Психологічне здоров’я і психічне здоров’я насправді є абсолютно різними речами. І в разі неповноцінності з однієї чи іншої сторони поведінку людини зміниться, і це, швидше за все, буде помітно. З цієї причини необхідно підтримувати рівні психологічного здоров’я і психічного здоров’я.

Визначення термінів

Для того щоб відповісти на питання про те, що психічне здоров’я відрізняється від психологічного, необхідно спочатку зрозуміти обидва терміни.

Психічне здоров’я – це певні особливості, які дозволяють людині вести себе адекватно і успішно адаптуватися до навколишнього середовища. До цієї категорії зазвичай відносять те, наскільки відповідають формуються у людини суб’єктивні образи об’єктивної реальності, а також оцінюється адекватне сприйняття себе самого, здатність концентруватися на чому-небудь, здатність до запам’ятовування певних інформаційних даних і вміння мислити критично.

Протилежністю хорошого психічного самопочуття є відхилення, а також різні розлади і захворювання людської психіки. При цьому, якщо психіка в порядку, це зовсім не є гарантією здоров’я душевного.

При повноцінної психіці і повної адекватності людина може мати важкі душевні захворювання. Простіше кажучи, людині не хочеться жити. Може бути і зовсім навпаки: прекрасний душевний стан, поєднане з психічними відхиленнями і неадекватністю.

Під визначення психологічне здоров’я підпадає не просто душевне самопочуття, але і стан особистості. Тобто це певний вид самопочуття, при якому душевний і особистісний поєднуються, у людини все добре в житті, при цьому його особистість перебуває у стані зростання й готовності до руху вперед.

Психологічне самопочуття описує особистість в цілому, воно відноситься до декількох сфер відразу: до пізнавальної, мотиваційної, емоційної, а також до вольової областях. Крім цього, сюди можна віднести різні прояви сили духу.

Критерії психічного стану

Здоров’я являє собою основу всієї людського життя, певну гарантію успіху і того, що все буде добре. Воно є одним з обов’язкових умов для досягнення цілей в житті. У багатьох культурах воно є не тільки цінністю одного індивіда, але і величезним суспільним надбанням.

Психологічні основи фізичного, психічного та соціального здоров’я прийнято розглядати у двох його аспектах. Критерії оцінки психічного самопочуття найбільш повно розкриті А. А. Криловим. Вони застосовні також і до психологічного стану.

Вчений виділяє критерії, відповідно з тим, яким чином вони себе проявляють (різні процеси, властивості). Крилов вважає, що особа, яка в порядку психічно, може характеризуватися наступними властивостями:

• моральність (тобто почуття совісті і честі);
• зосередженість;
• врівноваженість;
• оптимістичне ставлення до життя;
• адекватні домагання;
• почуття боргу;
• відсутність уразливості;
• впевненість у собі;
• відсутність ліні;
• загальна природність;
• наявність почуття гумору;
• незалежність;
• відповідальність;
• терпіння;
• самоконтроль;
• повага до самого себе;
• доброзичливість до оточуючих.

Спираючись на ці критерії психологічного здоров’я та психічного здоров’я, які вивів Крилов, є можливість зробити висновок, що нормальна психіка, як певна складова самопочуття в цілому, включає в себе сукупність таких характеристик, які допомагають встановити рівновагу і надати можливість людині виконувати свої функції в соціумі.

Людина з нормальною психікою адаптований до життя в соціумі, а також бере в ньому безпосередню участь.

Критерії психологічного стану

В науці тему нормального психологічного самопочуття докладно розробляла В. В. Дубровіна. Відмінність психічного здоров’я від психологічного полягає в тому, що перше відноситься до окремих процесів і механізмів людської психіки, а друге має безпосереднє відношення до особистості загалом, а також тісно пов’язано з найвищими проявами людської, так сказати, душі.

Термін дає можливість виділити проблеми психологічного і психічного здоров’я. Дубровіна дає замітку про те, що психологічно нормальна особистість здатна володіти такими якостями, як самодостатність, розуміння і прийняття самого себе. Все це дає людині можливість для розвитку самого себе в контексті взаємозв’язку з навколишнім світом і людьми в різних умовах культури, економіки, екології та соціуму нашої реальності.

