Розглянемо, що таке перитоніт кишечника. В черевній порожнині знаходяться важливі органи, особливу роль серед яких відіграє кишечник. Внутрішній покрив черевної порожнини утворює стерильну замкнуту систему, яка може негативно діяти на хвороботворні мікроорганізми, знешкоджуючи їх. При порушенні цілісності кишечника або стерильності очеревини створюються сприятливі умови для розвитку запального процесу.
Це дифузний або локальний процес запалення серозного покриву очеревини (черевної порожнини). Клінічними ознаками перитоніту кишечника виступають біль в животі, напруження черевних м’язів стінок, нудота і блювота, гіпертермія, затримка газів і стільця, тяжкий загальний стан. Діагностика патології ґрунтується на інформації з анамнезу, визначення позитивної перитонеальній симптоматики, даних рентгенографії, УЗД, ректального і вагінального досліджень, лабораторних тестувань. Лікування гнійного перитоніту кишечника, як правило, оперативне (лапаротомія, санація черевної порожнини) з адекватною перед – і післяопераційної дезінтоксикаційної і антибактеріальною терапією.
Перитоніт являє собою важке ускладнення запальних і деструктивних захворювань у системі органів черевної порожнини, що супроводжується вираженими загальними та місцевими симптомами, виникненням поліорганної недостатності. Загальна летальність від гастроентерологічних перитонітів становить приблизно 20-30 %, а при більш важких формах – 40-50%. Розберемося детальніше, що таке перитоніт кишечника.
Особливості патології
Специфічні характеристики даного патологічного процесу обумовлені будовою черевної порожнини. Очеревина утворена двома серозними листками, що переходять один в одного – парієнтальних і вісцеральним. Вони покривають стінки черевної порожнини і внутрішні органи. Очеревина являє собою напівпроникну, активно функціонуючу мембрану, що виконує безліч важливих функцій:
- бар’єрну (протимікробна і механічний захист внутрішніх органів);
- резорбтивную (всмоктування продуктів лізису, ексудату, некротичних тканин, бактерій);
- ексудативну (процеси виділення серозної рідини) і ін
Важливим захисним властивостями очеревини виступає її здатність до відмежування запального процесу в очеревині за рахунок фіброзних спайок і рубців, а також клітинного та гуморального механізмів. При захворюваннях кишечника у цьому органі розвивається патогенна мікрофлора, яка виходить за межі його стінок і провокує зараження очеревини.
Перитоніт асептичного типу провокується подразненням тканин агресивними речовинами самого організму – сечею, кров’ю, жовчю, соком шлунка або підшлункової залози. Він швидко набуває бактеріальний характер, так як вже через кілька годин тканини очеревини піддаються впливу патогенних бактерій. Різновид асептичного кишкового перитоніту є барієвий перитоніт, який розвивається внаслідок виходу за межі кишечнику барію.
Це стає можливим при проведенні рентгенологічних досліджень із застосуванням контрастної речовини, у складі якого присутній барій. Такий вид захворювання зустрічається рідко, але від нього вмирає кожен другий пацієнт. Відомий також серозний перитоніт кишечника, який з’являється внаслідок скупчення серозної рідини.
Причини розвитку
Щоб зрозуміти, що таке перитоніт кишечника, з’ясуємо, які його причини. Серед більшості випадків розвитку недуги збудником патологічного процесу виступає бактеріальна інфекція, яка складається з неспецифічної мікрофлори травного тракту: энтеробактер, кишкова паличка, стрептокок, стафілокок та ін У деяких випадках зазначена патологія може бути викликана специфічною мікрофлорою: гонококами, мікобактеріями туберкульозу та ін.
Якщо перитоніт тонкого або товстого кишечника спочатку має бактеріальну природу походження, наприклад, токсико-хімічну, то через короткий час він здобуває мікробний характер внаслідок приєднання інфекційних збудників із просвіту травного тракту.
Найбільш поширеними причинами виникнення перитоніту кишечника можна вважати такі деструктивні і запальні захворювання:
- дивертикуліт ободової кишки;
- дивертикул Меккеля;
- деструктивний апендицит гострого характеру;
- проривні виразки дванадцятипалої кишки;
- розрив кишки після хірургічного втручання або травми;
- кишкова непрохідність.
