Придбаний аутизм: причини у дорослих і дітей

Різновиди захворювання

У психіатрії відомо 4 характерних синдрому, що відносяться до захворювання аутизму:

  • Синдром Каннера – хвора людина досить замкнутий і добровільно цурається будь-якого суспільства. Він погано говорить і має спотворене уявлення про реальності.
  • Синдром Ретта – в основному вражає дівчаток. Його наявність визначають на першому році життя дитини. Хворий малюк відрізняється пасивністю. Він дуже погано говорить або взагалі не здатний це робити. На такий вид аутизму неможливо хоч як-небудь вплинути, тому розвиток дитини залишається в руках Всевишнього.
  • Синдром Аспергера – хворий здатний повноцінно міркувати, але це не завжди помітно з огляду на те, що він уникає суспільства. Ті з них, які не втратили навички соціального взаємодії, воліють спілкуватися з оточуючими за допомогою жестів чи міміки.
  • Атиповий аутизм – характерний для більш дорослих пацієнтів. Хворий може довгий час просидіти на одному місці, дивлячись в конкретну точку простору. Але коли він закінчує своє заняття, то не може чітко відповісти на питання, навіщо він це робив і скільки часу сидів у такому положенні. Поступово стають явними порушення мови, сплутаність думок і погано контрольовану поведінку.
Дивіться також:  Синдром Мессі (синдром Плюшкіна, патологічне накопичення): причини, симптоми і лікування

Придбане захворювання представляє серйозну небезпеку для дорослої людини. Його психіка не витримує такого навантаження, що призводить до розвитку різних патологій і постійних конфліктів з оточуючими людьми. Такі хворі в подальшому втрачають роботу і опиняються під загрозою розпаду сім’ї, так як близькі не завжди розуміють справжню природу їх дій.

Хворий придбаним аутизмом має всі ознаки захворювання психіки. Пізніше розвиток патології практично не відбивається на внутрішньому світі людини, тому його інтелект і життєві позиції залишаються на своєму місці. Але соціальне взаємодія вимагає від них неймовірних зусиль, тому вони воліють вести відокремлену життя, максимально обмеживши доступ чужих осіб. Однак бувають і абсолютно протилежні ситуації. Хворий аутизмом практично не представляє своє життя без допомоги близьких людей, переклавши на їх плечі контроль за його самообслуговуванням.