Синдром Карлсона в психіатрії

Напевно всі сучасні батьки дивилися відомий радянський мультик «Малюк і Карлсон». В історії розповідається про те, як маленький хлопчик подружився із чоловіком у віці, ще й з пропелером на спині. Дитині було самотньо. Тому він придумав собі друга, якого годував і щодня чекав у гості. Цей феномен називається синдромом Карлсона. Що це за недуга?

Занепокоєння про уявного друга

Багато батьки раптово починають помічати, що дитина веде бесіди з уявним другом. Тому у них виникає питання: норма чи відхилення?

Це відомий у психіатрії синдром Карлсона. Якщо дитині ще не виповнилося 5 років, подібне явище прийнято вважати варіантом норми. Така вигадана дружба є ознакою розвитку фантазії. Найчастіше іншому стає людина або «ожила» іграшка.

Згідно з проведеними дослідженнями, синдром Карлсона у дітей зустрічається в 65 % випадків. При цьому мова йде про малюків з високим рівнем інтелекту і розвиненими творчими здібностями.

Неправильні дії батьків

Реакція батьків на зміни у поведінці доньки чи сина буває різноманітною. Одні просять припинити вигадки, а з часом починають лаяти. Інші ведуть дитину до психолога або психіатра. Треті і зовсім починають висміювати фантазії, що загрожує втратою довіри і появою поведінкових комплексів.

Однак звинувачувати треба не дитини, а самих батьків або навіть близьких родичів. Найчастіше саме вони провокують таку психологічну реакцію. Тому необхідно аналізувати власні дії і вчинки, а лише потім шукати проблеми в поведінці дитини.

Поширені причини

Психологи виділяють кілька поширених причин синдрому Карлсона, на які варто звернути увагу батькам:

  • Дефіцит вражень у повсякденному житті. В період активного ментального і фізичного розвитку дитини потрібні яскраві враження. Наприклад, його можна відвести в зоопарк і познайомити з тваринами. Корисними будуть і прості прогулянки в парку, пускання мильних бульбашок, звичайні ігри з батьками. Коли дитина позбавлена вражень, він починає придумувати їх самостійно.
  • Відсутність спілкування з однолітками. Мова йде про ситуації, коли дитина не ходить в дитячий сад. Недавній переїзд на нове місце проживання, де малюк ще не встиг завести нові знайомства, також може бути своєрідним стресом.
  • Відчуття незахищеності з боку батьків. Постійні образи з боку родичів або покарання навіть за найменші проступки можуть спровокувати гостре почуття незахищеності. Такій дитині стає важко довіритися навіть близьким людям.
  • Інші причини синдрому

    Серед інших, але менш поширених причин синдрому психологи виділяють гіперопіку з боку батьків. Багатьох дітей з раннього віку не сприймають як особистість. Їм не дають можливості проявити свої таланти в повній мірі, висловити думку. Тому вони починають замикатися в собі і придумують вигаданих друзів.

    Буває синдром Карлсона і у дорослих. Найчастіше він виявляється у представників сильної статі. Основною його причиною виступає відмова від вступу в серйозні офіційні відносини. Такі чоловіки не дають можливості своїй жінці проявити себе в якості господині, берегині домашнього вогнища. В більшості своїй є противниками дітей, шлюбу і будь-якого іншого посягання на свободу і незалежність.

    Насторожуючі симптоми

    Наявність уявного друга в дитини змушує багатьох батьків звернутися до психолога. Буває досить важко визначити проблему порушення і знайти спосіб допомогти малюкові. Більш того, синдром Карлсона може трансформуватися з часом у більш серйозний розлад. Обчислити подібні зміни легко за такими ознаками:

    • щоденні розповіді про вигаданого друга;
    • поява замкнутості і некомунікабельність;
    • втрата інтересу до навколишнього світу;
    • неможливість відрізнити реальність від ілюзії.

    У дорослих синдром проявляється дитячою безтурботністю і перекладанням відповідальності за події на близьких людей.

    Необхідне обстеження

    У більшості випадків розповіді про уявного друга самостійно зникають до 9 років. Якщо після цього часу дитина продовжує історії про спілкування, необхідно звернутися за допомогою до фахівця. Діагностикою синдрому Карлсона займається психолог. На консультації лікар допоможе визначити причини змін, що відбуваються і знайти правильне рішення для їх усунення.