Крім усього перерахованого вище, психологічно нормальні особистості мають при собі такі якості, як:

• стійкість емоцій;
• у відповідності зі своїм віком зрілість почуттів;
• співвласність з власним негативом і породжуваними ним емоціями;
• найбільш природний прояв своїх емоцій і почуттів;
• здатність радіти своєму житті;
• здатність зберігати звичну для себе самопочуття;
• адекватне сприйняття власної особистості;
• найбільше наближення суб’єктивних образів до відображаються реальним об’єктам;
• здатність сконцентрувати свою увагу на певному предметі;
• здатність до запам’ятовування інформаційних даних;
• здатність до обробки даних за допомогою логіки;
• критичне мислення;
• креативність;
• самопізнання;
• управління власними думками.

Отже, в чому різниця психічного і психологічне здоров’я людини? Перше являє собою певну динамічну сукупність властивостей психіки індивіда, які здатні підтримувати гармонію між потребами його і суспільства. Вони також є передумовою людської орієнтації на виконання свого життєвого призначення.

Психологічна ж норма зазвичай інтерпретується як здатність до життя індивіда, як сила цієї самої життя, яка була забезпечена найбільш повним розвитком, а також як здатність до пристосування та особистісного зростання в мінливої, іноді несприятливою, але абсолютно буденною для більшості середовищі. Все це є передумовами для нормального психологічного самопочуття.

Всесвітня організація охорони здоров’я

У чому ще полягає різниця психічного і психологічне здоров’я людини? ВООЗ дає таке визначення психічного: це благополучний стан, в якому індивід виявляється здатний до реалізації свого потенціалу, здатний справлятися зі звичними стресами і подразниками в життя, приносити власний внесок у суспільне життя, виконувати свою роботу найбільш продуктивно, щоб вона приносила найбільші плоди.

ВООЗ виділяє наступні критерії:

Усвідомлення (укупі з відчуттям сталості) безперервності, а також ідентичності власного “Я” як психічного, так і фізичного.

Відчуття ідентичності та сталості власних переживань в ситуаціях одного типу.

Критичне ставлення до самого себе, а також до своєї власної психічної діяльності та її результатами.

Відповідність адекватних реакцій психіки частоті і разом з нею силі впливів навколишнього середовища, обставин і різних ситуацій в соціумі.

Здатність до управління власною поведінкою з урахуванням відповідності різним нормам соціуму, законами і правилами.

Здатність розпланувати власну діяльність в життя разом зі здатністю до реалізації цих планів.

Здатність до зміни свого способу поведінки залежно від того, як змінюються обставини і ситуація в житті.

До речі, існує навіть Всесвітній день психічного здоров’я, який прийнято відзначати десятого жовтня. Початок цьому було покладено в 1992 році.

Відмінність термінів у ВООЗ

У ВООЗ відрізняють психологічне здоров’я і психічне здоров’я людини головним чином по тому, що психічне самопочуття прийнято відносити до абсолютно окремим процесам психіки, а також її механізмів. Психологічний ж, у свою чергу, прийнято відносити до самої особистості загалом. Це дає можливість відокремити психологічний аспект будь-якої проблеми.

Вищезгадана Дубровіна ввела такий термін, як “психологічне здоров’я”, в лексикон науки зовсім не так давно. Вона вважає, що психологічне благополуччя – це абсолютно необхідна умова для того, щоб людина функціонував і розвивався повноцінно в процесі власної життєдіяльності.

Зв’язок психологічного стану з фізичним на даний момент є незаперечною.

Психологічні характеристики довгожителів

Джюэтт досліджував психологічні типи як форми психічного здоров’я людей, які зуміли благополучно дожити до дуже похилого віку (80-90 років). Результати досліджень продемонстрували, що всім цим людям були притаманні такі якості:

• життєвий оптимізм;
• спокій на емоційному рівні;
• здатність відчувати щиру радість;
• відчуття самодостатності;
• висока адаптованість до важких життєвих ситуацій.

Портрет бажаного результату

Таким чином, якщо складати сильно узагальнений портрет внутрішнього світу здорової людини на основі виділених вище характеристик, то можна побачити особистість творчу, спонтанну, радіє своєму житті, веселу, відкриту для чогось нового, не завершує пізнавати себе і свій навколишній світ, не тільки використовуючи розум, але і задіявши свої інтуїцію і чуттєвість.

Така людина повністю приймає власну особистість, при цьому усвідомлюючи цінність і абсолютну унікальність людей, що його оточують. Він також знаходиться в постійному самовдосконаленні й допомагає з цим іншим людям.

Така особистість перш за все бере відповідальність за своє життя на себе самого, а з невдалих ситуацій отримує корисні уроки. Життя його, звичайно ж, наповнена змістом, який він сам відшукав.

