При пошкодженні стравоходу механічно або при проникненні інфекції слизова оболонка запалюється. При відсутності терапії розвивається езофагіт стравоходу. Лікування цього захворювання тривалий, супроводжується болем, печією, підвищеним слинотечею.

Що таке езофагіт?

Езофагіт – запальне захворювання слизової кишечника, що виникає на тлі інших хвороб шлунково-кишкового тракту. Може розвиватися незалежно від віку і статі.

Для розвитку захворювання потрібні негативні фактори, які впливають на стравохід. Це може бути дія алкоголю, хронічні інфекційні захворювання, куріння. З цієї причини у чоловіків діагностують езофагіт частіше, ніж у жінок.

Клінічна картина хвороби залежить від наявності ускладнень і причин, що викликали патологію. Згідно міжнародної класифікації захворювань эзофагиту присвоєно код К20.

Симптоми хвороби

Для гострої стадії характерна наявність наступних ознак:

• порушення дихальної і ковтальної функції;
• біль в області горла;
• печіння в грудях.

Симптоми і лікування езофагіту стравоходу залежать від тяжкості пошкоджень:

При початковій легкої стадії симптоми можуть бути стерті або зовсім відсутні. Частіше всього проявляється чутливістю до холодної і гарячої їжі.

Важка стадія розвитку хвороби проявляється болем в області грудей. Найчастіше зустрічається пекуча, різка, біль. Іноді віддає в інші частини тіла. При цьому присутній печія, здуття живота, слинотеча.

У критичній стадії з’являється блювота з кров’ю, слабкість, шоковий стан. Потрібна термінова госпіталізація. Після яскравих симптомів починається стадія некрозу і глибоких виразок. З’являються стеноз, переродження тканин, неможливість повноцінно харчуватися.

Симптоми хронічного езофагіту:

• печія;
• кисла відрижка;
• ларингоспазм;
• почастішання бронхолегеневих захворювань;
• біль в спині або шиї.

Лікування при езофагіті стравоходу і рефлюксі залежить від яскравості прояву таких ознак:

• гірка відрижка;
• біль у животі;
• печія;
• виділення великої кількості мокроти.

Класифікація захворювання

При діагностиці захворювання розрізняють гострий, підгострий і хронічний езофагіт. За ступенем зміни слизової визначають:

• флегмонозний;
• ексфоліативний;
• псевдомембранозний;
• геморагічний;
• некротичний;
• ерозивний;
• набряковий;
• катаральний.

Гостре захворювання розвивається при механічному пошкодженні або опіку. Рідше причиною є інфекції, які перебралися в стравохід з інших уражених органів. Такий варіант розвитку подій зустрічається при скарлатині, туберкульозі та дифтерії. Гостре запалення поділяють на три ступені в залежності від ураження:

Запалення зачіпає тільки поверхня слизової без утворення ерозій.

Поразка слизової глибоке, на поверхні виявляються виразки.

Глибоке ураження з перфорацією судин і ризиком розвитку кровотечі.

Лікування ерозивного езофагіті стравоходу тривалий і вимагає дотримання рекомендацій лікаря і дієти. При першій стадії можливе повне відновлення стінок стравоходу.

Хронічний езофагіт з’являється в результаті не недоліковані гострого захворювання або при тривалому регулярному впливі несприятливих факторів на стравохід. Найчастіше подібні прояви провокують виразка шлунку, гастрит. Для хронічної стадії характерні болі за грудиною, тяжкість після їжі, здуття живота.

Лікування езофагіту стравоходу хронічної форми призначають залежно від типу захворювання:

• аліментарний розвивається при неправильному харчуванні;
• термінальний діагностують при рефлюксі;
• професійний езофагіт з’являється в результаті постійного впливу агресивного навколишнього середовища на дихальні шляхи;
• при стенозі і застої їжі проявляється застійний езофагіт;
• алергічні реакції і астма провокують поява алергічного езофагіту;
• фіброзний розвивається в результаті тривалого запального процесу і деформацією слизової стравоходу.

