У сучасному світі стреси і емоційне напруження стали частими супутниками багатьох людей. Нерідко такі явища призводять до розвитку депресії. Саме тому антидепресанти сьогодні стали так званої швидкої допомогою при розвитку даних патологій. Вони сприяють нормалізації настрою, усувають тривогу і тривожність. Одним з таких препаратів є «Іміпрамін», інструкція до якого вказує, що це ефективний засіб для усунення різних психосоматичних розладів.
Характеристика і опис медикаменту
«Іміпрамін» – антидепресант, який випускається у формі таблеток червоного відтінку, що не мають запаху. У одній пігулці міститься 25 міліграм основної діючої речовини – іміпраміну гідрохлориду. В якості додаткових компонентів виступають магнію стеарат, тальк, лактоза, повідон та інші. Пігулки поміщені у флакони у кількості п’ятдесяти штук.
Форма випуску «Іміпраміну» також може бути представлена у вигляді розчину для ін’єкцій. В одній ампулі міститься 25 міліграм діючої речовини. В одній упаковці вміщено десять ампул по 2 мл.
Згідно інструкції, «Іміпрамін» призначається при таких патологіях і станах:
- депресія різної форми і тривалості;
- панічні атаки;
- енурез у дитячому віці після шести років.
Дія лікарського засобу
Згідно інструкції по застосуванню «Іміпрамін» має антидепресивну, тімолептичною, психостимулярующим і жовчогінною дією. Вони розвиваються повільно, терапевтичний ефект спостерігається через 4-8 тижнів терапії.
Іміпрамін, що входить до складу препарату, виступає трициклічних антидепресантом. Він інгібує зворотне захоплення дофаміну, серотоніну і норадреналіну, блокує гістамінові рецептори, що виражається в його седативному ефекті.
Препарат сприяє поліпшенню настрою, усунення тривожності і рухової загальмованості, збільшує тонус організму.
Після потрапляння в шлунок добре абсорбується. Максимальна концентрація активної речовини спостерігається через дві години після прийому пігулки або через одну годину після внутрішньом’язового введення. Іміпрамін здатний накопичуватися в печінці, нирках і головному мозку.
Виводиться ліки разом з уриною і жовчю через одну добу.
«Іміпрамін»: інструкція по застосуванню
Дозування і тривалість терапії встановлює лікар у кожному конкретному випадку. Все залежить від тяжкості патології та характеру її перебігу. Для досягнення стійкого терапевтичного ефекту необхідно приймати препарат від чотирьох до восьми тижнів. Терапію починають з низької дози, поступово її збільшуючи. Збільшення дозування повинно проходити під контролем лікаря у разі лікування дітей та людей похилого віку.
Для терапії депресії спочатку призначається по одній таблетці або ін’єкції один, два або три рази на добу. До кінця тижня дозування може становити 150 міліграмів іміпраміну в добу. Рекомендується дотримуватися дозування близько 100 міліграм в добу.
При лікуванні в умовах стаціонару, а також у важких випадках лікування починають з внутрішньом’язового введення ліків по 0,025 грамів тричі на день. До кінця тижня дозу збільшують до 0,2 г, потім її поступово починають знижувати, призначають таблетовану форму препарату. Кожні 25 міліграмів розчину для ін’єкцій замінюють 50 міліграмами лікарського засобу у вигляді таблеток. Потім повністю переходять на таблетовану форму препарату.
Терапія людей старечого віку починається з мінімальної дози, потім вона поступово підвищується до двох таблеток на добу.
Згідно інструкції, «Іміпрамін» на початку терапії може призводити до посилення тривожності і неспокою. У цьому випадку лікар може додатково призначити бензодіазепіни, лікування якими припиняється після усунення неприємної симптоматики.
У дитячому віці медикамент призначають для лікування енурезу, якщо він не спровокований органічними захворюваннями.
Дітям від шести до восьми років призначають по одній пігулці в добу, від 9 до 12 років – дві пігулки на добу, після 12 років – три таблетки в день. Якщо протягом семи днів не спостерігається покращання, дозу збільшують. Максимально допустима доза повинна становити не більше 2,5 міліграм іміпраміну на 1 кілограм маси тіла.
Препарат приймають один раз на добу перед сном. Тривалість терапії становить три місяці. Відміняти препарат слід поступово.
Протягом декількох тижнів необхідно спостерігати за пацієнтами, так як ризик здійснення суїциду великий, особливо у людей до 24 років. За даними статистики, ризик знижується на ранній стадії одужання. При прояві негативних симптомів і зміну поведінки необхідно звернутися до лікаря.
Згідно з показаннями до застосування «Іміпраміну» рекомендується проводити підтримуюче лікування протягом шести місяців. Препарат відміняють поступово, в іншому випадку виникає так званий синдром відміни.
Обмеження у застосуванні
Як і всі антидепресанти, цей препарат має деякі протипоказання. До них відносять:
- висока сприйнятливість до компонентів медикаменти;
- дитячий вік до шести років;
- прийом інгібіторів МАО;
- інфаркт міокарда в анамнезі;
- аритмії;
- маніакально-депресивні розлади;
- важкі хвороби печінки і нирок;
- дитячий вік до 18 років при лікуванні панічних розладів і депресій;
- період виношування і годування дитини;
- непереносимість галактози;
- недостатність лактози;
- глаукома;
- вживання алкоголю;
- затримка урини.
Оскільки ліки проникає в грудне молоко, при появі симптомів післяпологової депресії лікування може проводитися у разі переведення дитини на штучне вигодовування.
З обережністю призначають препарат тим, хто має епілепсію і спазмофилию, гіперплазію передміхурової залози, запори, синдром сухого ока, ішемію, цукровий діабет, пухлини надниркових залоз, біполярну депресію, а також гіпертиреоз.
