Кальцинати в передміхуровій залозі – що це таке? Кальциноз простати – це постійно прогресуюча патологія, яка характеризується наявністю конкрементів у простаті. Простата – статева залоза чоловічої репродуктивної системи, головною функцією якої є вироблення простатичного соку. Він є частиною насінної рідини.
Під дією різних шкідливих факторів (екзо – і ендогенного характеру) у передміхуровій залозі нерідко відкладаються солі, з яких пізніше можуть сформуватися камені. Процес цей характерний для багатьох органів взагалі, і простата не є винятком. Складається вона з 3 часткою: симетричних лівою і правою і перешийка між ними. Має форму каштана. Будова її паренхіми залозисто-трубчасте, є протоки для виведення секрету.
Сутність проблеми
Кальцинати – один з видів утворюються конкрементів, частіше виникають у протоках або в залізистої тканини залози. Для їх появи необхідні певні умови у вигляді запалення залози, застій секрету, рефлюксу сечі та ін.
Кальцинати – не що інше, як кристали неорганічного походження. Нормою вони не є, але дрібні кристали кальцію зустрічаються настільки часто у сучасної людини, що це не вважається аномалією, якщо не викликає занепокоєння. Формування їх відбувається за рахунок неорганічних солей кальцію, сам процес утворення називають кальцинозом.
Патологія характерна для чоловіків після 45 років і старше: за статистикою, у кожного 30-го. Після 60 років каміння є у 80 % чоловічого населення, але вони можуть сильно відрізнятися по своїй структурі.
Часто зустрічаються кальцинати передміхурової залози множинні, але можуть бути й одиничні. Функція простати при них порушується однозначно. При тотальному обсіменіння вона перестає працювати взагалі.
Згідно з дослідженнями у більшості випадків визначаються множинні дрібні кальцинати передміхурової залози розміром до 2-5 мм. Вони не викликають жодного занепокоєння і тотально не поширюються. Виявляються випадково при проходженні УЗД з інших приводів.
Рідше зустрічаються великі конкременти: їх розміри не перевищують 2,5 див. Симптоми при таких кальцинатах вже є. Найбільш часта локалізація утворень – великі протоки (макроскопічні конкременти), ацинуси обох часток.