Під терміном «мононуклеозоподібний синдром» розуміється комплекс симптомів, характерних для певних захворювань. Він супроводжує протягом патологій як інфекційної, так і неінфекційної природи. Це значно утруднює проведення диференційної діагностики. Лікування мононуклеозного синдрому у дорослих і дітей безпосередньо залежить від причини виникнення комплексу ознак. Як правило, воно симптоматичне.

Причини

Мононуклеозоподібний синдром не є самостійним захворюванням. Це цілий комплекс симптомів, характерний для певних хвороб.

Захворювання, дебют перебігу яких супроводжується виникненням мононуклеозоподобного синдрому:

• Герпесвірусна інфекція.
• ВІЛ.
• Інфекційний мононуклеоз. Симптомокомплекс, характерний для патології, викликаної як цитомегаловірусом, так і активною життєдіяльністю вірусу Епштейн-Барра.
• Токсоплазмоз.
• Хламідіоз.
• Аденовірусна інфекція.
• Мікоплазмоз.
• Туляремія. Мононуклеозоподібний синдром зустрічається тільки у осіб, які страждають від ангінозний-бубонної форми.
• Лістеріоз. Симптомокомплекс, характерний для ангінозний-септичної форми.
• Бруцельоз.
• Псевдотуберкульоз.
• Лімфобластний лейкоз у гострій формі.
• Лімфогранулематоз.
• Системний червоний вовчак.

У списку представлені патології, які діагностуються частіше всього. Захворювань, для перебігу яких характерне виникнення мононуклеозоподобного синдрому, набагато більше. Саме тому диференціальна діагностика значно утруднена, вона вимагає проведення комплексного обстеження, яке часто займає тривалий час. Але причину мононуклеозного синдрому може встановити тільки лікар, самолікуванням займатися неприпустимо.