Причини хвороби

Сказати точно, чому з’являються аутоімунні патології, медики не можуть досі. Так що і те, звідки береться синдром Шегрена залишається загадкою не тільки для пацієнтів, але і для лікарів.

Достеменно відомо лише одне: в процесі зародження патології беруть участь імунологічні, генетичні, гормональні і навіть деякі зовнішні умови. Найчастіше провокаторами розвитку хвороби стають різні віруси, наприклад, герпесу, Епштейна-Барра, цитомегаловірус або такі серйозні захворювання, як ревматоїдний артрит, системна склеродермія, поліміозит, червоний вовчак.

Якщо ви помітили надмірну сухість у носі і скоринки, що викликають дискомфорт, труднощі в момент проковтування твердих продуктів, відсутність сліз під час чищення цибулі, вам однозначно потрібно відвідати ревматолога.

Існує кілька основних чинників підвищеного ризику:

• жінки старше 40 років;
• наявність в організмі хронічних інфекцій;
• цукровий діабет;
• обмінні відхилення травного тракту;
• регулярна схильність до стресів;
• куріння;
• вживання цитостатиків, антидепресантів, протизапальних і антибактеріальних препаратів;
• генетична схильність.

Вторинний та первинний синдром

Існує два різновиди захворювання. Але і при первинному і при первинному синдромі Шегрена хворі скаржаться на однакові проблеми, так і причина патології одна і та ж. У чому ж тоді різниця? Первинний вид являє собою самостійну хворобу. А ось вторинний синдром завжди пов’язаний з іншими патологіями, наприклад, червоною вовчанкою, цукровим діабетом або ревматоїдним артритом.

Механізм розвитку захворювання полягає в активній атаці лейкоцитами слізних і слинних залоз, а також інших тканин. Саме ця аномалія в результаті призводить до сухості і скориночкою в носі, синдрому сухого ока, а також надмірної сухості шкіри і навіть піхви.

І вторинний і первинний синдром Шегрена є надзвичайно складними, важко протікають патологіями. Приблизно в 90 % всіх випадків хвороби піддаються жінки. Що стосується загальної зустрічальності, то синдром Шегрена діагностований приблизно у 8% всього світового населення. З них приблизно 20-25% складає вторинний вид хвороби. Який характеризується аутоімунним системним ураженням сполучної тканини. Цифри досить страхітливі.

Ураження слизових оболонок саме по собі завдає пацієнтам масу дискомфорту, але крім цього, воно може спричинити за собою численні ускладнення, які важко піддаються терапії.