Шкала самообслуговування Бартела є одним з найбільш відомих способів вивчення стану пацієнта, дозволяють з точністю до 98 % визначити рівень самостійності хворого. Також за шкалою Доротеї Бартел можна з легкістю визначити, чи потребує пацієнт в догляді за собою, допомоги доглядальниці або може сам виконувати прості фізичні вправи і здатний до повного самообслуговування.

З 1958 року індекс самообслуговування Бартела є еталонною мірою швидкого обстеження хворого, що дозволяє в найкоротші терміни визначити його стан, не вдаючись до повноцінного і тривалого медичного обстеження.

Будинок чи інтернат

Часто багато хто з людей, що мають важко хворих родичів, можуть прийняти рішення про їх подальшу долю. Хтось боїться труднощів і відразу хоче здати хворого близької людини в інтернат для інвалідів, а хтось бажає до останнього бути з коханою людиною, сподіваючись полегшити його страждання.

Багато людей намагаються зрозуміти, наскільки важко хворий їх родич, адже саме від тяжкості стану таких людей часто залежить їхня доля, а також подальше місце проживання.

Якщо людина дійсно перебуває у важкому стані, то буде набагато краще і для нього, і для його близьких, якщо хворого відвезуть в спеціальний інтернат, де за ним буде доглядати висококваліфікований медичний персонал.

Якщо ж стан хворого не являє загрози, то йому немає потреби залишати рідний дім і близьких людей.

Шкала Бартела і Лаутона є однією з найпопулярніших шкал оцінки стану хворого.

Стан людини дуже легко кваліфікувати за спеціальними шкалами життєдіяльності та фізичної активності. Багато відомі лікарі складали подібні авторські індекси, проте шкала Бартела є найпопулярнішою і зручною на даний момент мірою людського здоров’я.

Шкала Лаутона

До появи індексу Бартела у медичній практиці активно використовувалася шкала Лаутона. Незважаючи на гадану схожість цих двох оціночних індексів, між ними є одна принципова відмінність: шкала Лаутона створена для оцінки тільки фізичних можливостей пацієнта, тоді як індекс Бартела дозволяє оцінити і його психологічний стан. Пізніше в сфері психіатрії з’явиться спільна шкала Бартела – Лаутона, яка, втім, не отримає особливого поширення.

Бартел

Доротея Вероніка Бартел народилася в 1911 році в Нью-Йорку, в простій робітничій родині. Щоб хоч якось допомагати батькам годувати сім’ю, відразу після завершення навчання в школі дівчина влаштувалася санітаркою в місцеву лікарню, де отримує призначення на роботу в палати для важкохворих. Будні дівчата проходять в неймовірно важкій роботі з утилізації відходів хворих, чищення качок, миття підлог. Також в її прямі обов’язки входили догляд за хворими, супровід їх у їдальню і туалет, а також допомога інвалідам у прийнятті ванни.

Через рік Доротея за відмінну роботу отримує звання медсестри і проходить спеціалізацію в лікарняному центрі підготовки кадрів, де підтверджує отримане звання, блискуче написавши всі необхідні перевірочні тести.

Шкала Бартела

Незабаром, після декількох років роботи медичною сестрою, Доротея починає спостерігати за хворими, виявляючи закономірності в їх поведінці і намагаючись розподілити їх за категоріями для полегшення роботи молодого лікарняного персоналу, ще не мав великого досвіду роботи з подібними людьми.

Спостереження за хворими поступово перетворюються в регулярні записи про їх поведінці, характері, вчинках і стандартних проханнях. Доротея заносить в свої щоденники абсолютно всі деталі, так чи інакше пов’язані з проявом активності хворих.

Під час відпустки дівчина систематизує, класифікує і об’єднує отримані матеріали в серію нарисів про життєдіяльності хворих. Кожен з нарисів був присвячений одній із ступенів тяжкості стану пацієнта. Подібних нарисів, теми яких варіюються від «Вкрай задовільного стану» до «Вкрай незадовільного становища», було написано близько двадцяти.

Розуміючи, що її праці все ще громіздкі і важкі для розуміння непідготовлених молодих людей, Доротея створює «Шкалу життєдіяльності хворого» складається всього з декількох пунктів. Пізніше цей індекс стане відомий як «Оціночна шкала Бартела».

З 1958 року і до теперішнього часу цей індекс є найбільш зручним у роботі для медичного персоналу і дозволяє легко, без труднощів визначити стан пацієнта, не вдаючись до тривалого комплексного обстеження.

Шкала (індекс) Бартела

Шкала Бартел в балах (таблиця) є однією з найбільш зручних шкал для визначення рівня самостійності хворого. Деякі її пункти представлені на зображеннях нижче.

