Лікування ХАЇТ щитовидної залози

Специфічна терапія необхідна тільки на тиреотоксичної і гипотиреоидной стадії захворювання. Адже при субклінічній і эутиреоидной фазі робота щитовидної залози залишається в нормі, людина не відчуває якогось дискомфорту.

При підвищеній концентрації тиреоїдних гормонів пацієнту не прописуються тиреостатики, які пригнічують надмірну секрецію Т4 і Т3, оскільки первісна причина проблеми полягає точно не в гіперфункції щитоподібної залози. Гіпотеріоз лікується аналогами тироксину. Найчастіше призначаються препарати “L-тироксин” і “Левотироксин”. Гормональна терапія здійснюється виключно під наглядом ендокринолога. При цьому дуже важливо систематично обстежувати кров на рівень гормонів. Відповідна дозування підбирається в індивідуальному порядку, у залежності від віку пацієнта, його ваги, загального самопочуття, а також наявності вад серцево-судинної системи.

Особливості терапії

Для зниження чисельності антитіл лікарі зазвичай призначають адаптогени і імунодепресанти. Нестероїдні протизапальні засоби кшталт “Найза”, “Диклофенак” і “Нурофена” дозволяють зменшити больові відчуття і зняти запалення. Якщо ХАЇТ протікає паралельно з підгострим тиреоїдитом, використовуються глюкокортикоїди – “Дексаметазон” і “Преднізолон”. Якщо порушена діяльність інших органів і систем, проводиться симптоматичне лікування.

Якщо щитовидна залоза дуже швидко збільшується в розмірах, чинячи тиск на прилеглі структури, аномально розташований або характеризується надто великою кількістю великих вузлів, пацієнту призначається хірургічне втручання, передбачає часткове або повне видалення пошкодженого органу.