Механізм появи

Подразнюючу дію на стравохід не завжди приводить до розвитку захворювання. Якщо роздратування було незначним, то організм самостійно впоратися з порушенням слизової. При регулярному несприятливому впливі на стравохід зміну мікрофлори з’являються запалені ділянки, які з часом переростають у виразки та ерозії.

Якщо не почати вчасно лікування езофагіту стравоходу, то ранки рубцюються грубою тканиною. Наслідки захворювання можуть бути різними, аж до стенозу гортані. При регулярному подразненні запалених ділянок виникають кровотечі.

Причини захворювання

Лікування езофагіту стравоходу залежить від ступеня ураження і причини, що викликала хворобу. Це:

• отруєння алкоголем, хімічними речовинами;
• опік слизової медичними препаратами, гарячою їжею або питвом;
• хронічні опіки через багаторазового прийому гарячої їжі;
• в результаті алергічної реакції на ліки;
• мікротравми при вживанні грубої неподрібненому їжі;
• механічні пошкодження, в результаті проковтнутого предмета або необережного медичного втручання;
• в результаті вірусної або бактеріальної інфекції;
• ураження грибками;
• грижа стравоходу;
• супутні захворювання шлунково-кишкового тракту;
• виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки;
• склеродермія;
• рефлюкс, закидання вмісту шлунку в стравохід;
• злоякісні новоутворення;
• зайва вага;
• порушення харчування;
• хронічний запор;
• тривала блювота;
• вагітність;
• доброякісні пухлини стравоходу.

Діагностика

При появі перших ознак захворювання слід звернутися до терапевта, для постановки діагнозу і вибору препаратів для лікування езофагіту стравоходу. У разі отруєння хімічними речовинами, шоковому стані і появі кровотечі потрібна термінова госпіталізація пацієнта.

Метод обстеження вибирає лікар залежно від тяжкості симптомів. Діагностика включає в себе:

Загальний аналіз крові і сечі.

При інфекційному розвитку езофагіту аналіз крові для визначення типу збудника.

Наявність антитіл до ВІЛ інфекції.

Аналіз крові на цитомегаловірус, вірус герпесу, грибкам.

Рентген вводиться з контрастним речовиною дозволяє виявити наявність чужорідного тіла, стеноз гортані, новоутворення.

Вимірювання тиску всередині стравоходу, визначення швидкості спустошення.

Огляд слизової эзофагоскопом для визначення ступеня ураження.

Біопсія з пошкоджених ділянок.

Дієта при езофагіті стравоходу

Лікування виразкового езофагіту стравоходу і інших форм хвороби починається з дієти. Для цього слід їсти протягом дня невеликими порціями кожні 2-3 години. Страви не повинні бути гарячими, обробка – щадна.

При захворюванні не можна вживати продукти, що провокують активність сфінктера:

• томати;
• цитруси;
• міцний чай;
• кави;
• здобна випічка;
• солодкі продукти;
• газовану воду.

Їжа повинна бути теплою, рідкою або пюреподібного. Їсти можна варені або тушковані продукти. Віддати перевагу кашам, парових котлет, кисломолочним продуктам.

Лікування

На перших двох стадіях використовують консервативні методи лікування. При появі грубих рубців і звуження стравоходу, що представляє небезпеку для життя, проводиться хірургічне втручання.

Ліки для лікування езофагіту стравоходу використовуються у вигляді таблеток або суспензії:

Антациди для зниження чутливості стравоходу і захисту від негативного впливу. До них відносяться “Алмагель”, “Смекта”.

Препарати, що регулюють шлунковий сік і роботу травної системи (“Омез”, “Омепразол”).

Ліки для підвищення моторної функції кишечника, для своєчасного спорожнення. Це “Клебоприд”, “Бетанекол”.

Відгуки пацієнтів говорять про ефективність фізіопроцедур та лазерної терапії. Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання.

Для лікування рефлюкс езофагіт і грижі стравоходу призначають препарати, що зменшують занедбаність вмісту шлунку в стравохід. Защемлення грижі – небезпечний стан для людини. Лікування в цьому випадку тільки хірургічне та строкове. При діагностиці грижі в спокійному стані краще прооперуватися планово.

