Чи знаєте ви, який резус-фактор переважає у людей європейської раси? Яке значення він має при плануванні дитини? І що взагалі означає це поняття? На ці та інші питання ви знайдете відповіді в нашій статті.

Склад крові

Серед усіх рідин, що складають внутрішнє середовище організму, саме кров забезпечує газообмін, живлення клітин, формування імунітету і терморегуляцію. Забезпечення таких важливих функцій можливо завдяки її складу. Кров складається з міжклітинної речовини – плазми і формених елементів. До них належать еритроцити, лейкоцити і тромбоцити. В результаті утворюється своєрідна “транспортна система”. Кожен елемент в ній виконує свої функції. Так, плазма грає роль міжклітинного речовини, лейкоцити забезпечують імунітет, а тромбоцити – згортання.

Червоні кров’яні клітини

Еритроцити переносять кисень від легким до клітин, а вуглекислий газ – в зворотному напрямку. Їх червоний колір обумовлений гемоглобіном. Це речовина складається з білка глобіну і железосодержащей складової – гема. В останньому міститься залізо. Саме його атоми не тільки надають еритроцитів червоний колір, але ще транспортують молекули газів.

Що таке резус-фактор

На мембрані еритроцитів може перебувати особливий білок. Це резус-фактор. Він є у 86 % населення планети. Таких людей називають резус-позитивними. А у 14 % його немає. Їх називають резус-негативними.

Даний ознака лежить в основі однієї з 36 систем груп крові. Найпоширенішою з них є АВО. Це чотири основні групи крові. Вони були відкриті ще в 1901 році австрійським ученим Карлом Ландштейнром, за що він був удостоєний Нобелівської премії. Але трансфузиологи – вчені, які займаються переливанням крові – вважають систему резусу клінічно більш важливою. Вона складається з 54 антигенів. Термін “резус-фактор” відносять лише до одного з них. Це антиген D.

Статистика

Вчені стверджують, що резус – це ознака, яка залежить від расової приналежності та географії проживання. Наприклад, він є у 85 % представників європеоїдів, у 93 % негроїдів і 99 % азіатів та індійців. Характер впливу даної ознаки на народності поки не встановлено. У будь-якому разі наявність резусу передається в спадщину, не залежить від групи крові і не змінюється протягом життя.

Трохи історії

Резус – це ознака, який також був відкритий Карлом Ландштейнром. Але це сталося набагато пізніше першої сенсації – в 1940 році. Разом з американським лікарем-иммуногематологом Олександром Вінером вчений вперше виявив даний білок у крові макак, вид яких називається резус. Це був раніше невідомий агглютиноген – антиген D. Він не входив у систему груп крові АВО.

У ході досліджень у кров кроликів додавали еритроцити макак резус. В результаті був отриманий особливий вид сироватки. При змішуванні її з людською кров’ю різних груп у 85 % випадків відбувалося склеювання еритроцитів. Така сироватка отримала назву резус-позитивною.

Визначення фактора

Знання про власний резус необхідні в двох випадках. Це переливання крові та планування сім’ї. Щоб дізнатися резус-фактор людини, необхідно здати на аналіз каппілярную або венозну кров. Робити це необхідно в першій половині дня, на голодний шлунок. За день до цього з раціону необхідно виключити жирну їжу, ліки та алкоголь.

Найпоширеніший спосіб визначення резусу – це склеювання еритроцитів в чашці Петрі. Для цього в неї поміщають дві краплі крові і сироватку. Далі з’єднують їх скляною паличкою і отриману суміш нагрівають на паровій бані протягом 10 хвилин. Якщо при цьому з’являються червоні пластівці, значить, еритроцити склеїлися. Це свідчить про позитивний резус-факторі.

Правила переливання крові

До 1873 році було скоєно 247 переливань, з яких 176 призвели до летального результату. Тільки відкриття груп крові дозволило визначити, що потрібно враховувати в ході цього процесу. Не всі з них сумісні. При переливанні не повинно відбуватися склеювання, або аглютинація, еритроцитів.

У системі АВО універсальною є перша група. Її власники вважаються універсальними донорами. В ній відсутні склеюючі речовини, які називаються “агглютиногены”. Люди з четвертою групою крові – універсальні реципієнти. Теоретично їм можна переливати кров всіх інших груп.

А які резуси повинні бути, щоб переливання крові пройшло успішно? Тут все залежить від системи “донор – реципієнт”. Резус-позитивного людині можна влити кров без цього білка. У протилежному випадку відбудеться аглютинація. Справа в тому, що якщо у людини до резусу крові немає, його потрапляння сприймається організмом як чужорідна атака починається захисна реакція – злипання еритроцитів.

