У статті розглянемо, як вводити «Мексидол» внутрішньом’язово.

Ін’єкційний розчин є медикаментозним засобом, що належить до фармакологічної групи антиоксидантів. Застосовується з метою терапії різноманітних патологій системи серця і судин, нервової системи, внутрішніх органів.

Багатьом цікаво, чи можна вводити «Мексидол» внутрішньом’язово. Розберемося.

Склад лікарського засобу, фармакологічні форми

«Мексидол» випускається виробником у формі лікарського розчину, призначеного для парентерального введення. Засіб безбарвна, прозора, допускається наявність світло-жовтого забарвлення.

Активною речовиною в його складі виступає сукцинат этилметилгидроксипиридина. Кожен мілілітр розчину містить 50 мг основного компонента. Серед допоміжних речовин – ін’єкційна вода, натрію метабисульфат.

Фасується лікарський розчин в ампули з прозорого скла, має об’єм 2 або 5 мл вводити «Мексидол» внутрішньом’язово, детально описано в інструкції.

Додатково ампули поміщаються в контурну ячейковую упаковку по 5 штук. В картонній пачці може знаходитися 1, 2, 4, 10, 20 контурних упаковок, що супроводжуються анотацією виробника.

Фармакологічна дія ліків

Як вводити «Мексидол» внутрішньом’язово, розповімо нижче.

Активний компонент лікарського розчину, використовуваного для парентерального введення, має низку біологічних ефектів, серед яких наступні:

Анксіолітичну дію. Завдяки йому покращується функціональна активність кори мозку голови, знижується почуття тривожності, страху.

Протисудомну дію. Знижується підвищена патологічна імпульсація в рухових нейронах різних структур, що утворюють нервову систему.

Ноотропну дію. Дозволяє захистити нейроциты (клітини НС) ушкоджувального впливу різноманітних факторів при недостатньому надходженні кисню.

Мембранопротекторну дію. Дозволяє захистити клітинні мембрани від шкідливого впливу різноманітних факторів, вільних радикалів, що представляють собою залишки органічних молекул (зокрема, жирних кислот), що мають неспарений електрон і високу хімічну активність, а також ендогенних токсинів (утворюються в організмі на тлі різних патологічних процесів).

Антигіпоксичну дію. Завдяки йому підвищується стійкість клітин до недостатнього надходження кисню.

Завдяки наявності даних біологічних ефектів лікарський розчин, призначений для парентерального введення, дозволяє поліпшити обмінні процеси в клітинах, що утворюють нервову систему, покращити реологію крові, в результаті чого її в’язкість знижується, циркуляція в мікроциркуляторному руслі підвищується. Крім того, на тлі використання «Мексидола» спостерігаються такі ефекти:

Зменшується агрегація (склеювання) тромбоцитів.

Нормалізуються процеси метаболізму в міокарді при недостатньому надходженні поживних речовин і кисню.

Зменшується ферментна інтоксикація при виникненні панкреатиту (запального процесу в підшлунковій залозі).

Повинен знати кожен, як вводити «Мексидол» внутрішньом’язово. В домашніх умовах засіб не застосовується.

Реалізовані подібні біологічні ефекти активної речовини, воно підвищує активність супероксиддисмутази – ферменту, що відповідає за нейтралізацію вільних радикалів, зменшення процесу перекисного окислення жирів в клітинних мембранах.

Крім того, ліки здатне змінювати співвідношення ліпідів і білків у мембранах клітин. У результаті відбувається поліпшення їх плинності і пластичності. Також він може модулювати деякі ферменти, які відповідають за стан мембран клітин, клітинних рецепторних комплексів НС, покращуючи тим самим передачу синаптичних нервових сигналів.

На тлі використання парентерального розчину поліпшуються адаптивні здатності людського організму в умовах дії різноманітних стресових факторів.

Дуже важливо з’ясувати, скільки мл вводити «Мексидола» внутрішньом’язово. Після введення активний компонент починає швидко кумулироваться в кров’яної плазми, рівномірно розподілятися по всіх тканинах організму. Діюча речовина метаболізується в печінкових тканинах, в результаті чого утворюються неактивні метаболіти, пов’язані з глюкуроновою кислотою. Екскретуються вони спільно з сечею. Деяка частина сукцинату этилметилгидроксипиридина виводиться з організму в незмінному стані.

Як вводити «Мексидол» внутрішньом’язово? Розводити чи ні? Всю інформацію можна уточнити у лікаря.

