Доза радіації, яку отримує людина під час медичних маніпуляцій, за різними оцінками, становить від 20 до 30% від загального радіаційного фону. Радіоактивне випромінювання завжди присутня в навколишньому середовищі – люди отримують його від сонця, з надр землі, від радіонуклідів, які знаходяться у воді і землі. «Медична» радіація – на другому місці за значимістю серед усіх видів джерел, значно випереджаючи випромінювання техногенного характеру (від АЕС, поховань радіоактивних відходів, побутової техніки, мобільних телефонів). Спробуємо розібратися, як розраховується доза опромінення при рентгені і наскільки вона небезпечна.

Рентгенівське випромінювання

Як вважають вчені, боятися природного радіаційного фону не варто. Більш того, він допомагає розвитку і зростанню всіх живих організмів на Землі. Щороку людина отримує рівномірну дозу радіації, що дорівнює 0,7-1,5 мЗв. Опромінення, якому люди піддаються в результаті рентгенологічних досліджень, у середньому становить практично таку ж величину – близько 1,2-1,5 мЗв у рік. Таким чином, антропогенна складова подвоює дозу отримувану.

Рентгенодіагностичні технології широко використовуються для виявлення багатьох захворювань. Незважаючи на те що в останні роки в медицині відбувається інтенсивний розвиток інших технологій (комп’ютерна томографія, МРТ, УЗД, теплобачення), більше половини діагнозів встановлюється саме за допомогою рентгенівських променів.

До початку XXI століття також були вичерпані практично всі технічні можливості для максимального зниження променевого навантаження в рентгендиагностике. Найбільш ефективним методом у цьому відношенні стала цифрова методика перетворення рентгенівських зображень. Детектор цифрового рентгенівського апарату володіє чутливістю, що в кілька разів перевищує у плівкових, завдяки чому з’явилася можливість зменшити дозу випромінювання.

Одиниці виміру

На відміну від природного радіаційного фону, при медичних дослідженнях опромінення є нерівномірним. Щоб визначити ступінь шкоди, що рентгенівські промені завдають людині, спочатку треба розібратися, в яких одиницях вимірюють дозу опромінення.

Для оцінки дії іонізуючого випромінювання в науці була введена спеціальна величина – еквівалентна доза Н. Вона враховує особливості радіаційного впливу за допомогою вагових коефіцієнтів. Її значення визначається як добуток поглинутої дози в органі на зважуючих коефіцієнт WR, який залежить від виду випромінювання (α, β, γ). Поглинена доза розраховується як відношення кількості іонізуючої енергії, переданої речовині, до маси речовини в тому ж обсязі. Вона вимірюється в Греях (Гр).

Виникнення негативних наслідків залежить від радіочутливості тканин. Для цього було введено поняття ефективної дози, яка є сумою добутків Н в тканинах на ваговий коефіцієнт Wt. Його значення залежить від того, на який орган проводилося вплив. Так, при рентгені стравоходу він дорівнює 0,05, а при опроміненні легенів – 0,12. Ефективна доза вимірюється в Зивертах (Зв). 1 Зіверт відповідає такій поглиненій дозі випромінювання, для якої ваговий коефіцієнт дорівнює 1. Це дуже велика величина, тому на практиці користуються миллизивертами (мЗв) і микрозивертами (мкЗв).

Шкоду для здоров’я

Шкідливий вплив випромінювання на здоров’я людини залежить від рівня дози та від того, органу, який піддавався впливу. При опромінюванні кісткового мозку виникають захворювання крові (лейкоз та інші), при дії на статеві органи – генетичні відхилення у потомства.

Великими дозами радіації вважають 1 Гр і більше. При цьому відбуваються наступні порушення:

• пошкодження значної кількості клітин тканин;
• виникнення радіаційних опіків;
• променева хвороба;
• катаракта і інші патології.

При такому дозуванні фізіологічні зміни неминучі. Опромінення може бути отримано безперервно протягом декількох годин або сумарно через проміжки часу в результаті перевищення загального порогового рівня. Тяжкість захворювання залежить від величини отриманої дози.

