Історія та медицина

Тривалий час вважалося, що необхідно як можна довше чекати, а оперувати хворого лише в разі ускладнень. У 1993-му остаточно визначили необхідність термінової госпіталізації та вилучення запаленого органу раніше, ніж почнуться ускладнення. У 40-х почали користуватися антибіотиками, що зробило операції безпечніше й ефективніше. Правда, це стало причиною досить тривалого етапу невиправданих операцій у всіх підряд. До 60 % вилучених органів були без слідів запалення. Частіше інших оперували молодих жінок. Це збільшувало ймовірність появи спайок в очеревині.

У 60-ті роки ХХ століття стала доступна лапароскопія, перш використовувалася тільки гастроентерологами. Поступово навчилися використовувати цей метод для діагностики стану, і для видалення запалених зон.

Діагностика і операція

Раніше лікарі, не маючи надійних засобів уточнення стану, але добре знаючи, чи можна померти від апендициту, призначали операцію всім і кожному, у якого з’являлися ознаки хвороби. З часом стало можливим використовувати для уточнення причин болю в животі ультразвук. Проблематика такого методу в тому, що кишковий тракт містить повітря, через що розташовані особливо глибоко освіти можуть «сховатися» від лікарського ока. Створили датчики, що дозволяють вирішити цю складність. Для більш точної оцінки стану показано КТ, МРТ, рентгенівський знімок. Діагностична цінність КТ характеризується показником 96 %.

Сьогодні ведуть роботу у напрямі визначення тактики лікування, що дозволяє зробити операцію через місяць чи декілька після гострого етапу. Розглядають можливості консервативного лікування з застосуванням антибіотиків. Таке можливо, якщо хвороба протікає без ускладнень, немає ризиків для життя пацієнта. Сьогодні, як і століття тому, лікарі прагнуть по можливості виключити оперування, щоправда, таке очікування пов’язане з меншими ризиками, ніж на початку минулого століття.