Про таких людей зазвичай говорять, що “він знаходиться в гармонії” як з самим собою, так і зі світом, що його оточує. З цього можна виділити ключове слово для опису терміну “психологічне здоров’я”. Цим словом буде “гармонія”.

Згода з самим собою

У психологічно нормальної людини в гармонії знаходяться різні аспекти, до яких можна віднести психічні, інтелектуальні, тілесні і емоційні. Критерії, за допомогою яких можна дати визначення того, наскільки здоровий певний чоловік, насправді постають досить розмитими.

Самі поняття психічного і психологічного здоров’я особистості та їх норми здебільшого обумовлюється звичаями, традиціями, моральними звичаями, культурними і соціальними особливостями співтовариства.

У древніх вікінгів були такі вояки, їх називали “берсеркерами”. Під час битви вони були здатні впадати в стан якогось бойового трансу. Такий чоловік був просто незамінний на полі брані, однак поза цього поля поведінка такого воїна насилу можна назвати адекватним.

Не надто чутливий і навіть цинічний патологоанатом у своїй професії здатний реалізувати свій потенціал більш ніж повно, при цьому за межами своєї робочої атмосфери він може виглядати в очах інших людей дещо дивно.

Сама норма – це баланс між пристосуванням до реальності і самою реальністю, це завдання розвитку своєї особистості та самоствердження разом з відчуттям відповідальності і деяким потенціалом енергії психіки і активністю. Норма є також уміння долати труднощі на життєвому шляху і приймати виклик навколишнього світу.

Норми психічного здоров’я

Психіка людини погіршується з віком (після приблизно 80 років, іноді навіть раніше) і під час хвороб. Благополуччя психіки зовсім не є чимось постійним, воно динамічно. До норм цього стану відносяться:

Розумові здібності. Це хороший інтелектуальний рівень, здатність продуктивно мислити, прагнення до певного позитивного результату, при цьому спираючись на дійсні факти. До цієї нормі також відносяться самовдосконалення і уяву.

Поняття моралі. Про таких людей прийнято говорити, що у них є “душа”. Їм зовсім не властива тупість моральна. При цьому таким людям властиві об’єктивність і справедливість. Воля у них тверда, але без впертості. Помилки визнають, але не мучать себе.

Адаптивність до різних соціальних ситуацій. Такі люди контактують з різними верствами населення різного віку. Їм властива невимушеність щодо вищестоящих і нижчестоящих осіб разом з почуттям відповідальності. Вони добре відчувають соціальну дистанцію, а поведінка їх дещо спонтанно.

Оптимізм особистості. Це добродушність характеру і емоційна самостійність. Реалістичне ставлення до життя без страху перед ризиком.

Емоційність, в якій відсутні зайва підозрілість або довірливість, при цьому присутній свіжість емоційних відчуттів.

Сексуальність. Тут мається на увазі врахування думки і різних побажань свого партнера і повагу до його особистості.

Різні стани

У стану психологічного здоров’я людини є декілька рівнів. Спочатку йде рівень креативний (високий). Це стабільна адаптованість до навколишнього середовища і наявність запасу сил для подолання стресу, плюс активна життєва позиція.

Далі йде адаптивний (середній рівень). Під нього потрапляють нормально адаптовані до соціуму люди, при цьому відчувають якусь тривогу. Вони не пристосовані до ситуацій, що виходять за їх рамки розуміння.

Останній рівень (низький) називається дезадаптивним. Людям такого рівня властиві прагнення до пристосування до обставин, однак при цьому вони не звертають уваги на свої можливості і бажання. Або вони, навпаки, займають “атакуючу” позицію, бажаючи підкорити світ своїм бажанням. Таким людям, як правило, необхідні індивідуальні заняття та психологічна допомога.

Існує улюблене вираз психіатрів, що не існує повністю здорових людей, є тільки недообстежені. Дані Е. Шапошникова говорять про те, що повним складом нормальних психологічних показників має лише двадцять п’ять або тридцять відсотків населення. При цьому в певних життєвих ситуаціях навіть самі “нормальні” люди можуть реагувати дещо незвично.

Приблизно п’ятдесят відсотків людей балансують на межі психічних норм і тих чи інших відхилень. При всьому цьому приблизно п’ять відсотків вважаються психічно ненормальним і потребують кваліфікованої допомоги. У різних країнах ці показники дещо змінюються.