Резус-сумісність

Давайте з’ясуємо, що це таке. Особливе значення має резус крові батьків. Існує думка, що він впливає на можливість зачаття, перебіг вагітності і здоров’я майбутньої дитини. Не всі з цього правда. Насамперед потрібно знати, що група крові, ні резус-фактор не мають впливу на процес запліднення. Слід шукати інші причини безпліддя. Доведено, що батьки з різними резус-факторами цілком можуть мати здорових дітей.

А ось на перебіг вагітності дана ознака може істотно впливати. Поєднання яких резусів може нести загрозу? Уявімо, що резус-негативна жінка виношує резус-позитивної дитини. Коли кров плоду проникає в материнський організм, останній починає захищатися – виробляти антитіла. Це специфічні білки, які утворюються у відповідь на чужорідні речовини – антигени. Захищаючись таким чином, організм матері ставить під загрозу життя майбутньої дитини: на будь-якому терміні вагітності може відбутися внутрішньоутробна смерть або викидень.

Коли виникає резус-конфлікт

Плануючи сім’ю, потрібно звернути увагу на кілька простих моментів. Перш за все, майбутні батьки обов’язково повинні пройти аналіз на резус. Якщо він в обох випадках позитивний або негативний, причин для хвилювань немає. Конфлікт може виникнути тільки в тому випадку, якщо в крові матері не виявлено антиген D, а у батька він є.

У цьому випадку імунна відповідь організму матері неминучий. Навіть при нормальному перебігу вагітності резус-фактор плоду переборює плацентарний бар’єр. У відповідь в крові матері формуються антитіла. Вони проникають Через плаценту в плід, руйнуючи його еритроцити. З плином часу виникає анемія.

У крові дитини утворюється білірубін, що призводить до розвитку жовтяниці. Саме ця речовина надає шкірі дитини жовтий відтінок. Результатом резус-конфлікту також може бути ураження нервової системи, набряк і навіть загибель плода.

Змішування крові матері і майбутньої дитини може відбутися і у разі непередбачених ситуацій. Це може бути позаматкова вагітність, вагінальне кровотеча або механічна травма живота.

Успіхи сучасної медицини

Але не варто панікувати. В даний час створена ціла система профілактичних заходів, здатних уникнути резус-конфлікту. З перших днів вагітності ситуацію потрібно тримати під суворим контролем.

Майбутня мама повинна регулярно здавати кров на аналіз. До 32-го тижня досить буде робити це один раз на місяць. Далі ймовірність вироблення антитіл збільшується. Тому з 32-го по 35-й тиждень кров перевіряють 2 рази на місяць, а потім – щотижня. Якщо антитіла не виявлені, майбутньої матері вводиться антирезусний гаммаглобулин. Дана вакцина попереджує їх утворення. Таке щеплення ефективна на терміні від 18 до 20 тижнів. У цей же період проводять і перше УЗД. За його результатами можна визначити, чи розвивається у плода гемолітична хвороба. Її ознаками буде потовщення плаценти, а також збільшення селезінки і печінки.

Якщо аналіз крові матері показує незначне поява антитіл, то їй призначається амбулаторне лікування. Воно спрямоване на зниження реакції організму на антигени. Такими десенсибілізуючими препаратами є розчини глюкози, вітамінів або аскорбінової кислоти.

Коли рівень антитіл досягає критичного показника, необхідна термінова госпіталізація та постійний контроль за станом майбутньої матері і дитини. У такому разі небезпечним сигналом є поява у плода рідини в навколосерцевої сумки і черевної порожнини.

Щоб уточнити картину, проводять аналіз навколоплідних вод на вміст білірубіну. Якщо він підвищений, виходів із ситуації кілька. Найпростішим є очищення плазми від матері антитіл – плазмаферез. Ефективним буде і переливання крові плоду. Ця процедура обов’язково проводиться під контролем УЗД. До плода через пупкову вену вводять резус-негативну кров, яка на час заміщає його власну. Таку процедуру повторюють кожні два тижні.

Коли вагітність супроводжується резус-конфліктом, найголовніше – довести її до 34 тижнів. У цей період системи органів плоду вже досить сформовані і може йти мова про дострокові пологи.

Друга вагітність

Після перших пологів у крові резус-негативної матері залишаються антитіла. Це може значно ускладнити перебіг наступних вагітностей. Наявність антитіл збільшує імовірність резус-конфлікту.

Щоб цього уникнути, протягом доби після перших пологів в кров матері вводять препарат. Він називається антирезус-імуноглобулін. Препарат запобігає утворенню антитіл, знижуючи ризик подальших ускладнень.

Отже, резус-належність визначається наявністю на мембрані еритроцитів особливого білка. Він міститься в крові більшості людей. Їх називають резус-позитивними. Даний ознака необхідно враховувати під час переливання крові та вагітності. Якщо резус потрапляє в кров, яка не містить цього білка, відбувається руйнування еритроцитів. Існуючі медичні заходи дозволяють в більшості випадків уникнути резус-конфлікту.