Одна з вищих форм визнання заслуг людини – коли його ім’я стає елементом фольклору. Але у випадку з лікарем Петром Петровичем Кащенко все не так однозначно. Його прізвище фактично стала синонімом слова «психлікарня». Хоча сам доктор мав мало спільного з транквілізаторами і гамівними сорочками. Він був дуже цікавою людиною, революціонером у медицині та політиці.
Біографія
Петро Петрович Кащенко з’явився на світ на Кубані, в Єйську, 28.12.1858. Його батько, Петро Федорович, потомствений козак, був засновником лікарської династії Кащенко. Він закінчив медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі і став військовим лікарем. Мати, Олександра Павлівна Чернікова, була дочкою колезького асесора.
У родині виховувалися сім дітей. Петро був першим дитиною, з дитинства він захопився медициною і вирішив піти по стопах батька. Петро Федорович помер, коли старшому синові було шістнадцять. Однак він встиг прищепити йому тягу до лікарської діяльності та демократичні погляди.
В сім’ї Кащенко всі діти отримали гідну освіту. Молодший брат Петра, Всеволод, теж став доктором, дефектологом. Коли сини і дочки виросли, Олександра Павлівна пішла в монастир і присвятила себе Богові.
Навчання
У 1876 р. Петро Петрович Кащенко вступив до Київського університету Св. Володимира на медичний факультет. Грошей на навчання не вистачало, проте мати змогла виклопотати спеціальну стипендію для сина. Кащенко відразу виділився серед інших студентів своїми блискучими знаннями. Професура це зазначила, і незабаром Петра перевели в Московський університет.
У вузі Кащенко не тільки займався навчанням, але і створив революційний гурток, в якому з іншими студентами обговорював політичні реформи імператора Олександра II. Незабаром за ним стали спостерігати жандарми.
У 1881 р. Петро Петрович Кащенко готувався до закінчення університету, але тут прийшла звістка, що народовольці вбили Олександра II. Студенти зібрали кошти на вінок імператору і хотіли обрати осіб, які відвезли його в Петербург. Відмінник Кащенко публічно засудив таку ініціативу, і балакучого студента за два місяці до захисту диплома виключили з вузу. До того моменту він вже був одружений на дівчині на ім’я Віра Олександрівна Горенкина. Петра Петровича разом з дружиною відправили в Ставрополь у посилання. Єдине, чим йому дозволили там займатися – викладати співи в жіночій гімназії.
Через чотири роки Кащенко зміг завершити освіту в Казанському університеті, де навчалися неблагонадійні студенти. У свій час саме цей вуз закінчив Володимир Ленін. У Казані Петро Петрович захопився психіатрією, навчаючись під керівництвом доктора Рогозіна, директора міської психлікарні.
Реформатор
У той період часу російська психіатрія була в стадії реформування. Якщо раніше психічнохворих сприймали як небезпечних тварин, до яких слід застосовувати жорсткі методи, то в 1880-х рр. у лікарів-психіатрів стали з’являтися принципи гуманізму.
У 1889 р. молодого доктора Петра Петровича відправили в Нижній Новгород для реформування роботи міської психіатричної лікарні. Кащенко дотримувався думки, що хворих не треба піддавати всіляким обмеженням, навпаки, їх потрібно соціалізувати. Виходячи з таких переконань, він створив на базі клініки колонію Ляхово, де люди, які страждають психічними захворюваннями, працювали в теплицях, майстернях і на городах. Працетерапію Петро Петрович Кащенко розглядав не як панацею, а як один із способів лікування. Для пацієнтів влаштовувалися книжкові читання, театральні постановки і навіть чаювання.
Кащенко зміг змінити ставлення громадськості до психбольным. Люди стали виявляти до них співчуття, співчуття і бажання допомогти. У цій роботі молодий доктор проявив себе і як чудовий організатор, адже далеко не кожен зміг би переконати купців фінансувати психлікарні.
Переїзд до Москви
У Нижньому Новгороді Кащенко пропрацював п’ятнадцять років, і за цей час лікарня стала однією з кращих в країні. Коли в 1904 р. постало питання про те, кого призначити новим головним лікарем Московської психіатричної клініки на Канатчиковой дачі, кандидатура Петра Петровича виявилася поза конкуренцією.
Кащенко приїхав до Москви і став успішно впроваджувати тут свої методи психіатричної допомоги. Першим ділом він зняв з вікон лікарні решітки. Персоналу вдвічі збільшив платню і створив нові посади: «дядьки» і «няньки».
У 1905-му грянула революція. Петро Петрович підтримав повстання, допомагав революціонерам фінансово і разом з братом сформував летючі медбригади, які надають допомогу пораненим.
Кащенко був рішучим і навіть відчайдушним людиною. Після поразки повсталих він, не піклуючись про власну безпеку, допомагав сховатися товаришам, яких розшукувала охорона царя. У той час Петро Петрович вже був відомим російським лікарем-психіатром, і його не посміли зачепити. Доктор очолив у столиці нову земську психлікарні, яка швидко стала зразковою і однією з найкращих у всій Європі.
Останні роки
Авторитет Кащенко в Росії був дуже високим. У 1918 р. він зайняв посаду голови Центральної нервово-психіатричної комісії Наркомздоров’я РРФСР і фактично став головним психіатром країни.
Талановитий доктор хотів зробити радянську психіатрію найкращою в світі, однак його підвело здоров’я. Петро Петрович страждав хворобою шлунка, яка вимагала хірургічного втручання. Операція спричинила ускладнення, і 19.04.1920 Кащенко помер у віці 61 року. Його поховали в Москві, на Новодівичому кладовищі.
Пам’ять
Петро Петрович Кащенко, мабуть, менш відомий населенню нашої країни, ніж Московська психіатрична лікарня №1, колись названа в його честь. Хоча ім’я Кащенко вона носила в 1922-1994 рр.., а зараз є лікарнею Н. А. Алексєєва, який ініціював її будівництво.
Ім’я Петра Петровича присвоєно Санкт-Петербурзької психлікарні №1, яка створювалася під його безпосереднім керівництвом у 1904-1905 рр. Після відкриття лікарні Кащенко був у неї головним лікарем.
У квітні 1961 р. перед головним корпусом лікарні відкрили бронзовий бюст психіатра на гранітному постаменті. Також ім’я Кащенко носять обласна психоневрологічна лікарня та вулиця в Нижньому Новгороді.