При середніх (0,2-1 Гр) і малих (<0,2 Гр) дозах можуть виникнути спонтанні зміни, які проявляються через деякий час, після латентного (прихованого) періоду. Передбачається, що такі ефекти можуть виникнути і при малих дозах опромінення. Тяжкість захворювання в цьому випадку не залежить від отриманої дози. Порушення найчастіше відбуваються у вигляді ракових пухлин і генетичних відхилень. Злоякісні новоутворення можуть з’явитися через кілька десятків років. Однак, як показують дослідження, такого ризику піддається не більше 1% пацієнтів.

При яких видах обстежень застосовується рентгенівське випромінювання?

Радіаційний вплив використовується при наступних видах обстежень:

• флюорографія, яка широко застосовується для діагностики туберкульозу у профілактичних цілях;
• традиційна рентгенографія;
• комп’ютерна томографія;
• ангіографія (дослідження кровоносних судин);
• радиоиммунный аналіз.

Як визначається променеве навантаження?

Всі сучасні рентгенівські апарати обладнані спеціальними вимірювачем, який автоматично визначає ефективну дозу випромінювання з урахуванням площі впливу. В якості детекторів використовуються вбудовані дозиметри.

Якщо для обстеження застосовуються апарати старого зразка, не обладнані вимірювачем, то визначення радіаційного виходу проводиться за допомогою клінічних дозиметрів на відстані 1 м від фокуса випромінюючої трубки на робочих режимах.

Реєстрація опромінення

Згідно СанПиН 2.6.1.1192-03, пацієнт має право на надання повної інформації про променевому навантаженні і її наслідки, а також на самостійне прийняття рішення про проведення рентгенобследования.

Лікар рентгенологічного кабінету (або його лаборант) повинен реєструвати ефективну дозу аркуші обліку дозових навантажень. Цей листок вклеюється в амбулаторну картку пацієнта. Також проводиться реєстрація в журналі обліку, який ведеться в рентгенкабінеті. Однак на практиці ці правила часто не дотримуються. Причина цього криється в тому, що доза опромінення при рентгені значно нижче критичної.

Ранжування пацієнтів

У зв’язку з наявністю променевого навантаження рентгенологічні дослідження призначаються тільки за суворими показаннями. Всіх пацієнтів ділять на 3 групи:

• ПЕКЛО – це ті хворі, яким рентген призначається при злоякісних патологіях або підозрі на них, а також у тих випадках, коли є життєві показання (наприклад, травми). Гранично допустима доза на рік – 150 мЗв. Опромінення понад це значення може викликати променеві ураження.
• БД – пацієнти, яким опромінення проводиться з метою діагностики будь-якого захворювання не злоякісної природи. Для них доза не повинна перевищувати 15 мЗв/рік. При її перевищенні різко збільшується ризик виникнення захворювань у віддаленому періоді та генетичних мутацій.
• ВД – категорія осіб, яким рентгенографічне дослідження проводиться з профілактичною метою, а також ті працівники, діяльність яких пов’язана з шкідливими умовами (гранично допустима доза становить 1,5 мЗв).

Дози опромінення

Такі дані дають уявлення про те, яке опромінення при рентгені можна отримати під час обстежень:

• флюорографія органів грудної клітки – 0,08 мЗв;
• дослідження молочної залози (мамографія) – 0,8 мЗв;
• рентген стравоходу та шлунка – 0,046 мЗв;
• рентген зубів – 0,15-0,35 мЗв.

У середньому за одну процедуру людина отримує дозу 0,11 мЗв. Цифрові рентгенологічні апарати дозволяють зменшити променеве навантаження в рентгенодіагностиці до значення 0,04 мЗв. Для порівняння, при перельоті протягом 8 годин у літаку вона становить 0,05 мЗв, і чим вище висота польоту на далекомагістральних маршрутах, тим більше ця доза. У зв’язку з цим у льотчиків є санітарна норма льотних годин – не більше 80 в місяць.

Скільки разів на рік можна робити рентген?

У медицині існує максимальна сумарна доза одержуваного випромінювання – 1 мЗв у рік. Однак, слід зазначити, що ця величина вказана для профілактичних досліджень. Це відповідає приблизно 10 рентгенографиям і 20 цифровим флюорографиям. Якщо проводилося кілька різних досліджень (мамографія, знімки зубів), то сумарна річна доза може досягти 15 мЗв. У США нормоване значення дози вище, ніж у Росії – 3 мЗв.

До виникнення променевої хвороби призводить доза в десятки разів більше – близько 1 Зв. Причому це має бути випромінювання, отримане людиною за 1 сеанс. Незважаючи на таку різницю, нормативами передбачено тільки одноразове проведення рентгеноскопії грудної клітки в рік в профілактичних цілях.