Перитоніт кишечника іноді може виникати після операцій на черевній порожнині внаслідок неспроможності анастомозів, механічних пошкоджень очеревини, дефектів накладення лігатур і т. д.
Для того, щоб правильно оцінити стан пацієнта, що поступив в лікарню з підозрою на дане захворювання, фахівцю необхідно ознайомитися з наявними симптомами і визначити стадію патології. Причини перитоніту кишечника також потрібно обов’язково з’ясувати.
Стадії захворювання
Недуга практично завжди протікає стрімко, в гострій формі. Для даної патології характерна швидка й бурхлива динаміка розвитку, вкрай важкий стан пацієнта і летальний результат у випадку відсутності ефективної хірургічної терапії. Хронічна форма хвороби виявляється в дуже рідкісних випадках.
Симптоматика перитоніту кишечника відрізняється в залежності від стадії перебігу. У медицині виділяється 3 стадії розвитку захворювання:
Щоб найбільш повно зрозуміти динаміку розвитку патології, необхідна докладна інформація про всіх його проявах, з самих перших днів.
Симптоми перитоніту кишечника
На реактивній стадії спостерігається розвиток наступних симптомів:
- раптовий сильний і гострий біль з локалізацією в зоні запалення;
- втрата свідомості;
- напруга передньої стінки очеревини;
- гіпертермія;
- прискорений слабкий пульс;
- наліт на мові сірого кольору;
- помилкові позиви до сечовипускання або дефекації;
- нудота і блювота, що не приносить полегшення.
На даній стадії захворювання можна помітити максимальний прояв місцевих симптомів, викликаних гіперергічною реакцією на розвивається подразнення очеревини. Симптоми перитоніту кишечника можуть бути і інші.
На наступній стадії, токсичної, яка може тривати до 2-3 діб, відбувається посилення загальної інтоксикації організму. При цьому починають яскраво проявлятися такі патологічні ознаки:
- підвищення температури до високих значень;
- судомний синдром;
- зниження артеріального тиску;
- блідість шкірних покривів;
- переривчасте дихання;
- зневоднення організму;
- загострені риси обличчя;
- поширення болючості по всьому животу;
- неконтрольована блювота з неприємним запахом.
Якщо в цей період пацієнту не буде надана термінова медична допомога, патологічний процес переходить у останню, термінальну фазу свого розвитку. Вона характеризується наступними симптомами перитоніту кишечника у дорослих і дітей:
- синюватий відтінок шкіри;
- параліч нервових закінчень черевної порожнини, що призводить до зниження напруги живота і больового синдрому;
- зниження температури тіла;
- гарячковий стан, озноб;
- запалі очі і щоки;
- сплутаність свідомості внаслідок інтоксикації організму;
- погано визначаються пульс і тиск;
- слабке дихання.
Термінальна фаза перитоніту кишечника у медичній літературі вважається незворотною, неминуче призводить до смерті пацієнта.
Первинна діагностика
При підозрі на перитоніт кишечника необхідно проводити діагностичні заходи одночасно з наданням екстреної медичної допомоги. Щоб уникнути небезпечних для життя ускладнень, точний діагноз хворому повинен бути поставлений не пізніше 2 годин від початку хвороби.
У процесі діагностики перитоніту кишечника необхідно взяти до уваги наступну інформацію:
- наявність перитонеальних симптомів;
- дані рентгена черевної порожнини і УЗД;
- дані пункції очеревини;
- результат діагностичної лапароскопії;
- показники лабораторних досліджень.
Початковий діагноз може бути поставлений на підставі загальної клінічної картини захворювання. Особливу увагу фахівці приділяють больового синдрому при первинному огляді пацієнта. Для цього використовується ряд сучасних методів (наприклад, методика Щоткіна-Блюмберга), які можуть підтвердити розвиток у хворого перитоніту кишечника. При самостійному купировании больового синдрому за допомогою різних знеболювальних медикаментів, достовірна клінічна картина може істотно спотворюватися.