Традиційно індекс складається з десяти критеріїв, хоча рідше можна зустріти шкалу, в якій буде всього вісім пунктів:

Прийом їжі. Цей критерій є показником того, чи може хворий сам приймати їжу без сторонньої допомоги або допомоги яких-небудь пристроїв.

Персональний туалет. Це показник дієздатності хворого у ванній кімнаті. Критерій показує, чи може пацієнт самостійно вмиватися, чистити зуби і приводити себе в порядок, не вдаючись до допомоги медичного персоналу.

Одягання. Цей пункт покликаний перевірити, чи може хворий одягатися без сторонньої допомоги, надягати нижню і верхню одяг самостійно.

Прийом ванни. Цей критерій вказує на рівень дієздатності хворого в питаннях гігієни і показує, чи може хворий вимитися і привести себе в порядок самостійно.

Контроль тазових функцій. Цей критерій відповідає за здатність хворого самостійно і повноцінно відвідувати туалет і випорожнюватися, не вдаючись до сторонньої допомоги.

Відвідування туалету. Цей пункт покликаний перевірити, чи може хворий самостійно добиратися до туалету і користуватися усіма пристроями туалетної кімнати.

Вставання з ліжка. Цей критерій відповідає за здатність хворого самостійно підніматися з ліжка без сторонньої допомоги.

Перехід з ліжка на стілець. Це показник дієздатності хворого відносно складних пересувань. Критерій показує, чи може хворий самостійно підніматися з ліжка і сідати на стілець, а також виконувати зворотну маніпуляцію.

Пересування. Критерій, який відповідає за самостійне пересування хворого, який показує, чи може хворий самостійно пересуватися по палаті або лікарняного корпусу установи.

Підйом по сходах. Цей критерій показує, чи необхідна хворому допомогу в пересуванні по сходах, або ж він може впоратися без сторонньої допомоги.

Кожен з цих критеріїв оцінюється за пятнадцатибалльной шкалою. Чим вище бал, тим самостійніше пацієнт, а чим нижче, тим більше він потребує стороннього догляду людини.

Результати інтерпретуються наступним чином: навпроти вибраного пункту з описом можливостей хворого ставиться галочка, підтверджує той чи інший обраний бал. Далі медична сестра переглядає картку, відзначаючи, яка цифра вибиралася частіше, а також виводить загальний середній бал – оцінку стану пацієнта. Якщо найчастіше вибиралася невелика оцінка, то і середній бал буде невеликий: це буде означати, що стан пацієнта тяжкий. Якщо ж частіше вибиралася висока оцінка, то і середній бал буде високим, що вкаже на те, що стан пацієнта задовільний.

Визнання

Спочатку шкала Бартел (індекс Бартела) використовувалася лише для внутрішньолікарняної консультації молодих санітарів, які отримували її як пам’ятку по догляду за хворими. Проте пізніше її стали застосовувати і в інших лікарнях, що посприяло її досить швидкому поширенню по системі охорони здоров’я в цілому.

Незабаром індекс Бартела був прийнятий в якості офіційного аналітичного обстеження, в обов’язковому порядку застосовується до хворих в цілях уточнення їх фізичного та психічного стану.

Своєю популярністю шкала Бартела зобов’язана, насамперед, простоті, зручності у використанні, а також майже стовідсоткової точності. З 1958 року було зафіксовано всього близько десяти випадків, коли індекс Бартела обчислювався невірно.

Індекс Бартела побудований за скриниговому методом, який дозволяє оцінити стан пацієнта за лічені хвилини, без первинних повноцінних медичних обстежень.

Крім первинного обстеження за допомогою індексу Бартела можна здійснювати моніторинг стану хворого протягом всього його перебування в медичному закладі.

Оцінка за шкалою Бартела є простою операцією, доступною навіть самому некваліфікованого медичного персоналу.

Хто працює з індексом Бартела

Індекс Бартела визнаний неймовірно зручним для визначення не тільки початкового рівня активності пацієнта, але і рівня тяжкості його стану. Зазвичай стан хворого оцінюється за шкалою Бартела відразу ж після го вступу в медичний заклад.

На основі результатів, отриманих у ході дослідження, приймаються рішення щодо подальшої госпіталізації і лікування пацієнта.

Найбільшу популярність індекс Бартела завоював серед представників медичної психіатрії та працівників реабілітаційних центрів, оскільки описані в ній показники людської активності можуть бути використані як критерії психологічного здоров’я людини. Також шкала самообслуговування служить прямим показником того, наскільки хворий абстрагирован від соціуму і потребує реабілітації.