Ці нормативи не стосуються тих пацієнтів, для яких рентгенівське опромінення проводиться в діагностичних цілях, для виявлення захворювання за життєвими показаннями. В цьому випадку питання про те, скільки разів на рік можна робити рентген, не регламентується. Хворому можуть зробити і 4 знімка за 1 день, і кілька знімків через кожні 1-2 тижні протягом 2-3 місяців.

МРТ та КТ

Магнітно-резонансну томографію – МРТ – часто плутають з рентгенологічним дослідженням. Однак при даному виді обстеження не створюється ніякого радіаційного навантаження. Принцип цієї технології заснований на магнітних властивостях тканин. Протони водню, що містяться в них, виділяють енергію під впливом радіочастотних імпульсів. Ця енергія реєструється й оформляється у вигляді знімків в комп’ютері.

В протилежність МРТ, комп’ютерна томограма – КТ – характеризується найбільшою дозою радіаційного випромінювання. За один сеанс можна отримати дозу опромінення при рентгені близько 4-5 мЗв. Це майже в десятки разів перевищує дозу від звичайного рентгенологічного дослідження. Тому без особливих на те показань проводити КТ не рекомендується.

Чи можна робити рентген дітям?

Так як діти більш сприйнятливі до рентгенівським променям, то згідно з рекомендаціями ВООЗ робити профілактичне дослідження в дитячому віці заборонено (до 17 років). З-за меншого зросту і ваги дитина отримує велику питому радіаційну навантаження.

Проте в лікувальних або діагностичних цілях рентген дітям все ж таки проводиться. Це стосується тих випадків, коли дитина отримує травми (переломи, вивихи), при патології головного мозку, ШЛУНКОВО-кишкового тракту, при підозрі на запалення легенів, ковтанні сторонніх предметів та інших порушеннях. Питання про те, чи можна робити рентген дитині, вирішує лікуючий лікар. При цьому перевага повинна віддаватися тим процедурам, для яких характерна найменша доза випромінювання.

При проведенні КТ зниження опромінення для дитини досягається за рахунок скорочення тривалості впливу, збільшення відстані до випромінювача і екрануванням. Рекомендується проводити таке обстеження із застосуванням «швидкої» томографії (обертання трубки апарата проводиться зі швидкістю 0,3 на 1 оборот).

При виборі клініки, де зробити рентген дитині, потрібно віддавати перевагу тим, у яких найбільш кваліфікований і досвідчений персонал, щоб надалі не довелося повторювати цю процедуру для уточнення діагнозу. Згідно з останніми дослідженнями, ризик розвитку злоякісних захворювань у дітей зростає в тому випадку, якщо отримана доза опромінення при рентгені близько 50 мЗв. Тому не варто відмовлятися від рентгенографії, якщо вона призначена дитині за медичними показаннями.

Обстеження вагітних

При рентгенографії вагітних керуються тими ж принципами, як і для дітей. Згідно з даними колегії акушерів США, небезпечний рівень випромінювання для плода становить 50 мГр. Зазвичай рентген роблять у другому триместрі вагітності. Якщо отримана серйозна травма або є підозра на неї, потрібно діагностика органів за життєвими показаннями, то на рентген потрібно погоджуватися. Припиняти грудне годування після рентгенологічного обстеження також не варто.

Комп’ютерна томографія проводиться тільки за суворими показаннями, коли вичерпані інші можливості дослідження. При цьому намагаються скорочувати область дії і знижувати дозу випромінювання з допомогою висмутовых екранів, які не впливають на якість знімка.

Ризик для лікарів

Робота в рентген-кабінеті пов’язана з підвищеними дозами опромінення. Проте дослідження показують, що при дотриманні всіх вимог безпеки рентгенологи отримують річну дозу близько 0,5 мЗв. Це набагато нижче нормованих граничних значень. Тільки при спеціальних дослідженнях, коли лікар змушений працювати в безпосередній близькості від радіаційного пучка, сумарна доза може наближатися до граничною величиною.

Раз в рік персоналу рентгенкабінетів належить проходити медичний огляд з проведенням розгорнутих аналізів. До такої роботи не допускаються особи, у яких є генетична схильність до пухлин і нестабільна структура хромосом.