Стеноз і оклюзія стегнової артерії
Даний посудину є одним з найбільших в організмі людини. Під впливом різних несприятливих факторів відбувається звуження просвіту артерії. При повному його перекритті прийнято говорити про оклюзії. У результаті тканини перестають отримувати необхідну кількість кисню і життєво важливих компонентів. Закономірним наслідком є виражені болі в правому стегні, віддають у нижню частину кінцівки.
Основні причини розвитку патології:
- незбалансоване харчування;
- атеросклероз;
- тютюнопаління;
- часте вживання спиртовмісних напоїв;
- високоінтенсивні фізичні навантаження або, навпаки, спосіб життя, не припускає рухової активності;
- психоемоційна нестабільність;
- аортит неспецифічної етіології;
- облітеруючий эндеартериит;
- хвороба Такаясу;
- ІХС;
- інфаркт міокарда;
- аритмія;
- гіпертонія;
- наявність злоякісних новоутворень на серці або в легенях;
- механічне пошкодження тканин;
- природні вікові зміни;
- обмороження кінцівок;
- патології крові.
Симптоматика стенозу і оклюзії стегнової артерії схожа. Клінічні прояви хвороб:
- швидке настання втоми в нижніх кінцівках;
- відчуття печіння і поколювання в ногах;
- зниження ступеня чутливості;
- переміжна кульгавість.
У важких випадках (як правило, при повному перекритті просвіту судини) виникає сильна біль у стегні правої ноги спереду. Найчастіше уражається саме ця кінцівка, так як вона є опорною. Крім того, відзначається м’язова слабкість і виражена скутість у рухах. В подальшому це може призвести до гангрени або паралічу.
Лікування стенозу/оклюзії стегнової артерії завжди проводиться в стаціонарних умовах. Медикаментозна терапія спрямована на зняття хворобливих відчуттів і нормалізацію кровообігу. З цією метою лікарі найчастіше призначають такі препарати: «Мідокалм», «Но-Шпа», «Папаверин», «Бупатол», «Васкулат». Антикоагулянти показані тільки в тому випадку, якщо звуження просвіту судини сталося через утворення тромбу.
У важких випадках проводиться хірургічне втручання.
Результат захворювання напряму залежить від своєчасності звернення до лікаря. У 90 % випадків пацієнти повністю одужують. Ігнорування ж тривожних ознак може привести до летального результату.
