів).
• Хворобливі відчуття в горлі. При огляді ротової порожнини виявляються ознаки фарингіту чи тонзиліту. У середньому, вони зберігаються від 2 до 3 тижнів.
• Поліаденіт. Це стан, при якому відбувається збільшення в розмірах 2 і більше груп лімфатичних вузлів. Останні при пальпації помірно болючі, рухливі, між собою та прилеглими тканинами не спаяні.
• Гепатоспленомегалія. Під даним терміном розуміється одночасне збільшення селезінки і печінки в розмірах.
• Стоматит кандидозної форми.
• Часті епізоди головного болю.
• Нудота, нерідко переходить у блювання.
• Діарея.
• Хворобливі відчуття абдомінального характеру.
• Постійне відчуття втоми.
• Хворобливі відчуття в м’язах і суглобах.
• Зниження маси тіла.
• Летаргічний сон.
• Надмірне потовиділення в нічні години.
• Кашель.
• Еритематозний висип. Вона симетрична, плями нагадують ті, які виникають при сифілісі і кору. Як правило, висип локалізується на тулубі, окремі її елементи можна помітити на шиї і обличчі. Плями зберігаються на шкірному покриві від 3 днів до 3 тижнів.
• Геморагічний висип. Нерідко її поява поєднується з ураженням слизової оболонки рота, гортані і стравоходу.

Даний комплекс симптомів може зберігатися до 3 тижнів. При ВІЛ мононуклеозоподібний синдром є наслідком активної імунної реакції організму. Отже, він зберігається довше (в середньому, до 6 тижнів).

Особливості перебігу у дітей

У малюків синдром проявляється дуже слабо. У зв’язку з цим нерідко ставиться помилковий діагноз – ГРВІ. Головною відмінною рисою є поява висипу у дітей.

Мононуклеозоподібний синдром у дітей старшого віку (6-15 років) виявляється значно яскравіше. Діти скаржаться на сильний головний біль, їх постійно турбує втома, навіть без видимих на те причин. Вони дратівливі, їх психоемоційний фон нестабільний.

Загалом, симптоми мононуклеозоподобного синдрому і у дорослих, і у дітей однакові.

Діагностика

При появі перших тривожних ознак необхідно звернутися до терапевта. Це фахівець загальної практики, який оформить направлення на комплексне обстеження, на підставі результатів якого складе схему лікування або ж направить на консультацію до лікарів вузького профілю.

Первинна діагностика мононуклеозоподобного синдрому полягає у здійсненні збирання анамнезу, проведення фізикального огляду і пальпації. Лікарю необхідно надати інформацію щодо всіх наявних симптомів і їх інтенсивності. Також важливо озвучити те, як давно вони з’явилися.

Як правило, пацієнти скаржаться лікаря на те, що у них болить практично кожен орган, у зв’язку з чим якість їх життя значно погіршена. Діагностика передбачає проведення комплексного обстеження, що включає:

• Аналізи крові (клінічний, біохімічний, на С-реактивний білок).
• Дослідження сечі (загальний).
• Рентгенограму суглобів.
• Ядерно-магнітний резонанс.
• КТ і рентгенографію грудної клітки.
• Ангіографію.
• Ехокардіографію.
• УЗД органів черевної порожнини.

Діагностика мононуклеозоподобного синдрому та захворювання, протягом якого він супроводжує, займає досить тривалий час. Це обумовлено необхідністю диференціювання недуги від великої кількості патологій, особливо тих, які мають системний або аутоімунний характер.

Лікування

Схема терапії безпосередньо залежить від основного захворювання. Варіанти лікування в залежності від першопричини описані в таблиці нижче.

Захворювання	Схема терапії
Герпесвірусна інфекція	Прийом противірусних та імуностимулюючих засобів
ВІЛ	Внутрішньовенне введення і пероральне вживання антиретровірусних препаратів з дією, а також медикаментів, активні компоненти яких сприяють зміцненню захисних сил організму
Інфекційний мононуклеоз	Прийом противірусних та антибактеріальних засобів, а також кортикостероїдів. При необхідності проводиться симптоматична терапія
Токсоплазмоз	Прийом антибіотиків
Хламідіоз	Пероральне вживання антибактеріальних та імуностимулюючих засобів, вітамінотерапія
Аденовірусна інфекція	Прийом антибіотиків і комплексів, які сприяють зміцненню захисних сил організму
Мікоплазмоз	Вживання антибактеріальних препаратів та імуномодуляторів, місцева обробка вогнищ ураження
Туляремія	Антибіотико – і вакцинотерапія, симптоматичне лікування
Лістеріоз	Введення і пероральне вживання антибактеріальних засобів
Бруцельоз	Прийом антибіотиків, антигістамінних та седативних засобів, а також вітамінів і глюкокортикостероїдів
Псевдотуберкульоз	Вживання антибактеріальних засобів, внутрішньовенне введення розчину глюкози
Лімфобластний лейкоз	Хіміо – та підтримуюча терапія
Лімфогранулематоз	Променева і хіміотерапія, пересадка донорського кісткового мозку
Системний червоний вовчак	Прийом глюкокортикостероїдів та імуномодуляторів

Як правило, симптомокомплекс зникає самостійним чином після успішно проведеного лікування основного захворювання. При необхідності додатково призначаються НПЗЗ, знеболюючі, седативні, протикашльові препарати та ін.

Рекомендації фахівців

Лікарі стверджують, що займатися самолікуванням неприпустимо. Фахівці не рекомендують приймати ніякі народні засоби, так як на тлі їх вживання може спотворитися клінічна картина, що значно ускладнює діагностику.

Важливо знати про те, що причиною появи мононуклеозоподобного синдрому може бути небезпечне захворювання. Самолікування або ж ігнорування тривожних ознак може привести до летального результату.

Профілактика

Специфічних заходів проти розвитку симптомокомплексу не існує. Основне завдання кожного – не допустити виникнення патологій, протягом яких супроводжує синдром. Для цього необхідно слідувати принципам здорового способу життя і своєчасно лікувати всі виявлені захворювання.

Висновок

Мононуклеозоподібний синдром – це цілий комплекс симптомів, який характерний для дебюту великої кількості недуг. У зв’язку з цим при виникненні перших тривожних ознак необхідно звернутися до лікаря.