Прояв побічних реакцій
Побічні явища розвиваються нечасто, їх прояв залежить від індивідуальних особливостей організму пацієнта, дозування ліків і тривалості терапії. В деяких випадках можуть виникнути такі стани та симптоми:
- порушення сну;
- збільшення тривожності і неспокою;
- сухість у роті;
- тахікардія;
- гіпотензія;
- аритмія;
- збільшення кров’яного тиску;
- лейкопенія;
- тремор;
- біль в області голови, запаморочення;
- порушення свідомості;
- розлад потенції»
- судоми;
- порушення мови, зору і слуху;
- нудота і блювання;
- стоматит;
- гепатит;
- порушення сечовипускання;
- алергічні реакції;
- набряклість;
- випадання волосся;
- збільшення молочних залоз;
- збільшення маси тіла;
- анорексія;
- пониження кров’яного тиску;
- серотоніновий синдром при одночасному застосуванні інших антидепресантів;
- фоточутливість;
- деліріозний синдром;
- розвиток суїцидальної поведінки на початковому етапі терапії і після відміни препарату.
При розвитку тяжких психічних і неврологічних патологій прийом ліків припиняють.
При лікуванні «Имипрамином» побічні ефекти частіше проявляються у літніх людей і дітей. Під час терапії не можна керувати авто або іншими складними механізмами.
Перевищення допустимих доз
При застосуванні лікарського засобу у великих дозах можливий розвиток таких патологій і станів:
- ступор;
- сильне занепокоєння;
- судоми;
- кома;
- зниження кров’яного тиску;
- недостатність серця;
- шок;
- зупинка серця;
- порушення дихання;
- анурія;
- підвищення температури тіла.
Такі прояви можуть спостерігатися протягом шести днів. В дитячому і старечому віці передозування може призвести до летального результату. При передозуванні терапія повинна проводитися в умовах стаціонару. Лікування проводиться симптоматичне та підтримуюче.
Медики встановлюють шлунковий зонд на дванадцять годин, промивають шлунок, дають сорбенти. Часто використовується протисудомну лікування, проводиться штучна вентиляція легень, внутрішньовенно вводиться «Допамін».
Додаткова інформація
Не допускається одночасне застосування препарату з інгібіторами МАО, так як можливий розвиток судом і коми, а також з іншими антидепресантами, в іншому випадку збільшується ризик розвитку серотонінового синдрому.
Перед тим, як лікувати депресію у жінок, вони повинні бути проінформовані про несумісність антидепресанту і оральних контрацептивів і препаратів естрогенів.
Етанол, нікотин, барбітурати, антипсихотичні препарати і препарати проти епілепсії знижують ефективність «Іміпраміну», сприяють розвитку побічних явищ. При одночасному використанні з ним ліків проти паркінсонізму збільшується ризик розвитку побічних реакцій.
Ліки, що містять гормони щитовидної залози, можуть посилити фармакологічна дія антидепресанту. Спільне застосування симпатоміметиків сприяє посиленню ефекту останніх.
При використанні непрямих антикоагулянтів збільшується ризик розвитку кровотеч з органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
Як зберігати?
Згідно інструкції «Іміпрамін» зберігають у сухому темному місці з температурою повітря не більше двадцяти п’яти градусів. Термін придатності становить три роки з моменту випуску ліки.
Вартість і придбання медикаментозного засобу
Придбати ліки можна практично в будь-якій державній аптеці країни. Для його покупки необхідно надати рецепт від лікаря. Ціна «Іміпраміну» близько 360 рублів. В аптеках Росії препарат з имипрамином можна придбати під іншим торговим назвою – «Меліпрамін», що випускається угорською компанією.
Аналоги
Сьогодні в медицині існує велика кількість трициклічних антидепресантів. Лікар призначає препарат, виходячи з індивідуальних особливостей організму кожного пацієнта. Аналоги «Іміпраміну», схожі по фармакологічній дії, такі:
Призначати антидепресант повинен суворо лікар, самолікування неприпустимо.
Відгуки
У РФ іміпрамін використовується в психіатрії давно. За двадцять років його застосування він довів свою ефективність у терапії депресії, панічних розладів. Відгуки про препарат хороші, він багатьом допоміг нормалізувати сон, усунути тривогу і тривожність, повернутися до повноцінного життя.
У деяких випадках медикамент навіть допоміг позбавитися від алкогольної залежності, що розвивалася на тлі депресії.
Багато психіатри говорять про те, що ліки рідко викликає побічні реакції, тому його часто призначають людям з депресивними розладами. До того ж весь курс терапії буде коштувати порівняно недорого.
З мінусів деякі пацієнти відзначають появу негативної симптоматики на початку терапії. Але всі побічні явища проходять самостійно через деякий час, що не потребує відміни препарату. Тільки в індивідуальних випадках можуть розвинутися такі побічні реакції, що потребують відміни ліків. В таких випадках лікар підбирає інший медикамент. Але це буває вкрай рідко.
Тільки одиниці говорять про те, що цей препарат є слабкою, тому вони не рекомендують його вживати. Також деякі зазначали, що не відчули ніякого ефекту від лікування.
Висновок
Таким чином, судячи з відгуків психіатрів та їх пацієнтів, медикамент «Іміпрамін» є ефективним препаратом у лікуванні різного роду депресій. Медики часто його призначають, оскільки він рідко виявляє побічні реакції і коштує порівняно недорого. Самостійно призначати собі лікування заборонено, тільки лікар може виписати ліки, виходячи з індивідуальних особливостей організму пацієнта в кожному конкретному випадку.