Людська пам’ять – явище, що вивчене вкрай мало. Функціонуючи з незрозумілих нам законами, пам’ять лише дозволяє вловлювати алгоритм запам’ятовування і подальшого відтворення. Сенс цих законів так і залишається загадкою, над якою захоплено працюють вчені. Піонер у дослідженні пам’яті, німецький вчений Герман Еббінгауз, проводячи експерименти, вивів кілька загальних закономірностей.
Поняття і застосування ефекту краю
Эббингаузом був відкритий феномен запам’ятовування, принципом якого був факт того, що людина краще запам’ятовує інформацію, що знаходяться на початку і кінці інформативного ряду. Це властивість пам’яті отримало назву ефект краю. Пізніше, у сучасній психології цей феномен став вивчатися як ефект первинності і недавности.
Офіційне формулювання, описана в підручниках з психології, що визначає ефект краю як “явище, яке полягає в тому, що з розташованого в ряд матеріалу, який потрібно запам’ятати, швидше заучиваются елементи, розташовані на початку і в кінці даного ряду”.
Результат досліджень Еббінгаузом виявився корисним і згодом застосовувався у багатьох галузях: у навчанні спецслужб, маркетингу, вивчення іноземних мов.
Вплив феномену на поведінку людини
Дослідження Еббінгаузом підтвердили припущення про довшому збереженні в пам’яті перших вражень і останніх подій. З практичної точки зору доказ теорії пам’яті дозволила пояснити багато психологічні парадокси.
Ефект краю при запам’ятовуванні подій має великий вплив на сприйняття людиною навколишнього світу. Перше враження, отримане від знайомства з предметом, зберігається і стає стереотипом. Будь-яке подальше спілкування розглядається людиною через призму відчуттів, отриманих при першому погляді на об’єкт. Саме про це говорить вираз “У вас є тільки один шанс справити перше враження”.
Дослідження Еббінгаузом
Робота Еббінгаузом за твердженням факту існування ефекту краю в психології стала частиною теорії пам’яті. Об’єктом своїх досліджень психолог вважав “чисту” пам’ять – процес механічного запам’ятовування без участі розуму. Для прозорості експериментів учений користувався винайденим ним матеріалом – безглуздими складами. Такі вихідні дані виключали подвійність експериментів, коли неможливо відрізнити вплив пам’яті від діяльності розуму, здатного створювати асоціативні зв’язки.
Метод лабораторного експерименту по доведенню існування ефекту краю, використовуваний Германом Эббингаузом, полягав у запам’ятовуванні та наступному відтворенні безглуздого і безсистемного потоку інформації – трилітерних складів. Багаторазові повторення в різних умовах приводили до одного і того ж результату: середина стимульного інформативного ряду запам’ятовується набагато довше, ніж перші і останні склади. Феномен незмінно працював і в разі безпосереднього відтворення завченою інформації, і при відкладеної фіксації результату.
Приклади і області застосування явища
Існує безліч областей, де застосовується ефект краю. Приклад роботи цього феномену – реклама. Маркетологи конструюють рекламні матеріали таким чином, щоб відео – або аудіоряд закінчувався важливим слоганом з назвою бренду. Така інформація стовідсотково закарбується в мозку споживача. “Завжди “Кока-Кола” – зразок ідеальної реклами.
У пам’яті кожної людини відмінно зберігаються спогади про першого вчителя, першої закоханості, першій роботі і перших отримані гроші, першій машині, останньому і першому дні року. Список можна продовжувати нескінченно. Спробуйте згадати щось з середини списку – наприклад, про третій вашої зарплати. Інформація буде туманною, спливе не відразу, і ви не будете впевнені в її правдивості.
Чудовою ілюстрацією до прояву феномена краю буде наступна ситуація знайома всім. Очевидно, що при прослуховуванні декількох пісень у пам’яті найяскравіше збережеться заключна мелодія. Вона буде крутитися у вашому мозку, настирливо перебиваючи думки. Позбутися заважає музики можна з допомогою ефекту краю, просто поставивши іншу аудіозапис зупинивши її на місці, яке буде найменш дратівливим для вас.