Показання до використання медикаменту

Використання лікарського розчину, призначеного для парентерального введення, показано з метою усунення патологічних станів різних органів і їх систем:

Запальні процеси гнійного характеру, що локалізуються в черевній порожнині і супроводжуються ураженням очеревини (сполучно-тканинної оболонки, що вистилає стінки і органи черевної порожнини), а також гострими запальними процесами в підшлунковій залозі.

Комплексне лікування відкритокутової глаукоми, що характеризується підвищеним внутрішньоочним тиском і недостатністю харчування нейроцитов очної сітківки (дистрофічні зміни очної сітківки).

Інфаркт міокарда (патологія, при якій гине ділянку серцевого м’яза з-за гострих порушень її живлення). В даному випадку «Мексидол» використовується в якості елемента комплексної терапії з першого для лікування.

Атеросклеротичні ураження судин, розташованих в головному мозку, що супроводжуються формуванням у них холестеринових бляшок, порушенням кровообігу, харчування клітинних структур головного мозку, когнітивними порушеннями.

Абстинентний синдром при наркотичної, алкогольної залежності. В даному випадку застосовується як елемент комплексного впливу.

Неврозоподібні стани, що супроводжуються невротичними розладами, почуттям страху, тривоги.

Вегетативна дистонія. Являє собою патологію вегетативної НС, що супроводжується порушеннями іннервації артерій з коливаннями рівня системного артеріального тиску.

Дисциркуляторна енцефалопатія. Є патологічним станом, пов’язаним з порушеннями функціональної активності кровоносних судин, які живлять тканини мозку голови.

Перенесена ЧМТ, комплексна терапія її наслідків.

Гострі форми порушень кровообігу в головному мозку, що супроводжуються раптовим зниженням надходження поживних речовин і кисню до нейроцитам.

Крім того, «Мексидол» може використовуватися з метою усунення симптомів інтоксикації антипсихотичними медикаментозними препаратами.

Протипоказання до використання лікарського розчину

Ін’єкційний «Мексидол» протипоказано використовувати, якщо у пацієнта спостерігаються такі патологічні стани:

Підвищена сприйнятливість і індивідуальна непереносимість будь-якого речовини, що знаходиться в складі ліки.

Недостатність ниркової діяльності.

Недостатність печінкової діяльності.

Перед початком терапії із застосуванням медикаменту необхідно отримати консультацію фахівця, щоб виключити наявність протипоказань.

Як вводити «Мексидол»?

Здійснювати парентеральне введення фармакологічного засобу слід виключно в медичних установах, застосування в домашніх умовах неприпустимо. Вводити його необхідно внутрішньовенно або внутрішньом’язово, з дотриманням правил асептики, антисептики. Це необхідно для запобігання інфікування.

При внутрішньовенному використанні ліки повинно вводитися струминно, повільно протягом 6-7 хвилин. При струминному введенні розведення фізіологічним розчином не потрібно. Також допускається внутрішньовенне крапельне введення, при цьому ліки слід попередньо розвести фізіологічним розчином. У добу допускається використання не більше 1200 мг речовини.

Щоб не виникло питання, як вводити «Мексидол» внутрішньом’язово, нижче буде приведена покрокова інструкція по виконанню ін’єкцій:

Ампула з ліками протирають ваткою. В якості дезинфікуючого засобу можна взяти спирт. Потім її слід відкрити.

Набрати «Мексидол» в шприц.

Обробити спиртовою серветкою місце для уколу.

Підняти шприц голкою вгору. Видавити невелику кількість ліків.

Впевнено ввести голку в м’які тканини сідниці під прямим кутом.

Трохи натиснути на шприц і приступати до введення ліки. Для мінімізації больових відчуттів засіб потрібно вводити повільно протягом 5-7 хвилин.

Дістати голку і на місце уколу покласти ватку. Щоб ліки швидше розсмокталося, місце ін’єкції помасажувати хвилину.

Якщо передбачається тривалий курс використання «Мексидола», то уколи ставляться по черзі в різні сідниці.

Дозування

Режими застосування та дозування лікарського розчину залежать від характеру патологічного процесу:

При отруєнні антипсихотичними засобами показано протягом двох тижнів вводити внутрішньовенно струминно і крапельно 200-250 мг.

При відкритокутовій глаукомі показано внутрішньом’язове введення 1-3 рази на добу по 100-300 мг. Терапія займає 2 тижні. Як вводити «Мексидол» 5 мл внутрішньом’язово при алкоголізмі?

При синдромі абстиненції і хронічному алкоголізмі рекомендовано внутрішньом’язово або внутрішньовенно крапельно вводити засіб двічі або тричі на добу по 200-500 мг. Введення повинно здійснюватися протягом 5-7 діб.

