Уреазний тест – що це таке? Опис, показання, порядок підготовки, розшифровка результатів
Переваги методу
У колишні часи для діагностики захворювань, що викликаються Хелікобактер пілорі, застосовувалися наступні види досліджень:
аналіз шлункового слизу;
тест крові на антитіла до Хелікобактер пілорі;
дослідження калу методом ПЛР-діагностики.
В наші дні найчастіше використовується дихальний тест на наявність уреази. Розглянемо основні недоліки перерахованих вище методів:
Аналіз шлункового слизу є інвазивним варіантом уреазного тесту. Що це таке? Біоматеріал отримують під час проведення гастроскопії. Лікар вводить у шлунок хворого спеціальний зонд і забирає слиз на аналіз. Потім в лабораторії визначають концентрацію уреази в матеріалі. Це інформативний і достовірний метод, однак процедура гастроскопії досить неприємна для пацієнта. Дихальний тест на уреазу не завдає ніякого дискомфорту.
Аналіз крові на антитіла не завжди достовірно показує наявність інфікування. Досить часто відзначаються помилкові результати проби.
Дослідження калу на Хелікобактер пілорі – інформативний метод діагностики. Він показує наявність інфікування в 95% випадків. Проте виділення бактерій триває і після одужання. В аналізі калу Хелікобактер пілорі може визначатися після перенесеної патології. За результатами цього дослідження важко судити про здоров’я пацієнта.
Можна зробити висновок, що дихальний тест є найбільш щадним і достовірним способом діагностики. Якщо пацієнт дотримується всі необхідні правила підготовки до пробі, то помилкові результати відмічаються вкрай рідко.
