Особливості перебігу у дітей

У малюків синдром проявляється дуже слабо. У зв’язку з цим нерідко ставиться помилковий діагноз – ГРВІ. Головною відмінною рисою є поява висипу у дітей.

Мононуклеозоподібний синдром у дітей старшого віку (6-15 років) виявляється значно яскравіше. Діти скаржаться на сильний головний біль, їх постійно турбує втома, навіть без видимих на те причин. Вони дратівливі, їх психоемоційний фон нестабільний.

Загалом, симптоми мононуклеозоподобного синдрому і у дорослих, і у дітей однакові.

Діагностика

При появі перших тривожних ознак необхідно звернутися до терапевта. Це фахівець загальної практики, який оформить направлення на комплексне обстеження, на підставі результатів якого складе схему лікування або ж направить на консультацію до лікарів вузького профілю.

Первинна діагностика мононуклеозоподобного синдрому полягає у здійсненні збирання анамнезу, проведення фізикального огляду і пальпації. Лікарю необхідно надати інформацію щодо всіх наявних симптомів і їх інтенсивності. Також важливо озвучити те, як давно вони з’явилися.

Як правило, пацієнти скаржаться лікаря на те, що у них болить практично кожен орган, у зв’язку з чим якість їх життя значно погіршена. Діагностика передбачає проведення комплексного обстеження, що включає:

• Аналізи крові (клінічний, біохімічний, на С-реактивний білок).
• Дослідження сечі (загальний).
• Рентгенограму суглобів.
• Ядерно-магнітний резонанс.
• КТ і рентгенографію грудної клітки.
• Ангіографію.
• Ехокардіографію.
• УЗД органів черевної порожнини.

Діагностика мононуклеозоподобного синдрому та захворювання, протягом якого він супроводжує, займає досить тривалий час. Це обумовлено необхідністю диференціювання недуги від великої кількості патологій, особливо тих, які мають системний або аутоімунний характер.