При інфаркті міокарда «Мексидол» повинен використовуватися в якості елемента комплексного впливу спільно з медикаментами інших фармакологічних засобів. Протягом перших 5 діб після настання інфаркту міокарда показано вводити ліки внутрішньовенно. Після цього рекомендовано перейти на внутрішньом’язове використання і продовжувати терапію ще 9 діб. Середня доза – 250 мг, вводити її слід з інтервалом 8 годин (дозування для разового введення розраховують на підставі маси тіла пацієнта – 2-3/ мг/кг). При цьому загальна добова доза не повинна бути вище 800 мг.

При когнітивних порушеннях у пацієнтів літнього віку, при почуття тривожності рекомендовано одноразово на добу внутрішньом’язово вводити 100-300 мг. Тривалість терапії 10-30 діб. Те, що «Мексидол» можна вводити внутрішньом’язово, тепер відомо.

При ЧМТ та з метою усунення наслідків ЧМТ показано 2-4 рази на добу вводити внутрішньовенно краплинно 200-500 мг. Тривалість терапії – 10-15 діб.

При дисциркуляторної енцефалопатії, яка знаходиться на стадії декомпенсації, показано одноразово або дворазово в добу вводити внутрішньовенно струминно і крапельно 200-500 мг речовини. Терапія повинна тривати 14 діб, після чого, в наступні 14 діб слід вводити 100-250 мг речовини внутрішньом’язово. З метою курсової профілактики патології рекомендовано двічі на добу внутрішньом’язово вводити 200-250 мг. Тривалість профілактичного використання – 10-15 діб.

При гострих формах порушень мозкового кровообігу (при геморагічному або ішемічному інсульті) показано 2-4 рази на добу вводити внутрішньовенно краплинно 200-500 мг у перші два тижні, після чого слід зменшити дозування до 200-250 мг і продовжувати терапію ще два тижні.

Як вводити 2 мл «Мексидола» внутрішньом’язово при гнійно-запальних патологіях?

При необхідності терапії гнійно-запальних патологій (некротичного, набрякового панкреатиту, перитоніту) режими введення і дозування повинні розраховуватися з урахуванням тяжкості патологічного процесу. Застосовувати «Мексидол» у таких випадках слід до хірургічного втручання, після нього, до тих пір, поки не виникне стійке клінічне поліпшення. Скасовувати терапію при цьому слід поступово, повільно знижуючи дозування.

Важливо визначити, як вводити «Мексидол» внутрішньом’язово. В домашніх умовах його застосовувати не можна, оскільки велика ймовірність розвитку побічної симптоматики.

Негативні впливи ліки

Пацієнти зазвичай переносять терапію «Мексидолом» добре. У деяких випадках може розвиватися нудота, сухість слизових оболонок ротової порожнини. Крім того, не виключені алергічні відповіді: кропив’янка, шкірний свербіж, висип. Використання високих терапевтичних доз ліків може спричинити сонливість. При виникненні вираженої негативної симптоматики слід відмінити препарат і проконсультуватися з лікарем.

Щоб мінімізувати вірогідність виникнення побічних симптомів, слід суворо дотримуватися поради та рекомендації лікаря, що стосуються доз і режимів введення.

Як правильно вводити «Мексидол» внутрішньом’язово, важливо з’ясувати заздалегідь.

Особливі вказівки щодо використання

Слід враховувати, що активний компонент препарату здатний посилювати вплив протипаркінсонічних (леводопа), протисудомних (карбамазепін) лікарських засобів.

Під час терапії медикаментом не рекомендовано виконувати роботи, що вимагають швидкої психомоторної реакції і концентрації уваги, оскільки можливе виникнення сонливості як побічного ефекту.

Безпека використання препарату для терапії дітей, при вагітності, в лактаційний період не доведена, тому його застосування не рекомендовано, але можливо, якщо лікар вважатиме, що вірогідна користь перевищить ризик виникнення небажаної симптоматики.

Передозування «Мексидолом»

Значне перевищення рекомендованих лікарем доз призводить до вираженої сонливості. В цьому випадку терапію препаратом ніжно припинити і провести симптоматичне лікування.

Аналоги медикаменту

Найбільш популярними аналогами «Мексидола» по терапевтичній дії і складом є: «Мексиприм», «Мексипридол», «Астрокс». «Мексикор», «Армадин», «Медомекси».

Варто враховувати, що всі зазначені препарати мають певні протипоказання, можуть бути причиною розвитку негативної симптоматики. Заміну препарат слід здійснювати строго після узгодження з фахівцем.

Важливо пам’ятати, що терапія зазначеним засобом повинна здійснювати виключно за рекомендацією лікаря.

Ми розглянули, як вводити внутрішньом’язово уколи «Мексидол».