    Дивіться також:  Гостра реакція на стрес: види, діагностика і симптоми, самодопомога

    Рекомендації для батьків

    Незалежно від причини синдрому батьки повинні вести себе відповідним чином. Уявний друг завжди допомагає дитині і підтримує його, є своєрідним відображенням його внутрішнього світу. Тому знайомство з ним може виявитися вельми корисним. Психологи рекомендують навіть підіграти дитині. Можна показати, що новий друг також цікавий мамі і татові, варто розпитати про його пригоди і перевагах.

    Однак маніпулювати сином або дочкою з допомогою вигаданого персонажа не можна. Наприклад, говорити, що він добре поїв або вже прибрав іграшки, а ось його реальний товариш не виконав вказівок батьків.

    Варіанти лікування

    Якщо після консультації психолог підтвердив синдром Карлсона, його лікування зводиться до зміни з боку батьків ставлення до дитини.

    Якщо причиною появи уявного друга служить дефіцит уваги, мамі і татові потрібно переглянути свій щоденний графік, намагатися більше часу приділяти малюку і його дозвіллю. Важливо навчитися радіти його елементарним досягнень, завжди хвалити і менше карати.

    У разі нестачі спілкування досить буває записати дитину в спортивну секцію або на будь-який інший гурток. У суспільстві однолітків маляті буде простіше відкритися, а проблема сама собою вирішиться. Після занять необхідно розпитувати дитину, як він проводив час, з ким познайомився, чого навчився.

    При надмірної суворості і гіперопіку слід постаратися дати більше свободи вибору. Можна призначити дитини відповідальним, наприклад, за вигул собаки або миття посуду, прибирання власної кімнати. Це обов’язково допоможе йому зрозуміти свою значимість у родині.

    Досить часто причина синдрому Карлсона ховається в почутті провини. Батьки навіть не здогадуються, наскільки часто подібне явище зустрічається у дітей. Так, малюк може звинувачувати себе в розлученні або частих сварках батьків. Придуманому одному він може поскаржитися і розповісти про події, навіть перекласти провину на нього. У такій ситуації психологи радять налагодити довірчі відносини і пояснити дитині, що його провини в розлученні немає. Просто мама і тато вирішили пожити окремо, але вони так само люблять своє чадо.

    Якщо дитині властиве почуття незахищеності, він може придумати собі захисника. Як правило, в його ролі виступає відомий супергерой. В такій ситуації дорослі повинні докласти всі зусилля, щоб дитина придбала впевненість в собі, відчував їх підтримку.

    Одноманітне життя і брак вражень може призвести до появи синдрому. Дитина, придумуючи собі друга і, підключаючи фантазію, намагається таким чином компенсувати це. Щоб уникнути подібних ситуацій рекомендується більше бувати з дітьми на природі, відвідувати виставки та спортивні змагання. Хорошим рішенням буде організувати вечірку для дитини з приводу дня народження. Тут краще вже підключити фантазію дорослим.

    Способи профілактики

    Найбільш дієвою профілактикою синдрому Карлсона вважається створення теплої обстановки в сім’ї, де між батьками і дітьми панує гармонія і взаєморозуміння.

    Якщо у дитини спостерігаються прояви буйної фантазії, психологи рекомендують перенаправити її в потрібне русло. Для цього можна записатися в різні гуртки або секції, наприклад з малювання, ліплення або моделювання. Деяким підходять заняття танцями, іншим достатньо спортивних навантажень.

    Дитині щодня, навіть за умови щільного робочого графіка батьків, важливо приділяти увагу. З цією метою можна вдатися до допомоги різноманітних традицій. Наприклад, взяти за правило щовечора за вечерею розповідати, що за день сталося цікавого. Важливо при цьому давати вимовлятися і дитині, навіть якщо на перший погляд його оповідання здається нецікавим. Деякі батьки вважають за краще проводити подібні бесіди перед сном. Час, проведений з малюком, ніколи не буде зайвим.

    Якщо дитина мріє про тварину, ймовірно, варто задуматися про його придбання. Це може бути кішка, собака або хом’ячок. Домашнє тварина часто виступає в ролі замінника віртуального друга. Крім того, за ним потрібно доглядати, вигулювати та годувати. Подібного роду відповідальність позитивно позначається на самооцінці дитини, робить його більш самостійним і одночасно з цим відповідальним.