Колориметричний метод – аналіз, заснований на порівнянні насиченості забарвлення досліджуваного і відомого речовини. Результати фізико-хімічних тестів мають велику цінність для багатьох галузей науки, але найбільше дослідження застосовується в медицині.
Сутність колориметричного методу
Існує багато видів аналізів, за допомогою яких визначають хімічний склад речовин. Якісь з них універсальні і широко застосовуються в самих різних областях, інші – специфічні, що володіють більш високою точністю. Колориметричний метод відноситься до універсальних.
Сутність аналізу полягає в тому, що насиченість кольору розчину з невідомою концентрацією порівнюється з забарвленням стандартного розчину. У процесі аналізу в результаті взаємодії досліджуваного компонента з певним реагентом утворюється забарвлене з’єднання. Після завершення реакції отриманий відтінок порівнюють з кольором розчинів, концентрація яких вже відома.
Вважається, що основоположник колориметрії – Роберт Бойль. Він використовував вижимки дубильних горішків, щоб відрізнити в розчині залізо від міді. Саме Бойль звернув увагу, що чим більше концентрація заліза в розчині, тим насиченішим тон останнього.
Колориметрія
Колориметрія – метод визначення кількості речовини в розчинах. В основі аналізу лежить закон Бугера-Ламберта-Бера: при попаданні пучка світла в щільний поглинаючий шар речовини його інтенсивність зменшується.
Колориметричний метод визначення концентрації речовини може використовувати візуальне порівняння чи порівняння за допомогою спеціальних приладів для вимірювання інтенсивності кольору. Порівняння виконується прямим і компенсаційним способом.
Використання спектрофотометра, монохроматора та інших точних приладів ще більше спрощує і без того нескладний метод дослідження і дозволяє збільшити точність результатів. Ці прилади здатні вимірювати величину пропускної здатності світла і визначати довжину хвилі.