На жаль, після вагітності і пологів діти не завжди з’являються на світ здоровими, а іноді патологія, не дала про себе знати при народженні, розвивається в перші роки життя. І одним з найпоширеніших захворювань є дитячий церебральний параліч. Що ж це таке, чи передається ДЦП у спадок і як допомогти дитині з цим захворюванням?

Історія

Вперше докладно порушеннями в скелеті і нервової системи при пологах зайнявся британський хірург Джон Літтл на початку XIX століття. І в його честь дитячий церебральний параліч іноді називають “хворобою Літтла”. Сам термін “церебральний параліч” ввів канадський лікар сер Ослер у своїй однойменній книзі The cerebral palsies of children. Таким чином, ДЦП вивчався протягом кількох століть, і вчені продовжують удосконалювати свої знання в цій області. Вони намагаються знайти відповіді про причини виникнення даної патології, про те, виникає вона із-за невдалих пологів і чи можна передати ДЦП від батьків, а може, це захворювання є наслідком неправильного внутрішньоутробного розвитку?

Причини

Чи передається ДЦП у спадок, ми розповімо трохи пізніше, а зараз з’ясуємо причини названої патології. Поширеність ДЦП становить приблизно 2 на 1000 новонароджених. Серйозним фактором розвитку патології може стати недоношеність, яка зустрічається в половині випадків постановки даного діагнозу.

Причин насправді досить багато. Основною серед них є пошкодження певних ділянок мозку в період розвитку. Це може статися як під час вагітності і пологів, так і в перші роки життя малюка.

Існують різні фактори, під впливом яких може розвиватися ДЦП. Досить поширеним є кисневе голодування головного мозку, яке можливе через відшарування плаценти, важких пологів, обвиття пуповиною.

Також можуть зіграти свою роль токсичні (куріння, токсини на роботі чи вдома, алкоголь) і фізичні (рентген чи радіація) впливу на плід. Вплив надають і післяпологові показники:

• багатоплідна вагітність;
• передчасні пологи;
• занадто маленький або занадто велику вагу;
• хронічні захворювання матері.

Серед науковців є думка про те, що все-таки можлива передача ДЦП у спадок. Для того щоб обґрунтувати цю гіпотезу, проводиться безліч масштабних досліджень. Щоправда, результати їх досить спірні. Так, на питання про те, чи передається ДЦП у спадок від матері, вчені відповідають, що можлива лише передача певної схильності до ДЦП. А це в рази може збільшити шанси розвитку патології у дитини. Так само можна відповісти і на питання, чи передається ДЦП у спадок від батька.

Дослідження говорять про те, що це не генетичне захворювання, так що конкретно його неможливо передати. Але якщо, наприклад, у одного з батьків був ДЦП, то у дитини з’явиться схильність до його розвитку. Але знаючи відповідь на питання про те, чи передається ДЦП у спадщину, не варто забувати і про багатьох інших факторів. Виявити справжню причину розвитку дитячого церебрального паралічу досить непросто, але чим раніше вдасться це зробити, тим краще.

Симптоми

Симптоматика ДЦП може бути різною, в залежності від віку. В основному порушення пов’язані з опорно-руховим апаратом, тому існує поділ на три стадії:

• ранню (до 5 місяців);
• початкову резидуальних (з 6 місяців до 3 років);
• пізню резидуальних (старше 3 років).

Першими симптомами, які можна спостерігати на ранній стадії, є затримка фізичного розвитку (дитина не тримає голівку, не сідає, не повзає). Він використовує тільки одну руку, що помітно під час ігор, а дитячі рефлекси, згасаючі певного віку, продовжують супроводжувати дій малюка (наприклад, хапальний або кроковий рефлекс).

Але найчастіше різні ознаки ДЦП проявляються у дітей вже на початковій резидуальної стадії. До них відносять деформація скелета, мала рухливість, затримка загального розвитку, проблеми з мовою і координацією, а також з ходою і ковтанням.

Форми

Як вже говорилося вище, розвиток ДЦП поділяють на три вікові стадії. Але існує й інша класифікація, яка розділяє ДЦП за формою порушення:

Однією з найважчих форм серед них є спастична тетраплегія, що характеризується ураженням ділянок мозку, відповідальних за рухові функції. Переважно це відбувається під час внутрішньоутробного розвитку при кисневому голодуванні. Проявляється цей вид проблеми з ковтанням, мовленням, увагою, дитина повільніше розвивається, з’являються проблеми із зором, косоокість.

Найпоширенішою формою вважається спастична диплегія, найчастіше виникає під час передчасних пологів. Вона супроводжується ураженням нижніх кінцівок, проблемами з промовою, затримкою розвитку. Але часто діти з цією формою ДЦП мають хороші розумові здібності, навчаються в школі нарівні з усіма, відмінно встигаючи за однолітками.

Гемиплегическая форма характеризується порушеннями в русі верхніх кінцівок. Причиною її розвитку є крововилив у мозок або інфаркт. Від інших видів ДЦП її відрізняють такі симптоми як повільність дитини і часті епілептичні припадки.

Найбільш легкої вважається діскінетіческій форма, так як проблеми виникають тільки з опорно-руховою системою, а розумові здібності ніяк не страждають.

Атаксическая форма може виникати при пошкодженні часток головного мозку і характеризується розумовою відсталістю, тремтінням кінцівок.

Існує й змішані форми, які можуть поєднувати в собі симптоми декількох форм.

Особливості

Фахівці стверджують, що ДЦП розвивається тільки під час вагітності і пологів. До загальних симптомів патології відносяться різні порушення рухових функцій і координації. В залежності від ураження структур головного мозку можуть змінюватися форма і характер м’язових порушень, серед яких напруга і скорочення м’язів, обмежена рухливість. Також нерідко виявляються відхилення в психічному та розумовому розвитку.

При цьому ДЦП не прогресує, тому що пошкодження певних часток головного мозку є точковим і не поширюється.

Лікування

На жаль, це захворювання невиліковне. Всі дії направлені на зменшення прояву різних симптомів. Так, медикаментозне лікування включає в себе зазвичай протисудомні і розслаблюючі препарати. Дитині нерідко призначаються і додаткові процедури у вигляді масажу, лікувальної фізкультури, логопедичних занять.

Якщо вчасно не зайнятися лікуванням ДЦП, то можливий розвиток ортопедичної проблеми, яку згодом теж доведеться лікувати.

Дитячий церебральний параліч – серйозний діагноз, але з ним можна жити. І жити повноцінно, отримуючи все бажане та досягаючи омріяних цілей. Знаючи, чи передається ДЦП у спадок і які існують форми і способи лікування даного захворювання, ви зумієте вибудувати план боротьби з описаним недугою і не піддатися йому.