Лікування ерозивного езофагіту стравоходу препаратами не дасть має ефекту без дотримання пацієнтом загальних рекомендацій:

• після їжі не можна лягати спати, слід прийняти вертикальне положення;
• узголів’я ліжка має бути піднято на 15 см;
• не перетягувати живіт;
• відмовитися від алкогольних напоїв та тютюнопаління;
• прибрати з раціону жирну, гостру, солодку їжу;
• забезпечити організм вітамінами.

Хірургічні методи

Хірургічні способи лікування захворювання використовуються в тому випадку, якщо відсутній ефект від медикаментозної терапії. Найчастіше операція потрібна при лікуванні виразкового езофагіту стравоходу. У цьому випадку медикаменти майже не допомагають, фізіопроцедури не надаю ефекту.

Операція рекомендується при появі ускладнень чи погіршення самопочуття. При частішанні бронхолегеневих захворювань до 5-6 епізодів на рік так само буде потрібно хірургічне втручання.

Всі операції можна розділити на щадні і травмонебезпечні. Для лікування виразкового езофагіту стравоходу хірурги використовують методи:

• бужування використовується при стенозі стравоходу і допомагає розширити просвіт;
• висічення ділянки стравоходу, в якому з’явилися виразки або рубці;
• лазерна ендоскопічна терапія;
• стимуляція струмом нижнього відділу стравоходу.

Народні методи

Лікування езофагіту стравоходу народними засобами використовується в якості допоміжної терапії. Відгуки людей кажуть, що деякі рослини, допомагають прискорити одужання:

Свіжий сік подорожника. Листя подрібнюють через м’ясорубку і віджимають. Приймають по 1 ст. л. вранці натщесерце.

Цукровий сироп кульбаб п’ють по 1 ст. л. розведеної в 100 мл води. Сироп виготовляють з 50 г квіток і 35 г цукру.

Корінь аїру заливають склянкою окропу. Настоюють годину. Приймають по 100 мл кожен раз до їжі.

Варені насіння льону знімають запалення. п’ють по склянці за годину до їжі.

100 г листя чебрецю подрібнюють і заливають сухим білим вином. Настоюють 7 днів. Приймають по 50 мл тричі на день до їди.

Ускладнення і наслідки

Гострий езофагіт при порушенні рекомендацій лікаря переходить в хронічну стадію. Зміна поверхні слизової призводить до звуження стравоходу і порушення травної та ковтальної функції. У цьому випадку буде потрібно хірургічне втручання.

Ускладнення, що виникають при езофагіті:

Глибокі виразки слизової оболонки стравоходу, що призводять до скорочення органу.

Стискання стравоходу, утруднення проходження їжі в шлунок.

Втрата ваги, анорексія.

Розрив стінки стравоходу.

Ерозивний езофагіт може спричинити абсцес тканин.

Виникнення ракових пухлин стравоходу.

Профілактика захворювання

Для профілактики езофагіту стравоходу, зниження запалення і ризику ускладнень слід дотримувати наступні правила:

• дотримуватися рекомендація лікаря;
• проходити планові медичні огляди;
• при наявності зайвої ваги, позбутися від непотрібних кілограмів;
• підняти узголів’я ліжка;
• в одязі віддавати перевагу вільному крою і натуральним тканинам;
• дотримуватися дієти;
• відмовитися від шкідливих продуктів харчування при хворобі і ремісії;
• кинути палити;
• не вживати алкогольні напої;
• прийняті ліки запивати великою кількістю води.

При початковій стадії патології, своєчасного лікування, дотримання дієти прогноз сприятливий. Можливо повне рятування від недуги. При зміні способу життя, виключення негативних факторів впливу в період ремісії, підвищення якості харчування і прийом вітамінних комплексів дозволить забути про езофагіті стравоходу назавжди. Ускладнення і гнійні форми піддаються лікування в залежності від ступеня тяжкості.