Лабораторна діагностика
При здійсненні діагностичних заходів при кишковому перитоніті важливе місце займають результати біохімічного дослідження крові. За допомогою даного аналізу визначаються патологічні зміни складу крові: збільшення ШОЕ, високий лейкоцитоз, нейтрофільоз, гнійно-токсична зсув лейкоцитарної формули вліво. Дані зміни свідчить про розвиток в організмі гнійної інтоксикації.
При проведенні рентгеноскопії очеревини під куполом діафрагми видно повітря, наявність рідини в кишечнику, роздуті петлі, що говорить про паралітичної непрохідності. З допомогою рентгеноскопического дослідження з використанням контрастної речовини легко встановлюється неспроможність швів анастомозу, що виступає найбільш частою причиною кишкового перитоніту, що виник після оперативного втручання. Вільна рідина в порожнині очеревини добре визначається за допомогою ультразвукового дослідження.
З’ясуємо, проводять операцію при перитоніті кишечника.
Хірургічна діагностика
У випадку, якщо вищевказані діагностичні заходи не дають повноцінної картини захворювання і не дозволяють поставити точний діагноз, фахівці вдаються до більш складним, але високоефективних методів діагностики, таких як лапароцентез і лапароскопія черевної порожнини. За допомогою зазначених методів можна точно встановити характер і причину виникнення патологічного процесу.
Важкий стан пацієнта часто вимагає здійснення екстреної діагностики. У певних випадках діагноз ставиться безпосередньо в процесі втручання після розтину очеревини.
Лікування
При перитоніті кишечника застосовується тільки екстрене оперативне лікування у медзакладі. В домашніх умовах лікувати подібну патологію не представляється можливим. Своєчасне звернення до лікаря дає пацієнту шанс на сприятливий прогноз хірургічних заходів.
Перед операцією необхідно провести підготовчі процедури:
- купірувати больовий шок;
- стабілізувати водно-сольовий баланс;
- нормалізувати тиск.
Оперативне лікування здійснюється під загальною анестезією. Часто медики використовують широку серединну лапаротомію. У процесі втручання контролюється і підтримується діяльність всіх життєво важливих органів. Основними фазами операційного лікування вважаються:
- усунення інфекційного вогнища;
- санація черевної порожнини за допомогою спеціальних антибактеріальних та антисептичних розчинів;
- дренування очеревини в цілях введення всередину антибактеріальних медикаментів і видалення скупчився в ній ексудату;
- зняття запального процесу;
- усунення паралітичної непрохідності кишечника в цілях відновлення нормальної перистальтики.
При важких випадках здійснюють проточне промивання очеревини спеціальними розчинами, що в медицині називається – «перитонеальний лаваж».
Післяопераційна терапія
Після хірургічного втручання обов’язковим є подальше проведення консервативного лікування, основними напрямами якого є:
- призначення пацієнту сильнодіючих антибактеріальних медикаментів та інфузій фізіологічного розчину для усунення інтоксикації організму;
- відновлення роботи пошкоджених систем;
- стимуляція функціонування мускулатури кишечника;
- підтримка роботи дихальної, серцево-судинної, нервової систем;
- підвищення імунітету.
При лікуванні перитоніту кишечника застосовуються також сучасні додаткові методики: плазмаферез, УФО-опромінення крові, гемосорбція і т. д.
Останнім часом в післяопераційному лікуванні подібних патологій активно використовується релапаротомія, суть якої полягає в ретельному промиванні порожнини очеревини спеціальним складом. Ці процедури можуть проводити через 2-3 дні після операції, що безпосередньо залежить від самопочуття пацієнта.
Що таке перитоніт кишечника, тепер зрозуміло, але який прогноз?
Прогноз
Прогноз на одужання залежить від своєчасного проведення терапевтичних заходів, а також від ефективності післяопераційних методів лікування. Важливу роль при цьому відіграють причини виникнення патології та тяжкість її перебігу. Часті випадки перитоніту при непрохідності кишечника. У запущених ситуаціях можливе виникнення тяжких ускладнень і летальний результат.
До заходів щодо попередження такого небезпечного захворювання можна віднести здоровий спосіб життя, правильне харчування, своєчасне проходження медичних оглядів.
Ми розглянули, що таке перитоніт кишечника. Симптоми і лікування також були детально описані.
