Афективний синдром: причини, діагностика, лікування, профілактика

Діагностика

Виявленням афективного синдрому займається лікар-психіатр. Він досліджує історію хвороби і з’ясовує у пацієнта сімейну схильність до розладів психіки. Для з’ясування симптоматики патологічного стану і його початкового прояву після виникнення стресових ситуацій фахівцем виконується клінічний опитування найближчих родичів хворого, які можуть надати об’єктивну і більш повну інформацію. Якщо виражений психогенний фактор у розвитку відхилень відсутній, для виявлення справжніх причин наявного стану призначаються обстеження таких фахівців, як терапевт, ендокринолог і невролог.

Застосовують до хворих та специфічні методи дослідження. До них відносять:

  • Клінічну бесіду. В ході її проведення психіатр дізнається у хворого турбують його симптомах, а також виявляє деякі мовні особливості, які можуть вказувати на наявність емоційного розладу.
  • Спостереження. Лікар у розмові з хворим оцінює його міміку, особливості жестикуляції, цілеспрямованість і активність моторики, а також вегетативні симптоми. Так, опущені куточки очей і рота, скутість рухів і скорбота на обличчі вкажуть на наявність депресії, а надмірна посмішка і підвищення тонусу мімічних м’язів – на манію.
  • Психофізіологічні тести. Подібні дослідження проводяться для оцінки стабільності і вираженості емоцій, їх якості та спрямованості. Тести дозволять підтвердити наявні психоемоційні порушення завдяки системі неусвідомлюваних виборів.
  • Проективні методики. Ці техніки покликані дати оцінку емоціям пацієнта завдяки неусвідомлюваним їм особистісним якостям, які мають місце соціальних відносин, а також рисами характеру.
  • Опитувальники. Застосування цих методик передбачає наявність у пацієнта здатності самому оцінити свої риси характеру, емоції, стан здоров’я та особливості відносин з близькими людьми.
  • Дивіться також:  Залежність від ігор: причини, симптоми і лікування