Симптоми
При рецидивуючому бронхіті виникають щорічні періодичні загострення, які тривають зазвичай за 2-4 тижні. Симптоми рецидивів, як правило, протікають значно легше, ніж спочатку гостре запалення, і починаються з клінічних ознак ГРВІ. При цьому відзначається незначний підйом температури і деякі катаральні явища: риніт, закладеність носа, біль у горлі, головний біль. Поступово, протягом 3-6 днів, виникає кашель: спочатку болісний сухий, в подальшому вологий і грубий, рідше нападоподібний. При цьому виділяється в’язка слизисто-гнійна мокрота. На протязі усього дня у пацієнта спостерігається кашель, який поступово домінує в клінічній картині патології. Можливе виникнення кашлю при фізичному навантаженні.
Характер дихання
При рецидиві обструктивного бронхіту дихання хворого набуває свистячий характер з вираженими хрипами, а кашель має нав’язливий характер. При уповільненому рецидивуючому бронхіті загострення може протікати досить довго (до 3 місяців) з мізерним виділенням мокротиння і нормальною температурою. В період ремісії пацієнт цілком здоровий.
Діагностика
При постановці діагнозу «Рецидивуючий бронхіт» (за МКХ-10 код – J 20) уточнюється анамнез, виконується рентгенографія, бронхографія, ФЗД, загальний аналіз крові, шкірні алергопроби, посів харкотиння на бактеріальну флору. Для загострення даної патології характерні жорстке дихання, різнокаліберні вологі та сухі хрипи, що мають непостійний характер і локалізацію. Паравертебрально можна визначити вкорочення перкуторного тону з двох сторін, подовження видиху. Під час ремісії спостерігається підвищена кашлевая готовність при незначному переохолодженні, перевтомі і фізичному навантаженні.
Рентгенографія легень при бронхіті рецидивуючого типу демонструє тривале стабільне посилення легеневого рисунка в прикореневих областях, його збереження в період ремісії і поступове повернення до норми.
Бронхоскопія дозволяє оцінити зміни бронхіального дерева та наявність секрету. При рецидиві бронхіту на стінках бронхів утворюється незначні фібринозні відкладення або витягнуті нитки і окремі грудочки слизової мокроти. Видно також дифузні зміни контуру бронхіальних просвітів, найбільш виражені у верхніх зонах головних бронхів. При ФЗД можуть визначатися нечіткі обструктивні порушення оборотного характеру, прихований бронхоспазм, слабка гіперреактивність бронхів.
